Польські лауреати «Оскара»
Геніальні композитори та режисери, на яких виросли покоління кінематографістів. Винахідник, який змінив звуковий ландшафт «фабрики мрій», і оператор, який докорінно змінив спосіб розповіді про Другу світову війну. Аніматор, який відразу з церемонії «Оскар» потрапив до американської в'язниці, та кінопоет, який підкорив серця Голлівуду. Ось вони, польські лауреати «Оскара».
1942: Леопольд Стоковський — спеціальний «Оскар» за музику до анімаційного фільму «Фантазія»
Picture display
standardowy [760 px]
Анджей Пануфник і Леопольд Стоковський, 1970, фот. Camilla Jessel / Boosey & Hawkes Collection
Хоча називав себе чистокровним поляком, він був дитиною з ірландсько-польської сім’ї. Леопольд Стоковський ніколи не розмовляв польською і все життя провів на Заході. Спочатку жив у Лондоні, а згодом у США, де багато років очолював Філадельфійський оркестр (керував ним у 1912–1938 роках). Геній, шоумен і музична знаменитість свого часу, він був першим поляком, який отримав «Оскар». Незвичайний «Оскар», тому що це була свого роду втішна нагорода. Але про все за порядком…
Співпраця Леопольда Стоковського з Волтом Діснеєм почалася випадково. Одного разу вони зустрілися в ресторані в Беверлі-Гіллз. Розмова про новий анімаційний проект із Міккі Маусом у головній ролі закінчилася пропозицією Стоковського безкоштовно записати з його оркестром фонову музику до цього фільму. Так народилася ідея «Фантазії» — анімаційного фільму-новели, проілюстрованого шедеврами класичної музики.
Стоковський відповідав за музичну постановку – підбирав необхідні твори, визначав музичне оформлення усього твору. Коли фільм вийшов на екрани, його зустріли зовсім не оваціями. Критики атакували фільм, закидаючи йому банальність та пластичний кітч, несумісний із класичною музикою, яку використав Дісней.
У 1942 році «Фантазія» виходить на екрани, а під час гала-церемонії «Оскар» творці фільму отримали спеціальні статуетки. Одну з них отримав Стоковський, якого нагородили за «блискуче новаторське досягнення щодо форми візуалізації музики у фільмі «Фантазія» Волта Діснея та перенесення фільму з простору розваг у сферу мистецтва».
1954: Броніслав Капер – музика до фільму «Лілі»
Picture display
standardowy [760 px]
Броніслав Капер з «Оскаром» за музику до мюзиклу «Лілі», режисер Чарльз Волтерс, під час 26-ї церемонії вручення нагород премії «Оскар», 25 березня 1954 року, фот. East News, Кадр із фільму «Лілі», режисер Чарльз Волтерс, музика: Броніслав Капер, 1953, фот. Metro-Goldwyn-Meyer (MGM)/Entertainment Pictures/Forum
Це був не останній музичний «Оскар», який отримали польські митці. На наступний довелося чекати 12 років, і його переможцем став Броніслав Капер, один із найталановитіших і найулюбленіших голлівудських композиторів того часу. Його чотири рази номінували на «Оскара», але золоту статуетку отримав лише один раз. І за обставин, які зовсім не були очевидними.
У 1954 році Капер змагався за «Оскар» з видатними митцями. Крім нього, на «Оскара» претендували Гуґо Фрідгофер («Above and Beyond»), Луїс Форбс («This Is Cinerama»), Морріс Столофф і Джордж Данінг («From Here to Eternity»), а також Міклош Рожа, який був номінований за музику до «Юлія Цезаря». Останній був найбільшим конкурентом. Рожа, суперзірка голлівудської музики, з 1941 по 1962 роки отримав аж 17 (!) номінацій на «Оскар», вигравши три з них. Але в 1954 році йому довелося визнати перевагу польського композитора.
В інтерв’ю Збігнєву К. Роговському («Oni i Hollywood», Краків 1982) Броніслав Капер так згадував своє суперництво з американо-угорським композитором:
Ми сиділи поруч на церемонії вручення «Оскарів»; він біля виходу на сцену. В якийсь момент Рожа сказав: «Бронек, давай поміняємося місцями, чому ти маєш наступати на кінчики моїх туфель, коли йтимеш за «Оскаром»? Я відповів: «Можливо, ти його отримаєш». Він відповів: «Не мороч голову, усі знають, що сьогодні ти підеш з «Оскаром».
Золота статуетка справді потрапила до рук поляка. Ще й тому, що після прем’єри «Лілі» не лише Голлівуд, а й вся Америка наспівувала його пісню «Hi-Lili, Hi-Lo».
