Незвичайні польські цвинтарі

cmentarz-forumm.jpg, full-width, Цвинтар у місті Сейни, фот. Анджей Сідор/Forum

На кладовища ми зазвичай ходимо, щоб вшанувати пам’ять близьких. Проте багато польських некрополів також вирізняються особливою атмосферою, історією та архітектурою.

Цвинтар Повонзки у Варшаві

Thumbnail — Кладовище Повонзки у Варшаві, фот. Радек Яворський / Forum

Найстаріший некрополь у столиці був заснований у 1790 році. Спочатку кладовище займало два гектари, а сьогодні — вже 44. Через два роки на його околиці Домінік Мерліні, придворний архітектор Авґуста III Саксонського, а пізніше Станіслава Авґуста Понятовського, автор таких споруд як Палац на воді в Лазєнках і Кролікарня, спроєктував костел святого Карла Борромео з оздобними білими вежами, який і сьогодні височіє над околицями.

На кладовищі Повонзки поховано близько мільйона осіб. Найвідоміша частина некрополя — Алея Заслужених, місце спочинку багатьох надзвичайно важливих постатей польської історії, культури та науки. Тут знаходяться старовинні могили, такі як могила Гуґо Коллонтая та солдатів часів повстання Костюшка, а також сучасні поховання нещодавно померлих митців, зокрема Юлії Гартвіґ і Войцєха Млинарського.

Раковицький цвинтар у Кракові

Подібно до кладовища Повонзки, на Раковицькому цвинтарі також є сектор із могилами осіб, особливо заслужених для польської історії. Завдяки важливій ролі Кракова на мистецькій мапі країни тут поховано багато діячів мистецтва, таких як Гелена Моджеєвська, Тадеуш Кантор, Пьотр Скжинецький, Марек Ґрехута та Віслава Шимборська. Серед історичних могил можна знайти надгробки, спроєктовані відомими польськими скульпторами, зокрема Ксаверієм Дуніковським, Вацлавом Кшижановським, Францішеком Мончинським та Броніславом Хромим.

Центральний цвинтар у Щецині

Центральне кладовище в Щецині було засноване у 1900 році; його початковий проєкт розробив Вільгельм Мейєр-Швартау, а остаточний вигляд надав території кількома роками пізніше Ґеорґ Генніґ. Цей об’єкт відомий тим, що є третім за розміром некрополем у Європі. Проте найбільш вартою уваги є не площа, яку займає кладовище, а його парково-архітектурна структура з павільйонами в різних стилях та історичною рослинністю. На територію веде брама в неороманському стилі, у такій самій стилістиці збудовано і каплицю. Серед поховань неважко знайти численні цінні з художньої точки зору мавзолеї та скульптурні композиції. У 2007 році на території кладовища було створено лапідарій — відновлений геометричний садово-скульптурний ансамбль, спроєктований ще Ґеорґом Генніґом. Тут зібрано безліч архітектурних елементів і надгробних скульптур з утрачених поховань.

Старий цвинтар у Лодзі

Засноване в 1855 році, це кладовище є триконфесійним, що прекрасно відображає багатокультурність Лодзі того часу. На одній території розташовані католицький, євангельський та православний некрополі, які збереглися до сьогодні. Тут поховані відомі місцеві промисловці XIX століття, важливі для розвитку міста особи, громадські діячі, юристи, лікарі, діячі культури.

Більше 200 надгробків цього кладовища занесені до реєстру пам’яток, багато з них є видатними зразками скульптури та малої архітектури. Найвеличнішим серед пам’яток є мавзолей Кароля Шейблера, зведений у 1888 році у формі неоготичної каплиці за проєктом Едварда Лільпопа і Юзефа Дзєконського.

Цвинтар заслужених на Пенксовому Бжизку в Закопаному

Кладовище було засноване в 1848 році Яном Пенксою і є найстарішим некрополем в столиці Підгалля. Свою назву воно отримало на честь засновника і розташування: у горянському діалекті слово «бжиз», «бжизек» («brzyz», «brzyzek») означає урвище над потоком.

Місце вирізняється мальовничим розташуванням і численними зразками народного мистецтва, такими як старовинні дерев’яні хрести та скульптури; тут також розміщені кілька робіт Владислава Гасьора. Привертають увагу і імена похованих тут людей, які були важливими не лише для Закопаного, а й для польської культури та науки. Серед них — Титус Халубінський, Сабала, Станіслав Віткевич та його син Віткаци (символічне поховання), Корнель Макушинський, Казімеж Пшерва-Тетмайєр, Кароль Стриєнський та Антоні Кенар.

