Втрачений світ: польське кіно їдиш
Вони створювали мелодрами, мюзикли і розповіді про духів. Запрошували до Польщі найбільших зірок кіно їдиш, а їхні фільми показували у цілому світі. Фільми єврейських творців, котрі в міжвоєнний період створили польське кіно — це подорож у світ, якого вже немає.
Серед 170 єврейських фільмів, що вийшли у світ між 1910 і 1950 роками, аж 70 було зроблено в Польщі. До війни, крім Сполучених Штатів Америки та Радянського Союзу, Польща була головним осередком культури їдиш на світі. Тримільйонне суспільство польських євреїв, попри економічні проблеми, створили в міжвоєнний період геніяльне єврейське кіно.
У перші декади ХХ століття польська кіноіндустрія майже повністю перебувала в руках євреїв. Виробники — Юзеф Ґрін, Лео Форберт і брати Ґінзбурґ — це постаті, без яких складно уявити собі початки польського кіно. З єврейського середовища виводилися також такі відомі режисери, оператори й актори, як Міхал Вашинський (Моше Ваксберґ), Александр Форд (Моше Ліфшиц), Юзеф Лейтес, Конрад Том та Генрик Шаро (Шапіро). Згідно з Натаном Ґроссом, автором книжки «Єврейський фільм у Польщі», саме цим «можна пояснити факт, що впродовж міжвоєнного двадцятиліття в Польщі не випустили жодного фільму антисемітського характеру». Польські євреї, які емігрували до Сполучених Штатів, створювали також велич Голівуду. Брати Гірш, Аарон, Шмуель та Ісаак Вонсаль з-під мазовецької Остроленки, після переїзду до США заснували студію «Warner Bros», котра донині залишається однією з найбільших у кіноіндустрії.
Якуб Ґордін: Мідас єврейської драми
Picture display
standardowy [760 px]
Якуб Ґордін, фот. The Granger Collection, New York/Forum
На початку ХХ століття молоде кіно ще не сформувало в Польщі належних кадрів: режисерів, операторів чи сценаристів. Тому доводилося користуватися послугами театральних драматургів. Найпопулярнішим з них був Якуб Ґордін. Це на його виставі базувався перший єврейський фільм, що побачив світ у Польщі. Це був двосерійний фільм «Жорстокий батько», знятий у 1911 році (режисер Марк Арншайн).
У своїх драмах Ґордін розповідав про неможливі історії кохання, які розігрувалися в умовах маленьких єврейських містечок, чим чудово вписувався в очікування фільмової публіки. З 1911 по 1914 рік було знято аж вісім фільмів за його виставами (остання адаптація його драми — «Бездомні» вийшла у світ 1939 року). До історії увійшло кілька з них: «Мачуха», «Бог, людина, сатана», а особливо «Міреле Ефрос».
«Міреле Ефрос»: жінка на роботі
«Міреле Ефрос» була справжнім хітом кіно їдиш до Першої світової війни. Фільм розповідав про жінку, яка по смерті чоловіка довідується, що він протринькав увесь маєток. Завдяки своїй тяжкій праці Міреле утримує родину, яка переконана, що залишився спадок від батька, а зіткнення з правдою виявиться неабияким випробовуванням для кожного члена сім’ї.
Історія відчайдушної єврейки, яку написав Ґордін, мала два закінчення — оптимістичне і трагічне. А оскільки знятий у 1912 році фільм, що тривав 40 хвилин, не зберігся, то не відомо, яке з них було увічнене у кіноадаптації вистави.
«Меїр Езофович»: єврей-антисеміт?
Picture display
standardowy [760 px]
Кадр із фільму «Меїр Езофович», реж. Юзеф Остоя Сульніцький, 1911, фот. Filmoteka Narodowa/www.fototeka.fn.org.pl
Другий найпопулярніший єврейський фільм до Першої світової війни — «Меїр Езофович» Юзефа Остої Сульніцького за повістю Елізи Ожешко. Водночас це був один з найсуперечливіших образів своєї епохи.
Це історія молодого чоловіка, який входить у конфлікт зі старшиною єврейського містечка. Коли хлопець закохався у дівчину з традиціоналістичної секти, його кохану вбили мешканці міста.
Такий образ єврейського суспільства став причиною того, що режисера Юзефа Остою-Сульніцького звинувачували в антисемітизмі. Це були доволі сильні звинувачення, особливо тому, що раніше автор публікував публіцистичні тексти, в яких протиставлялося т.зв. «польських» євреїв тим, хто прибував до Польщі з глибинки Російської імперії і кому приписували радикальний націоналізм.
