Архітектонічні скарби золотого та срібного віків – Відродження
XVI і XVII століття – це час розквіту Речі Посполитої і водночас період надзвичайного розвитку польської архітектури. Сьогодні подаємо приклади зведених тоді ренесансних та маньєристичних будівель, які чудово збереглися, перебувають у руїнах чи втрачені назавжди.
Період, відомий як золотий та срібний віки, охоплював період історії, коли польські королі правили країною, яка була не лише величезною за територією, а й перебувала в економічному та культурному розквіті, де пліч-о-пліч жили представники різних етнічних груп і релігій. Хоча могутність Речі Посполитої з часом згасла, архітектурні пам'ятки залишилися. Саме завдяки їм можна довідатися про тодішній рівень розвитку країни. Архітектурні споруди, що збереглися донині, а також цілі міські квартали та навіть міста, є свідченням того, що з погляду мистецького рівня, використання найсучасніших рішень та – кажучи сучасною мовою – відданості тенденціям, польська архітектура не суттєво поступалася тій, що виникала в Західній Європі.
Правитель, з чиїм ім’ям пов’язують початок золотого віку в історії Речі Посполитої, – це коронований у 1507 році Сигізмунд Старий. Саме цей король також був натхненником архітектурних рішень, які започаткували епоху Відродження в Польщі. Після пожежі 1499 року, яка сильно пошкодила королівську резиденцію на Вавелі, князь Сигізмунд, майбутній король, вирішив перебудувати Вавельський замок. Для цього до Кракова з Угорщини запросили італійського архітектора Францішека Флоренчика, який надав нового вигляду західному крилу замку. Невдовзі після цього роботи над Вавелем перейняв італійський архітектор Бартоломео Береччі, який розширив королівські будівлі та облаштував їх аркадним внутрішнім двором у характерному для італійських палаців того часу стилі. Саме ці трирівневі аркади, що оточували внутрішній двір замку, надали резиденції абсолютно нового вигляду, перетворивши її з готичного замку на ренесансний палац.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Катедра з каплицею Сигізмунда, фот. East News
Picture image
wawel_kaplica_zygmuntowska_en.jpg
Береччі також є автором ще одного проєкту на Вавельському пагорбі, який задав напрямок стильових змін нової епохи. Мається на увазі так звана каплиця Сигізмунда – мавзолей, який Сигізмунд Старий вирішив збудувати для своєї сім’ї після смерті першої дружини. Між 1517 і 1531 роками до бічної нефи Вавельської катедри добудовано покриту високим куполом каплицю, у яку в наступні роки заносили скульптурні надгробки членів королівської сім’ї. Каплицю звели з простих брил: на шестикутній стіні посадили восьмигранний, пронизаний округлими вікнами барабан купола, який згодом обшили позолоченою бляхою і обладнали видовженим ліхтарем. Ця чітка, впорядкована композиція форм, головна цінність якої полягає в гармонії пропорцій, а не в додатковому декорі, відповідала духу нової епохи, основаної на знаннях та раціоналізмі. В інтер'єрі все було по-іншому: ніші зі скульптурними зображеннями похованих осіб мали багате оздоблення: пілястри, карнизи та арки були покриті рельєфними орнаментами, серед яких можна знайти біблійні сцени, постаті святих, а також античні мотиви, фантастичні істоти, рослини та герби. За внутрішнє оформлення каплиці відповідала команда італійських скульпторів та архітекторів, що співпрацювали з Береччі. Надгробок Сигізмунда II Августа та пам'ятник Анни Яґеллонки в 1570-х роках створив Санті Ґуччі, ще один важливий для польського мистецтва архітектор і скульптор, якого запросили з Італії і який тривалий час був пов'язаний із королівським двором.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Замок Оґродзенець, Підзамче, фот. . Wojciech Wójcik/Forum
Picture image
zamek-ogrodzieniec-forum.jpg