1978/1990: Стефан Кудельський – премія за розвиток техніки звукозапису / премія Гордона Е. Сойєра
Picture display
standardowy [760 px]
Стефан Кудельський, фот. Erling Mandelmann / CC / Wikimedia
Ейпріл Фелінг з NPR писала про нього так:
Хоча небагато людей, які не займаються кіно чи радіо, знають ім’я Стефана Кудельського, фактом є те, що його магнітофон «Nagra» […] здійснив революцію в звукозаписі на радіо, телебаченні та в кіно.
У 1951 році 22-річний інженер Стефан Кудельський (1929 р.н.) винайшов звукозаписне обладнання, яке змінило кіно й телебачення на наступні сорок років. Для голлівудських звукорежисерів його «Nagra» була справжнім благословенням – маленький пристрій легко було носити і ховати, завдяки чому можна було записувати звук під час складної зйомки на пленері.
Навіть через роки, коли на ринку з’являлося все більше і більше нових конкурентоспроможних пристроїв, магнітофон «Nagra» мав високу оцінку серед кінематографістів, які використовували його в основному для запису звуків великої гучності (пострілів тощо). Тому не дивно, що польський інженер двічі отримував найпрестижніші нагороди від членів Американської кіноакадемії.
Але не тільки кінематографісти полюбили цей винахід. Котушковий магнітофон Кудельського також зацікавив розвідників. ЦРУ і НАСА звернулися до Кудельського з проханням створити для них кілька пристроїв. «Nagra» також використовували польські розвідники як найнадійніший пристрій звукозапису на той час.
1983: Збіґнєв Рибчинський - короткометражний анімаційний фільм «Танго»
Picture display
standardowy [760 px]
Крісті Макнікол і актор Метт Діллон позують із Збіґнєвом Рибчинським, володарем «Оскара» за «Найкращий короткометражний анімаційний фільм», під час 55-ї церемонії вручення премії «Оскар» у Павільйоні Дороті Чандлер, Лос-Анджелес, Каліфорнія, 1983 рік, фот. Michael Montfort/Michael Ochs Archives/Getty Images
Оскароносна справа Збіґнєва Рибчинського є однією з найяскравіших в історії нагород Академії. Нечасто лауреат премії «Оскар» у день її отримання вступає в бійку з поліцією, опиняється у в’язниці, а після звільнення стає героєм для співкамерників.
Коли у 1980 році він закінчив зйомки «Танго», то не сподівався бути номінованим на «Оскар». Через два роки Зибчинський уже жив у Відні, де австрійська влада надала йому політичний притулок. І тут він дізнався про те, що «Танго» увійшло до числа фільмів, номінованих на найголовнішу кінопремію світу. Рибчинський отримав візу, Академія також надіслала йому запрошення на гала-концерт і... квиток в один бік. Проблема полягала в тому, що на зворотний квиток у Рибчинського не було грошей. Він би відмовився від поїздки, якби не друзі, які організували для нього збір коштів.
Рибчинський полетів, отримав нагороду, але вечір виявився не зовсім вдалим. Взявши статуетку, Рибчинський пішов на перекур. Повертаючись назад, він звернув не в той коридор, і поліцейська охорона, попереджена про терористичну загрозу, затримала його. Справа б закінчилася на місці, якби Рибчинський тоді знав англійську. Він не тільки не пояснив поліцейським ситуацію, а ще й вдарив двох поліцейських ногою в пах.
Ось так новоспечений володар «Оскара» потрапив у поліцейський відділок. Рибчинський вийшов лише наступного дня. І оскільки його історію вже висвітлили кілька місцевих газет, він став зіркою не лише для поліцейських, які працюють у слідчому ізоляторі, а й для співкамерників, які оцінили той факт, що польський артист не здався без бою під час арешту.
1994: Аллан Старський і Єва Бравн – сценографія та декорація інтер’єру для фільму «Список Шиндлера»
Picture display
standardowy [760 px]
Аллан Старський та Ева Бравн зі статуеткою «Оскар» за сценографію до фільму «Список Шиндлера», Стівен Спілберґ, 1994, аеропорт імені Шопена у Варшаві, фот. Sławomir Kamiński/AG
Наступного польського «Оскара» довелося чекати до 1994 року, коли золоту статуетку отримали Аллан Старський та Єва Бравн. Але й цього разу не обійшлося без пригод. Ще трохи, й Аллан Старський взагалі б не потрапив на церемонію.
