Нептуна встановили на Довгому Ринку лише у 1633 році, хоча статую створено набагато раніше – 1615 року. У 1634 році фонтан оточили вишуканою бронзовою решіткою за проєктом Абрахама ван ден Блока, який помер шістьма роками раніше під час епідемії. Фонтан був відреставрований у 1757-1761 роках. Тоді ж Йоганн Карл Стендер виготовив новий мармуровий постамент у стилі рококо та прикрашену скульптурами сфінксів балюстраду, а майстер-коваль Якуб Баррен довершив маньєристську решітку. Це гідне подиву, адже фонтан благополучно пережив Другу світову війну й здобуття Ґданська Червоною армією. Після пошкоджень його було відреставровано та знову відкрито у 1954 році. У 2011 році розпочалися чергові роботи з реставрації статуї Нептуна. На своє місце вона повернулася у квітні 2012 року.
Фонтан Нептуна в Ґданську, фот. Karol Makurat/Reporter//East News
Саме Нептуну приділено найбільше уваги в літературі про ґданський фонтан. Думки щодо авторства фігури розходилися: уже довоєнні вчені мали різні погляди на цю проблему. Одні вважали його автором Адріана де Фріса або Йогана Райхле, інші ж стверджували, що архівні дані не є надійними й ставили під сумнів їхнє авторство, стверджуючи, що скульптуру створив Петер Хузен, маловідомий ливарник, який перебував під впливом флорентійського скульптора-маньєриста Джамболоньї.
Сьогодні створення Нептуна (хоча достовірних архівних свідчень досі бракує) більше пов'язують із Йоганом Райхле (1570-1642), ніж з Адріаном де Фрісом (1550-1626). Обидва були учнями й співпрацівниками Джамболоньї та працювали у Флоренції, тому вони добре знали італійське мистецтво. Райхле походив із баварського Шонґау, на межі XVI та XVII століть працював в Ауґсбурзі, де познайомився з де Фрісом. Саме там, ще до 1620 року, нібито був створений ґданський Нептун.
Польські дослідники барокового мистецтва спростовують цю тезу, приписуючи роботу Гердту Беннінґсену, який міг бути лише автором проєкту, довіривши виконання, тобто лиття, вищезгаданому Хузену. У цих дискусіях важко дійти до спільного знаменника, але дослідження виявляють одну спільну рису: автор Нептуна був пов’язаний з майстернею Джамболоньї.
Джованні да Болонью (1528-1608), відомого як Джамболонья, сьогодні вважають найвидатнішим скульптором італійського маньєризму та відомим знавцем класичного мистецтва. Безсумнівно, творець Нептуна — ким би він не був — мав досконалі знання про античну скульптуру. Він, поза усіляким сумнівом, володів інформацією про статую Марка Аврелія на Капітолійському пагорбі в Римі (з 176 року н. е.), оскільки голова ґданського морського володаря настільки схожа на голову імператора, що її можна вважати копією або імітацією. Обидва зображення нахилені праворуч та мають індивідуалізовані риси обличчя, що не було притаманним класичній скульптурі. Майже ідентичними в композиції двох скульптур є зібране в локони волосся і довгі загострені бороди. Зрештою, схожість також помітна в стурбованих обличчях фігур, зокрема у зморшках на чолі. Усе це дає підстави стверджувати, що автор Нептуна був безпосередньо обізнаний з римською скульптурою.
Друге питання — це торс ґданської статуї. Тут знову ж таки її автор звернувся до античності. Цього разу взірцем для його твору став «Бельведерський торс» — фрагмент грецької статуї, що, ймовірно, зображує морське божество, від якої зберігся лише торс. На ньому стоїть підпис Аполлонія, сина Нестора — маловідомого афінського скульптора. Роботою захоплювалися вже в XV столітті в Італії, і Джамболонья та Мікеланджело з цікавістю її вивчали. Перший із них створив майже точну копію, статуетку «Божество ріки», а другий використав отримані під час вивчення роботи знання, створюючи флорентійські фігури.
Чи наш анонімний скульптор вивчав «Торс» безпосередньо, чи знав про лише з робіт (або рисунків) Джамболоньї — сказати важко. Однак тіло ґданського Нептуна, досить мускулисте, кремезне, з вираженими ребрами, свідчить про те, що автор, мабуть, вивчав античний торс на основі оригіналу або «копії». Схожими в обох скульптурах є розташування однієї піднятої ноги, пропорційно до мускулистого тулуба, як і розміщення рук і нахил голови.
Третій античний твір, який, можливо, надихнув автора Нептуна, — це група «Лаокоон і його сини» («Група Лаокоона»). Ця відома з творів Плінія та Вергілія скульптура була знову відкрита в 1506 році й одразу ж мала величезний успіх серед художників епохи Відродження, які із задоволенням її копіювали. Відносно хороший стан роботи навіть змусив деяких американських науковців припускати, що автором «Групи Лаокоона» є один із італійських маньєристів, наприклад, Мікеланджело.
Автор ґданського Нептуна міг і не бачити скульптуру особисто, хоча точно її знав. Із цієї скульптурної групи він запозичив ідею формування ніг постатей, які обвиті риб'ячим хвостом (у групі «Лаокоон і його сини» — тілом змії). Немає чітких формальних натяків на цей твір, але слід пам'ятати, що Джамболонья сам вивчав його, запозичивши з нього характерну форму вигнутих фігур, яку пізніше окреслили як «figura serpentinata». Групу «Лаокоон і його сини» за взірець також брали його учні: Йоганн Райхле під час створення голови Люцифера (1605, бронза, Ауґсбурґ), та Адріан де Фріс, автор бронзової групи в Парку Дроттінґгольм у Ладендорфі (1623).
З огляду на вищезазначене, фонтан Нептуна створений видатним художником, який був добре обізнаний з мистецтвом Риму та вивчав його радше «на місці». Припущення, що авторство Райхле чи де Фріса — зрештою, вони були чудовими скульпторами, одними з найвідоміших і найшанованіших на північ від Альп — є дуже ймовірним. Синтез кількох відомих класичних творів, який представляє Нептун, все ще потребує багато досліджень. Однак можна з упевненістю сказати, що це одна з найкращих скульптур маньєризму в Польщі — імпорт з «великого світу» сучасного мистецтва.
Автор: Якуб Яґелло
Переклад: Тарас Лильо
Фонтан Нептуна
Йоганн Райхле?
1615 та 1633
Площа Довгий Ринок у Ґданську
