Хоча Топоров у своєму відомому дослідженні згадує польського поета, передусім акцентуючи на його ролі у формуванні есхатологічного мотиву (уявлення про майбутню загибель міста – апокаліптичне бачення повені) та інфернального (диявол у Міцкевича) в межах майбутнього петербурзького тексту, важко не помітити, що Міцкевич тут фігурує радше маргінально, як примітка. Водночас його роль і реальний вплив на створення не лише «Мідного вершника», а й усієї літератури петербурзького тексту, видаються значно глибшими.
Пушкін із зацікавленням стежив за творчістю свого давнього знайомого після того, як той у 1829 році залишив Росію. Однак їхні дороги, колись об’єднані поезією та духом свободи (втіленим у декабристському повстанні, придушеному в грудні 1825 року), остаточно розійшлися. Це підтверджується відомими антипольськими віршами Пушкіна, такими як «Наклепникам России» (1831), спрямованими проти Листопадового повстання.
Відомо, що перед написанням своєї поеми Пушкін уважно вивчав поезію з «Уступу» Міцкевича, опублікованого у Дрездені в 1832 році, а також ІІІ частину «Дзядів». Це підтверджується збереженими фрагментами творів Міцкевича, переписаними рукою Пушкіна (польською мовою!), зокрема двома повними віршами («Олешкевич» і «До друзів москалів») і довшим уривком з «Пам’ятника Петра Великого». Як припускає дослідник Мар’ян Якубець, Пушкін зробив це, аби краще зрозуміти сенс польського тексту, який міг бути для нього не до кінця зрозумілим.
Твір Міцкевича, як і майже вся його спадщина, заборонена на території Російської імперії після Листопадового повстання, став справжнім викликом для російського поета. Він містив відкриту критику російської державності та влади, гострий аналіз деспотичного режиму, його нехтування правами особистості та всюдисущим мілітаризмом. Петербург у творчості Міцкевича постає символом цієї безжальної ідеї – містом, побудованим на людських кістках, нелюдським, а іноді навіть диявольським місцем. Засновника міста, царя Петра I, польський поет змальовує як похмурого деміурга, що діє всупереч людським та божественним законам.