У день церемонії Старський вийшов з готелю і сів у спеціально наданий йому лімузин, щоб відправитися в павільйон Дороті Чендлер, де проходила урочиста вечірка. Коли авто рушило, водій запитав дорогу у польського артиста. Він жив у Пасадені й зовсім не орієнтувався в Лос-Анджелесі. Замість того, щоб скористатися картою, цей спритник поїхав за ще одним «Оскарівським» лімузином. Проблема полягала в тому, що замість їхати до павільйону Дороті Чандлер, ця машина прямувала до дому одного з гостей церемонії, який забув взяти запрошення. Лише звідти, проїхавши півміста, обидві машини вирушили до павільйону.
Церемонія виявилася для Старського надзвичайно щасливою. Того вечора Аллан Старський та Єва Бравн отримали «Оскара» від Тома Генкса за найкращу сценографію та декорацію інтер’єру, а «Список Шиндлера» отримав аж сім статуеток. Велика цінність нагороди польських митців була зумовлена й тим, що вони змагалися за неї з такими видатними режисерами, як Данте Ферреті та Роберт Дж. Франко («Епоха невинності» Мартіна Скорсезе), Бен ван Ос і Ян Рулфс («Орландо» Саллі Поттер), Лучана Аррігі та Ян Вітакер («Наприкінці дня» Джеймса Айворі), Кен Адамс і Марвін Марч («Сімейка Адамсів 2»).
1994: Януш Камінський – оператор фільму «Список Шиндлера»
Це був не єдиний польський «Оскар» того вечора. Свою першу в кар’єрі нагороду Академії також отримав Януш Камінський, оператор, який впродовж наступних десятиліть став постійним співробітником Стівена Спілберґа та одним з найбільших зіркових кінооператорів «фабрики мрій».
У «Списку Шиндлера» Камінський робив ставку на простоту. Замість високотехнологічної рухомої зйомки він надав перевагу зйомці «з руки», а замість естетичної вишуканості – грубій фактурі образу. Все це додало екранної правди, яка зробила фільм Спілберга однією із найважливіших картин війни в історії американського кіно.
У 1994 році «Список…» був одним із фаворитів премії «Оскар». Але за статуетку найкращого оператора Камінський змагався з майстрами своєї справи: Конрадом Голлом («У пошуках Боббі Фішера»), Гу Чангвеєм («Прощавай, моя наложнице»), Майклом Чепменом («Втікач») і Стюартом Дрибургом («Фортепіано»). Згадуючи оскарівський вечір, Януш Камінський у розмові з Бартошем Міхалаком сказав:
Я був щасливий від того, що потрапив туди. Не припускав, що зможу виграти. Зрештою, Конрад Голл виконав чудову роботу. Операторська робота Дрибурга у «Фортепіано» була справді приголомшливою. Я думав, що хтось із них переможе, але таємно мріяв, що, можливо…
Незабаром «три крапки» перетворилися на «Оскара», і, отримуючи його, Камінський зізнався, що «можливість надати форму образу в «Списку Шиндлера» була найважливішою подією в його професійному житті».
1999: Януш Камінський — оператор фільму «Врятувати рядового Раяна»
Picture display
standardowy [760 px]
Януш Камінський з «Оскаром» за найкращу операторську роботу та Ума Турман під час 71-ї церемонії вручення премії «Оскар» у Лос-Анджелесі, 21 березня 1999 року, фот. East News/AFP
Результатом зустрічі зі Спілбергом стала довгострокова співпраця та безліч спільних проектів. Одним із найкращих серед них є фільм, який приніс Камінському другий «Оскар» у кар’єрі, — «Врятувати рядового Раяна», один із шедеврів воєнного кіно.
Натхненням для створення оригінальної візуальної форми фільму «Врятувати рядового Раяна» стали фотографії Роберта Капи, одного з найвідоміших воєнних фоторепортерів, який своїми роботами увічнив висадку в Нормандії. Під час прояву фотографій щось пішло не так, а плівки були знищені. Збереглося лише вісім фотографій із зображенням розмитих силуетів вояків. І саме вони надихнули творців «Врятувати рядового...», які у своєму фільмі оперували т. зв. «кольором, що зникає».
Спілберґ і Камінський зробили все, щоб образ воєнного бою був максимально правдивим. Навіть якщо об’єктив забризкала вода чи кров, вони не зупиняли зйомку. Завдяки цьому була створена одна з найвідоміших і видовищних воєнних серій в історії кіно та фільм, який викликав захоплення як у глядачів, так і у представників кіноіндустрії.