Класики німого їдишу
Picture display
standardowy [760 px]
Естер Рахель Камінська з донькою Ідою, 1907 (приблизно), фото невідомого автора / htpp://www.szetl.org.pl
Після Першої світової війни єврейський кінематограф довго не міг повернутися до свого розквіту. Перший повоєнний фільм їдиш вийшов у світ щойно 1924 року. Це був фільм «Tkiejes Kaf» (Шлюбування), режисера Зиґмунта Туркова. Цей фільм також викликав контроверсії.
Історія про велике кохання, зламану обітницю та пророка Іллю пригадувала ту, яку описав Шимон Ан-ський у класичному і на той час дуже популярному фільмі «Дибук». Генрика Бойма, сценариста «Шлюбування» звинувачували у плагіяті, попри це фільм здобув велику популярність. В основному завдяки Естері Рахелі Камінській, великій діві театру та кіно їдиш, котра зіграла роль вдови-перекупки.
У 1937 році «Шлюбування» дочекалося нової версії. Генрик Шаро реалізував озвучений фільм згідно з тим самим сценарієм, однак фільм зіткнувся з доволі холодним прийняттям. Популярною залишалася німа версія фільму, у 1932 році вона потрапила до США. Там фільм цілковито перемонтував Джордж Роланд, який спеціялізувався на пристосуванні європейських фільмів до потреб американських євреїв. У 1948 році фільм Туркова потрапив в американське кіно під назвою «Віленська легенда».
«Один із 36»: єврейський містицизм
Касовий успіх «Шлюбування» спричинив появу наступних їдишомовних фільмів. У 1925 році Генрик Шаро зняв «Одного з 36» (Lamedwownik). У цій розповіді поєдналися історичне кіно та єврейська містика. Події відбуваються під час Січневого повстання, коли лихий російський військовослужбовець тероризує мешканців малого містечка, а на порятунок приходить один з легендарних 36 справедливих. За єврейською легендою, у світі живуть 36 безіменних, котрі несуть на своїх плечах тягар гріхів світу, а коли виникає потреба, жертвують життям, щоб рятувати інших.
«У польських лісах»: всупереч релігійним радикалам
Через чотири роки, у 1929 році, в кінотеатри потрапив ще один популярний фільм — «В польських лісах». До історії він потрапив, м. ін., з огляду на проблеми з єврейською цензурою, бо Турков представляв у своєму фільмі євреїв, котрі асимілюються у польську культуру і польське суспільство, що не подобалося релігійним радикалам. Представники партії «Agudas Isroel» закидали фільмові недоліки з огляду на релігійний закон, а також вимагали усунути з нього «еротичні сцени». Коли виробники ввели до фільму всі пропоновані зміни, то він уже нічим не нагадував первинного задуму.
У бік звуку
Picture display
standardowy [760 px]
Александр Форд, фот. Єжи Трощинський, Fototeka Filmoteki Narodowej / htpp://fototeka.fn.org.pl
На початку 1930-х років муза пройшла звукову революцію, а польське кіно їдиш довго чекало на провідника, який ввів би його в нову еру. Ним став Александр Форд, молодий режисер, який після тривалого періоду став однією з найважливіших постатей польського кіно (м. ін. автором «П’ятірки з вулиці Барської» та «Хрестоносців»). У 1933 році він створив «Сабру», історію кохання єврея й арабки, яку розповідає у стилі фабулярного репортажу (пізніше в цьому намагалися вбачати схожість із італійським неореалізмом). Однак «Сабра», знята в Палестині, виявилася мистецьким розчаруванням, а фінансові труднощі знеохотили єврейських інвесторів займатися сюжетними фільмами їдиш.
Золота ера їдиш
Єврейські творці знову здобули право голосу щойно в половині 30-х років. Перед посиленням антисемітизму єврейські середовища консолідувалися. Коли в Німеччині зміцнювалася влада Гітлера, частина єврейських митців переїхала до Польщі. Їхній досвід та вміння вирішили використати кіновиробники, на чолі з Саулом Ґоскіндом. У 1928 році він став одним із співзасновників фільмового часопису «Film Welt». Як власник фірми «Sektor» співпрацював з найважливішими творцями польського кіноавангарду: Александром Фордом, Антонієм Богдзевичем, Євгенієм Ценкальським, Вандою Якубовською і Станіславом Волем.
«За гріхи»: втеча від Гітлера
Picture display
standardowy [760 px]
Афіша фільму «За гріхи», фот. Натан Ґросс, «Єврейський фільм у Польщі», вид. Rabid
Першим звуковим фільмом, який випустив Ґоскінд, був фільм «За гріхи» (Al chet) Александра Мартена, розповідь про нещасливе кохання єврейського офіцера та доньки равина. Фільм, знятий 1936 року, зіткнувся з критикою єврейського середовища, яке закидало йому втечу від реальних політичних проблем у бік звичаєвих сентиментальних історій.