Вавель, на початку XVI століття успішно перетворений із похмурої готичної фортеці на резиденцію епохи Відродження, визначав тенденцію: за прикладом королівської резиденції, інші, розкидані по всій країні середньовічні замки, почали перебудовувати у такому ж стилі. Кожен князь хотів покращити свій двір та жити в сучасній, стильній резиденції. Миколай Шидловецький, каштелян Сандомирський та Великий Скарбник Корони, впродовж 1515-1532 років перетворив свою резиденцію в Шидловці з готичного замку на палац. Будівлю було розширено, належно оздоблено та оточено парком зі звіринцем та ставками. Оборонні вежі з амбразурами замінили оглядові лоджії, а фасади були прикрашені кам'яними елементами та геометричними візерунками, виконаними у техніці сграфіто. Хоча через століття резиденцію знову перебудували – цього разу в стилі бароко – деякі ренесансні деталі збереглися. Натхненний реконструкцією Вавельського замку секретар Сигізмунда Старого, Ієронім Шафранець, доручив італійським архітекторам надати своєму маєтку в Пєсковій Скалі нового вигляду. Обличчя розлогого замку почало змінюватися в 1540-х роках, але Ієронім не дожив до завершення робіт – їх продовжив його племінник Станіслав Шафранець. Згодом замок Оґродзенець, розташований серед мальовничих скель Краківсько-Ченстоховської височини, перетворили з оборонної споруди на сучасну тоді резиденцію наступні члени родини Бонер, власники соляних копалень у Величці та королівські банкіри. Завдяки їхнім зусиллям в середині XVI століття цю будівлю розширили й обладнали численними вежами, а також рядами ґанків, балконів та лоджій. На жаль, резиденція була значно пошкоджена під час Шведського потопу, хоча пізніше була частково відбудована. Зрештою, у XIX столітті вона занепала, і в такому зруйнованому стані перебуває донині.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Замостя з висоти пташиного польоту, фот. . Robert Neumann/Forum
Picture image
zamosc_z_lotu_forum_.jpg
Після смерті Сигізмунда Августа розвиток Речі Посполитої тривав у багатьох сферах. Важливим елементом цього розквіту було розширення міст. Окрім королівського Кракова, забудовували інші міські осередки, які набували регіонального значення. Найяскравіший приклад – місто Замостя, приватний фонд великого коронного гетьмана Яна Замойського. Натхненний трактатами епохи Відродження про ідеальне місто, в середині XVI століття магнат вирішив втілити цю утопічну візію. У 1580 році він видав локаційний акт нового міста, довіривши його проєкт архітектору Бернардо Морандо, якого, ймовірно, запросили з Падуї. Фортифіковане місто, яке здатне вмістити до 3000 мешканців, отримало гармонійне міське планування з головною площею та геометричною вуличною мережею, а також зі стильними будівлями, над якими височіла вежа ратуші. Зважаючи на ренесансне захоплення наукою, Ян Замойський з самого початку передбачив у міському плані наявність академії – вищого навчального закладу.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ратуша, Сандомир, фот. Piotr Tumidajski/Forum
Picture image
ratusz_sandomierz_forum.jpg
Зведене від основ Замостя не єдиний приклад. У другій половині XVI століття наявні вже міста також зазнали значних змін в дусі епохи Відродження. Чіткою та досі помітною ознакою цього є перебудовані ратуші. Перетворення цих функціонально та символічно важливих будівель у новому стилі було промовистою ознакою прогресу. Між 1550 і 1560 роками на ринковій площі Познані за проєктом Джованні Баттісти Квадро збудовано ратушу, яку було увінчано високою вежею та облаштовано трирівневими аркадними лоджіями на фасаді. Гарматні вежі були замінені на годинникові, цегляні стіни оштукатурили. У 1560-х та 1570-х роках до ратуш у Тарнові, Хелмно та Шидловці було добудовано аттики, які закривали дахи. Ратуша в Сандомирі також була перебудована у такому ж стилі.