Якщо «Оскар» за операторську роботу у «Списку Шиндлера» можна було вважати несподіванкою, то у випадку з «Врятувати рядового...» про це не могло бути й мови. Хоча конкуренція була надзвичайно сильною, і Камінський боровся за «Оскар», зокрема, з Джоном Толлом, якого номінували за чудову операторську роботу у фільмі «Тонка червона лінія» Терренса Маліка, нагороду отримав польський кінооператор.
2000: Анджей Вайда — почесний «Оскар» за життєві досягнення
Picture display
standardowy [760 px]
Анджей Вайда та Джейн Фонда позують зі статуеткою «Оскар» у Лос-Анджелесі, 2000, фот. Reuters/Forum, Анджей Вайда з «Оскаром» у Лос-Анджелесі, 2000, фото: Jim Smeal/WireImage/Getty Images
Камінський, який уже мав дві премії «Оскар» за операторську роботу, у 2000 році доклався до ще однієї нагороди польського митця – «Оскара» за життєві досягнення для Анджея Вайди. В інтерв’ю Бартошу Міхалаку він сказав:
У консула з питань культури Республіки Польща в Лос-Анджелесі Павла Поторочина виникла ідея посприяти тому, аби Анджей Вайда нарешті отримав «Оскара». Він подзвонив мені і сказав, що хоче зробити промокампанію.
У 1999 році Поторочин брав участь у кінофестивалі «Freedom Film», на якому вручали нагороду імені Анджея Вайди. Далі було зачитано лист Спілберґа, що складався всього з кількох слів: «Анджеєві, моєму натхненню». Ці слова надихнули Поторочина на боротьбу за почесний «Оскар» для польського майстра кіно.
«Потрібно було лише штовхнути камінчик, щоб зійшла лавина», – згадував Поторочин у виданні «Gazeta Wyborcza».
На прохання Камінського Стівен Спілберґ написав листа членам Американської кіноакадемії, і пропозиція нагородити Вайду за життєві досягнення отримала сильний відгук. Вайда, якого вже тричі номінували на «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою («Земля обітована», «Діви з Вілька», «Людина із заліза»), одержуючи у 2000 році нагороду Академії, виголосив, мабуть, найвідомішу з усіх подяк оскароносних польських лауреатів.
Після отримання нагороди він заявив газеті «Rzeczpospolita»:
Вважаю, що Академія чекає, поки людина достатньо постаріється, щоб отримати «Оскара». Вони, мабуть, думали, що я вже старий, що я завершую свою кінодіяльність «Паном Тадеушем». Вони не відали, що я тільки починаю.
2003: Роман Поланський – режисер фільму «Піаніст»
«Якби мені мали покласти один рулон кіноплівки на могилу, я б хотів, щоб це був «Піаніст», — сказав польський режисер у документальному фільмі про своє життя.
Саме «Піаніст» приніс йому єдиний «Оскар» у кар'єрі за режисуру. Раніше його номінували тричі: за сценарій «Дитини Розмарі», за режисуру «Китайського кварталу» та «Тесс», але лише екранізована воєнна історія Владислава Шпільмана принесла «Оскара». А насправді – три, адже «Оскар» за «Піаніста» також отримали Едрієн Бровді за головну чоловічу роль і Рональд Гарвуд за адаптований сценарій.
З усіх трьох лише Поланский не зміг отримати нагороду особисто. Через звинувачення в зґвалтуванні неповнолітньої та незавершені судові процеси Поланський не зміг приїхати до США. Він отримав нагороду лише у вересні 2003 року під час фестивалю в Довілі. Її особисто вручив Гаррісон Форд, той самий, який зачитав ім'я переможця під час церемонії «Оскар».
Велике значення успіху Поланського було зумовлено тим, що в 2003 році за «Оскар» в номінації за найкращу режисуру змагалися справжні майстри сучасного кіно: Мартін Скорсезе («Банди Нью-Йорка»), Стівен Долдрі («Години»), Педро Альмодовар («Поговори з нею») і Роб Маршалл («Чикаго»). Одним із найпромовистіших виявів визнання геніального митця було те, що нагороду для польського режисера всі вони вітали оваціями стоячи.
2005: Ян А.П. Качмарек - музика до фільму «Чарівна країна»
Польському кіно не довелося довго чекати чергового «Оскара». Уже в 2005 році нагороду Академії отримав Ян А. П. Качмарек. Чудовий композитор, який став відомий в основному завдяки музиці до фільмів Аґнєшки Голланд («Повне затемнення», «Вашингтон-сквер», «Третє диво»), у 2004 році зіткнувся з великим випробуванням — написати музику для кіноісторії про життя Джеймса Баррі та про дружбу, яка надихнула на створення «Пітера Пена».