«Юдл грає на скрипці»: мюзикл на міру епохи
Picture display
standardowy [760 px]
Кадр із фільму «Юдл грає на скрипці», фот. Натан Ґросс, «Єврейський фільм у Польщі», вид. Rabid
Єврейські творці переважно уникали політичних тем, обираючи радше безпечні мотиви і перевірені сюжети мелодрами, комедії чи фільмів про повсякденне життя. В ті часи кіно їдиш було втечею до країни щастя. Події таких фільмів як «Юдл грає на скрипці», «За гріхи» чи «Бездомні» відбувалися в малих містечках, які невдовзі зовсім зникли з польської землі.
Одним із двох найпопулярніших образів тієї епохи був фільм «Юдл грає на скрипці» (Jidl mitn fidl) з легендарною Моллі Пікон, знятий 1936 року. Мюзикл, який представляв долю мандрівної групи музикантів, знятий у чарівному Казімєжі над Віслою, підкорив серця публіки та критиків. Журналіст нью-йоркського «Morgen Frajhajt» Натаніель Нафталі Бухвальд писав про нього:
Звуковому єврейському кіно притаманна чарівність і народний гумор. Музиканти подають то забавний тон, то патосний. (…). Взагалі єврейський фільм без голівудської рафінованости, але з домашнім оркестром, який підкорює серце.
Моллі Пікон: співуча зірка
«Матінка» 1938 року також вписувалася у схему дидактичного звичаєвого кіно. Фільм режисерів Конрада Тома і Юзефа Ґріна розповідав про вдівця, який мав на утриманні сімох дітей, котрими насправді займається одна з його доньок — мамеле, мала матінка. Роль, яку зіграла Моллі Пікон, була рушійною силою цієї розповіді. «Матінку» упродовж тривалого часу вважали одним із найбільших досягнень єврейського довоєнного кіно.
«Дибук»: у світі духів
Звання найбільшого витвору єврейського кіно належить «Дибуку» Міхала Вашинського 1937 року. Фільм зняли за виставою Шимона Ан-ського, він став найважливішим твором містичного напрямку в єврейському кіно, до якого раніше належало «Шлюбування». У Вашинського символізм переплітався з народними мотивами, містицизм — з обрядовістю, а «Дибук» був подорожжю до екзотичного світу хасидів. Фільм захоплював не лише єврейських, а й польських критиків, які вбачали в ньому европейський фільм їдиш, у якому єврейська традиція перепліталася з літературними впливами Адама Міцкевича («Дзяди») та малярством Ґротґера і Подковінського.
Кінець кіно їдиш: «Дорога молодих»
Picture display
standardowy [760 px]
Кадр із фільму «Дорога молодих», Александер Форд, фот. MHPZ
Друга світова війна поклала край золотій ері кіно їдиш. Після її завершення єврейський фільм уже не відновив давньої слави. Повоєнна травма цілком змінила його характер. Місце мелодраматичних сюжетів зайняли документальні стрічки, а фільмом, який визначив мистецький напрямок, був довоєнний фільм «Шлях молодих» Александра Форда, знятий 1936 року, де розповідалося про санаторій імені Володимира Медема. Там лікувалися від туберкульозу єврейські діти з бідних родин. Фільм, який в первинному задумі мав бути політичною агітацією, виявився зворушливим публіцистичним закликом до солідарности різних верств суспільства, який довоєнна влада визнала небезпечним.
До сьогодні збереглося дуже мало довоєнних фільмів, знятих єврейськими режисерами для єврейського глядача. Більшість із них пропала під час війни або ж була схована у невідповідних умовах і цілком знищилася. Багато фільмів їдиш все ще чекає на відкриття та відновлення.
________________________________________________________
Джерела
-
Natan Gross, Film żydowski w Polsce. Rabid, Kraków 2002
-
Władysław Banaszkiewicz, Witold Witczak. Historia filmu polskiego. Tom 1. 1895-1929, red. naukowy Jerzy Toeplitz, Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk. Zakład Historii i Teorii Filmu. Wyd-wo. Artystyczne i Filmowe, 1966
-
Filmpolski.pl
-
Wirtualny Sztetl
-
Tadeusz Lubelski, Konrad Zarębski [red.]. Historia kina polskiego. Fundacja Kino 2007
-
Adam Garbicz. Kino wehikuł magiczny: przewodnik osiągnięć filmu fabularnego. Podróż pierwsza 1913-1949. Wydawnictwo Literackie 2007
Переклад з польської: Ольга Мандрика
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]