Мальовничий та діловий Ренесанс
Picture display
standardowy (864px desktop)
Острів Шпихлірів, Ґданськ, фот. Jerzy Ochoński/PAP
Picture image
wyspa_spichrzow_gdansk_pap.jpg
У 1576 році було прокопано канал Нової Мотлави у Ґданську, внаслідок чого у межах міста виник острів. Його назву – острів Шпихлірів – пов’язували з розташованими тут будівлями, які виконували функцію складів та місць перевантажування. Поява острова сприяла розвитку міста купців, а ця територія зберігала свою функцію до Другої світової війни (на початку ХХ століття на острові Шпихлірів працювало понад 120 зерносховищ). Цей збудований в епоху Відродження простір у 1945 році був повністю знищений внаслідок воєнних дій. Хоча кілька споруд на острові відбудували, понад півстоліття ця територія лежала в руїнах; лише наприкінці 2000-х років з'явилися нові забудови – житлові, готельні та розважальні.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Вид на парафіяльний костел із висоти пташиного польоту, Казімєж-Дольний, фот. . Robert Neumann / Forum
Picture image
kazimierz_dolny_forum_2.jpg
На межі XVI та XVII століть поштовх до розвитку отримало інше польське місто – розташований на берегах Вісли Казімєж-Дольний. Початки містечка сягають XII століття; його розвитку сприяли королі Казимир Справедливий (який заснував там монастир норбертинок) та Казимир Великий (збудував тут один зі своїх замків). З початку XVI до середини XVII століття місто було власністю родини Фірлеїв, і саме їм воно завдячує своїм економічним, а отже, й архітектурним розвитком. Перший був зумовлений наявністю великої кількості зерносховищ та участю міста у сплаві зерна по Віслі до Ґданська. Заможні міщани та купці почали будувати собі в місті будинки – саме так з’явилися казимирські кам'яниці, дві з яких, так звані Целейовська та Пшибиловська, збереглися донині. Обидві з високими аттиками, прикрашені барельєфами. Упродовж 1610-1613 років розширено і перебудовано парафіяльний костел XIV століття, найяскравішою особливістю якого є вишукане склепіння. Казімєж Дольний сильно постраждав під час шведського потопу – вторгнення ворога різко загальмувало розвиток міста. Хто зна, чи не саме тому ми зараз можемо насолоджуватися камерним характером та надзвичайною мальовничістю цього невеликого історичного містечка, яке розташоване серед лісових ярів?
Коли Відродження стало нудним
Picture display
standardowy (864px desktop)
Пізньоренесансний замок в Баранові Сандомирському, фот. Monkpress / East News
Picture image
Późnorenesansowy zamek w Baranowie Sandomierskim, zwany Małym Wawelem, fot. Monkpress / East News
Раціональний, упорядкований і гармонійний ренесансний стиль з часом почав еволюціонувати у бік більшої декоративності, вищого куншту та прагнення досконалої форми. Саме завдяки спробі надати певної манери мистецтву та архітектурі ця течія отримала свою назву. Маньєризм виник в Італії й досяг Польщі наприкінці XVI століття. Хоча він більш помітний у живописі, деякі його елементи можна знайти й в архітектурі. Витончені, подиву гідні форми, введення елементів, що порушують порядок і симетрію чи інтегровані з простором оздоблення впроваджували архітектори, які будували палаци для польських магнатів. Санті Ґуччі, спроєктувавши інтер'єр каплиці Сигізмунда, також творив для інших польських родів. У 1590-х роках Лещинський спроєктував палац у Баранові-Сандомирському. Він мав прямокутну форму, з опуклими вежами на кутах, вишуканими аттиками та аркадним внутрішнім двором, на якому відвідувача, що входить, дивує поява вишуканих зовнішніх двомаршових сходів, які з’являються позаду нього (саме цей маньєристичний внутрішній дворик надихнув у 1899 році Стефана Шиллера під час проєктування внутрішнього дворику головного корпусу Варшавської Політехніки).