В інтерв’ю газеті «Głos Wielkopolski» Качмарек сказав:
Я усвідомлював, що це особливий фільм. Джеймс Баррі та Пітер Пен є вагомими символами в англосаксонській культурі, і зустріч з ними для мене, композитора з Польщі, була унікальним досвідом. Ця надзвичайна аура витала над «Чарівною країною» із самого початку.
Фільм «Чарівна країна» режисера Марка Форстера був великим кінохітом і отримав аж сім номінацій на «Оскара»: за найкращий фільм, за головну чоловічу роль Джона Деппа, за монтаж, костюми, сценографію, адаптований сценарій і музику. Під час урочистої церемонії в «Kodak Theatre» золоту статуетку отримав лише Ян А. П. Качмарек, який у наступні роки створював музику до таких прекрасних фільмів, як «Відвідувач» Тома МакКарті.
2008: «Петрусь і Вовк» - найкращий короткометражний анімаційний фільм
Picture display
standardowy [760 px]
«Петрусь і Вовк», кадр із фільму, фот. Studio Se-ma-for Produkcja Filmowa
Коли у 2008 році «Петрусь і Вовк» С’юзі Темплтон отримав «Оскара» за найкращий короткометражний анімаційний фільм, студія «Se-ma-for» у Лодзі мала подвійний привід для святкування. У 25-ту річницю премії «Оскар» за створений у Лодзі фільм «Танго» студія знову могла насолодитися золотою статуеткою.
«Se-ma-for» був співпродюсером екранізації симфонічної казки Сергія Прокоф'єва «Петрусь і Вовк». Зйомки фільму проходили в залах Лодзького кіноцентру та студії «Se-ma-for», де був створений ліс 22 метри завдовжки та 16 метрів завширшки, з 360-градусним горизонтом, 1700 деревами та тисячами кущів, травою, камінням і небом. Дизайн сцени розробили Марек Скробецький і Джейн Мортон, оператори — Г’ю Гордон і Міколай Ярошевич, за візуальні ефекти відповідали Каміль Полак і Артур Зіч, а за анімацію – Адам Вирвас і Кшиштоф Бжозовський.
Отримуючи «Оскар» за найкращий короткометражний анімаційний фільм, С’юзі Темплтон сказала:
Ця нагорода для всіх, хто працював, щоб здійснити нереальний сон, яким здавався цей фільм.
2014: «Іда» реж. Павел Павліковський – найкращий іншомовний фільм
Picture display
standardowy [760 px]
Павел Павліковський з «Оскаром» за фільм «Іда», Лос-Анджелес, 2015, фот. Lucy Nicholson / REUTERS / Forum
Коли я починав роботу над «Ідою», відчував втому від типових кінематографічних процедур: непотрібних рухів камери, скорочень, освітлення — усієї цієї «граматики». Мені хотілося зняти у певному сенсі суїцидальний, а не нудний фільм, в якому все замкнуто в статистичних картинках. Я думав, що «Іда» може бути моїм останнім фільмом, і мені не хотілося запобігати перед глядачем. І глядач, як не дивно, знайшовся.
Так в інтерв’ю «Vogue» Павел Павліковський згадав роботу над «Ідою», одним із найбільших міжнародних хітів польського кіно останнього десятиліття.
«Іда», історія про молоду дівчину, яка готується до прийняття обітниці та займається самопізнанням, у 2014 році була з ентузіазмом сприйнята в усьому світі. Робота Павліковського увійшла до найпрестижніших списків фільмів року та отримав понад 100 нагород і відзнак (включаючи номінацію на «Оскар» за операторську роботу Лукаша Жала та Ришарда Ленчевського).
Але «Оскар» для Павліковського був зовсім не очевидним. Серед номінантів значився ще один чудовий фільм – російський «Левіафан» Андрія Звягінцева, драматична історія про людину, яку знищує всемогутня влада. Політичні суперечки навколо російської прем'єри тільки підвищили шанси цієї майстерної картини здобути нагороду. І все ж «Оскара» отримав Павло Павліковський, якого в столиці кіноматографічного лоску цінували за скромність і поетичність. Приймаючи статуетку, польський режисер сказав:
Як я сюди потрапив? Я зняв чорно-білий фільм про потребу тиші, втечі від світу та від уваги інших, і ось я тут – в епіцентрі світового галасу та уваги. Життя повне несподіванок.
Переклад: Тарас Лильо
Джерела: "Polskie Oscary" Bartosz Michalak, Warszawa 2000; Głos Wielkopolski, Vogue, NPR, особистий архів.
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]