2025 рік належав також до яскравих дебютантів, номінованих на «Паспорти Політики» – Кордіана Кондзєлi та Емі Бухвальд. Саме фільм останньої – знятий за копійки «У квартирі на Добрей немає привидів» – виявився найбільшим відкриттям минулих дванадцяти місяців.
У ньому Бухвальд розповіла про покоління Z, яке досі так і не дочекалося вдалого кінематографічного портрета. Коли хтось брався за історію про сучасних двадцятирічних, результатом ставала або публіцистична карикатура, або кіно бумерської моральної паніки. Тим часом Бухвальд разом зі сценаристом Каролем Марчаком вдихнули життя у своїх молодих героїв і дозволили їм на екрані говорити й відчувати по-своєму. Без оцінювання, без підлаштовування персонажів під вимоги сучасного кіно – вони запропонували історію, що вислизає з жорстких рамок класичної драматургії, але водночас є напрочуд правдивою.
Дощ нагород, який зійшов на режисерку під час кінофестивалю в Ґдині, показав, що польське кіно і вітчизняна галузь загалом чекають на нові голоси, прагнуть свіжості та сміливих, водночас свідомих творців. Відкритим залишається питання, чи чекає на них також наша глядацька аудиторія. Прем’єру фільму «У квартирі на Добрiй немає привидів…» заплановано на березень 2026 року, і гарний касовий результат може показати, чи покоління Z справді потребує історій про самих себе, чи радше воліє обмежуватися наріканням на їхню відсутність.
На протилежному полюсі кінематографічного всесвіту опинився ще один із яскравих дебютантів – Кордіан Кондзєля. Режисер, відомий завдяки серіалу «1670», у своєму повнометражному дебюті показав, що чудово відчуває жанрове кіно, не має потреби позувати в образі натхненного митця, зате вміє розповідати історії, які розважають і зворушують – часом навіть до сліз. Його фільм «LARP. Miłość, trolle i inne questy», тобто романтична комедія про невдаху, який перевтілюється в героїв фентезійних романів, став одним із найбільших сюрпризів цьогорічного кінофестивалю у Ґдині та доказом того, як сильно польські кінематограф і публіка сумують за добрими кіномайстрами, для яких власне его менш важливе за задоволення глядачів. А оскільки Кондзєля належить саме до цього кола творців, я вже сьогодні з нетерпінням чекаю на його наступні кінематографічні й серіальні проєкти.
Кіно, яке треба «продати»
2025 рік приніс і чергові етапи дискусії про майбутнє X музи в добу стримінгу. Адже попри те, що в останні роки в Польщі знімають рекордну кількість фільмів, десятки з них зникають з афіш майже непоміченими. На наших очах у такий спосіб вимирає «касовий середній клас» – стрічки, які, можливо, не приваблюють мільйони глядачів, але водночас виходять за межі вузьких ніш.