Picture display
standardowy (864px desktop)
Замок у Красічині, фот.. Robert Neumann / Forum
Picture image
zamek_w_krasiczynie_forum_.jpg
Приблизно в той самий час, що й Лещинський, своєї резиденції у стилі маньєризму дочекалася родина Красіцьких – їхній замок у Красічині суттєво перебудовано. Хоча він і зберіг оборонні елементи (кам'яний міст через ставок-рів і бастіонні вежі на кутах), проте втратив фортечний вигляд. Натомість отримав ажурні аттики, сграфіто, видовжену годинникову вежу, лоджії та балкони, а одна з колишніх оборонних веж була накрита куполом, що повністю змінило її вигляд. Подібних перетворень зазнали замок сілезьких герцогів у Бжезі та замок родини Мишковських у Ксьонжі Великому. Якби не шведський потоп та численні наступні битви й несприятливі обставини, сьогодні ми, мабуть, серед зведених тоді будинків вважали б Кшиштопур – резиденцію Кшиштофа Оссолінського в Уязді – найважливішим архітектурним досягненням того часу. Будівництво цієї надзвичайної, величезної та багатої на символіку споруди завершили в 1644 році; на жаль, сьогодні ми можемо милуватися нею лише у вигляді руїни.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ратуша у Ґданську на перетині вулиць Длуґа та Длуґі Тарг, фот. Cezary Wojtkowski/Forum
Picture image
ratusz_glownego_miasta_w_gdansku_forum.jpg
Динамічно розвиваючись у XVII столітті, Ґданськ, завдяки своїм торговельним зв'язкам переважно з північною Європою, зазнав впливу мистецького стилю цього регіону (на відміну від решти Речі Посполитої, яка розвивалася під впливом італійської культури). Саме тому збережені пам'ятки маньєризму в Ґданську суттєво відрізняються від тих, що можна побачити, наприклад, у Малопольщі. Ратуша, збудована між 1587 і 1595 роками, Зелена брама 1568 року та зведена шістьма роками пізніше Висока брама, чи, зрештою, Велика зброярня (її ще називають Арсеналом), збудована у 1602-1605 роках, є найцікавішим зразком так званого голландського маньєризму. Їх вирізняють фасади з темної цегляні, на які накладено контрастний (світлий) кам'яний декор. Такі орнаменти називають «окованими», бо вони справді нагадують вишукані оковки, однак не з металу, а з каменю. Що ще більше відрізняє цей стиль та вписує його в маньєризм, який суперечив ренесансному прагматизму, так це використання архітектурних деталей не як елементів конструкції, а як декорацій.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Велика зброярня в Ґданську, фот.Diego Delso/Wikipedia
Picture image
gran_armeria_gdansk_wiki.jpg
Серед тогочасних архітектурних досягнень Ґданська варто відзначити астрономічну обсерваторію, якої, на жаль, вже давно немає. Її на дахах чотирьох сусідніх будинків у 1640-х роках побудував Ян Гевелій. Заможний міщанин, який збагатився на пивоварінні, захоплювався спостереженням за небесними тілами. Він вивчав точні науки, а також право та економіку, поглиблено опановуючи як математику, так і астрономію. Власноруч створював прилади для дослідження неба – саме ними він облаштував свою на той час надзвичайно сучасну й одну з найбільших у Європі обсерваторію. На жаль, вона згоріла в 1679 році (дослідник вважав, що її навмисно підпалив слуга). Астроному вдалося її відбудувати, частково за кошти короля Яна III Собеського, який підтримував його діяльність, але наукове значення об'єкта так і не відновили. У 1684 році Ян Гевелій помер, не залишивши нікого, хто міг би успадкувати результати його праці.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Астрономічна обсерваторія Яна Гевелія в Ґданську, 1673 рік, гравюра з твору Яна Гевелія «Machinae Coelestis», фот. Ісаак Сааль, гравюра; Андреас Стех, малюнок/Вікіпедія
Picture image
machinae_coelestis_p480.jpg
Контрреформація, яка розпочалася в 1560-х роках, ознаменувала кінець епохи, натхненної запозиченим з античного періоду аналітичним та раціональним поглядом на світ. У XVII столітті знову почали утверджуватися емоційність та сентиментальність, а разом із ними й любов до архітектурної «помпезності» — декору, пишної форми та безлічі деталей. Ці ідеї втілювало бароко – ще одна течія, що проникла в мистецтво й архітектуру Речі Посполитої в період її процвітання і залишила після себе багато цінних та унікальних пам'яток.
Переклад: Тарас Лильо