Старий єврейський цвинтар у Вроцлаві

Протягом багатьох десятиліть єврейські кладовища в Польщі залишалися забутими і занедбаними. На щастя, в останні роки частина з них була впорядкована, і сьогодні вони є не тільки місцями спочинку покійних, а й цінними пам’ятками. Одним із найкрасивіших таких некрополів є Старе єврейське кладовище у Вроцлаві, засноване в другій половині XIX століття. Завдяки тому, що його обирали як місце останнього спочинку заможні євреї, у тому числі ті, хто проживав за межами сучасної Польщі, на кладовищі з’явилося багато монументальних, оздобних мавзолеїв і надгробків. Тут можна знайти навіть зразки малої архітектури в мавританському та єгипетському стилях. Це кладовище площею 4,6 га налічує близько 12 тисяч надгробків і нині є відділом Міського музею Вроцлава.

Меннонітський цвинтар у Соснувці

Наприкінці XVI століття меноніти — послідовники течії протестантизму, які проживали в Нідерландах, змушені були покинути свою країну через переслідування. Деякі з них оселилися в Польщі, яка тоді відзначалася релігійною толерантністю, особливо в долині Нижньої Вісли. Саме там, у Соснувці, в ґрудзьондському повіті, збереглося одне з менонітських кладовищ Польщі. Цей некрополь був заснований, імовірно, близько 1690 року, і серед збережених надгробків є ті, що датуються XVII століттям. На воротах кладовища сьогодні розміщено табличку з переліком найцінніших пам’яток цього місця:

Чітко збережене просторове планування, численні надгробки високої художньої цінності. Найстаріші датуються 1691, 1836 і 1861 роками, а також зберігся релікт головної брами.

Мусульманський цвинтар в Крушинянах

Мусульмани — це меншина, яка проживає на польських землях уже понад 600 років. У Крушинянах кладовище було засноване в другій половині XVII століття татарською громадою. Найстаріший збережений тут надгробок датується 1699 роком. Цікаво, що некрополь і досі використовується для поховань послідовників ісламу. На одній території, поруч із старовинною дерев’яною мечеттю XVIII століття, можна побачити як надгробки, яким понад 300 років, так і зовсім сучасні.

Цвинтар на вулиці Липовій у Любліні

Історія кладовища на вулиці Липовій у Любліні починається 1794 року. Від свого заснування цей некрополь мав багатонаціональний і багатоконфесійний характер: тут збереглися католицькі, євангельські та православні поховання. З історичної точки зору особливо цінною є саме православна частина кладовища. Поруч із похованнями, що налічують понад 500 років, стоїть збудована на початку XX століття Церква Святих Жінок-мироносиць — цегляна каплиця у візантійсько-руському стилі, двоярусна та п’ятикупольна. Ця споруда в малому масштабі відображає всі найважливіші елементи православної архітектури.

Лемківський цвинтар у Свіржовій Руській

Свіржова Руська в Низьких Бескидах була лемківським селом, імовірно, заснованим у другій половині XVI століття. На початку XX століття тут проживало близько 500 людей, функціонували народна школа і церква. У 1947 році мешканців села було виселено, а будівлі залишилися занедбаними і поступово руйнувалися (виселення автохтонного населення відбулося в рамках Акції Вісла, засудженої Сенатом РП у 1990 р. - прим. ред.). Згодом територія колишнього села стала частиною Маґурського національного парку, і протягом тривалого часу була недоступною навіть для туристів. Однак у 2015 році сюди проклали не тільки туристичні стежки, а й освітню доріжку з вісьмома зупинками, що дозволяє дізнатися про історію лемків, які тут мешкали, і оглянути частково збережене місцеве кладовище. Двадцять кам’яних надгробків (деякі з XIX століття), а також дерев’яні хрести та скульптури — це сьогодні єдині пам’ятки, що нагадують про людей, які мешкали тут сотні років.

Південний цвинтар, Антонінув, ґміна Пясечно

Попри те, що на території Польщі переважають кладовища, закладені багато років тому, тут з’являються й нові об’єкти. До таких належить Південне кладовище, збудоване наприкінці 90-х років XX століття в Антонінуві, на південних околицях Варшави. Це дуже цікавий приклад громадського об’єкта, який завдяки своїй функції отримав унікальну форму. Група архітекторів під керівництвом Пьотра Шарошика створила комплекс камерних будівель (церемоніальні зали, передпоховальний будинок, адміністрацію тощо), органічно інтегрованих у ландшафт і з’єднаних з алеями могил та катакомбами. Використовуючи прості засоби сучасної архітектури, проєктанти створили атмосферу спокою та роздумів, властиву кладовищам. Архітектори так пояснюють свій задум:

Урбаністична композиція кладовища базується на принципі збереження і продовження місцевого сільського мазовєцького ландшафту. Поля та сади перетворено на поховальні ділянки, межі — на алеї, а всі не викорчувані раніше дерева й кущі збережені.

Переклад: Марія Шагурі

Мова Ukrainian