Татарські шляхи і стежини
За легендою, король Ян III Собєський був так захоплений подвигами капітана татарської кавалерії в лавах коронного й литовського війська, що вирішив надати йому стільки землі, скільки той зможе об’їхати верхи протягом одного дня. Саме так татари мали заселити Підляшшя.
Татари становили єдину ланку, що поєднувала Річ Посполиту зі світом ісламу та культурою Сходу. Матеріальним слідом їхньої присутності на польських землях є Татарський шлях, який проходить крізь Білосток, а також Сокулку, Богоніки, Крушиняни, Кринки й Супрасль. Він налічує лише 150 км, проте дозволяє відчути унікальність місця, де протягом 400 років по сусідству мешкали католики, євреї, православні й мусульмани.
Звідки походять польські татари?
Picture display
standardowy (864px desktop)
Татарське свято плуга, кінна група історичної реконструкції «KRESY», Крушиняни, фот. Анатоль Хоміч / Forum
Picture image
full_tatarzy_forum_konie_770.jpg
Перші татари прибули до Польщі у XIV столітті, коли великий князь литовський Вітовт надав їм притулок у нагороду за військову службу у війні з хрестоносцями. Прибульці здебільшого були політичними вигнанцями, старшиною Золотої Орди та Кримського ханства. Їхня бойова майстерність виявилася надзвичайно потрібною Речі Посполитій Двох Народів у бурхливий період XV століття.
Татари хоробро воювали під Ґрюнвальдом у 1410 році. Упродовж наступних кількох століть їм надавали лицарські титули, відзнаки й землі за військові заслуги нарівні з польською армією. Ян III Собєський подарував татарам значні території на Підляшші, бажаючи їх умиротворити, коли в XVII столітті вони підняли бунт через те, що польська шляхта поставила під сумнів їхнє право на шляхетство.
Поблизу сучасного польсько-білоруського кордону татари створили свій анклав, який мав стати найбільшим осередком мусульманської культури в Польщі. Його мешканців називають литовськими татарами (оскільки вони жили в литовській частині Речі Посполитої Обох Народів), польськими татарами, липками або муслімами.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Татарська молитовна книга XIX ст., фот. Анатоль Хоміч / Forum
Picture image
full_tatarzy_forum_323_770.jpg
Етнологи виокремлюють три характерні риси цієї меншини. По-перше, татари є єдиною в Польщі спільнотою мусульманів, і саме завдяки релігії вони зберегли власну культуру та ідентичність. Татарська версія ісламу, що походить із сунітської течії, дещо відрізняється від домінуючої на Близькому Сході, головним чином через тривалий вплив католицизму. Наприклад, татари мають звичай прикрашати ялинку на Різдво, а замість паломництва до Мекки вирушають до місць поховання своїх благочестивих предків.
По-друге, етнологи виокремили комплекс рис, який називають «татарськістю». До нього входять: дотримання ендогамії (звичаю укладати шлюби всередині власної спільноти), фізична подібність (трохи розкосі очі, виразні вилиці, кремезна статура, смаглява шкіра) та міцна віра в походження від спільних предків.
Третій елемент ідентичності липків – їхня прив’язаність до польськості. Оскільки татарська спільнота живе на польських землях уже понад 600 років, вона прийняла польську мову як рідну, ототожнює себе з польською історією та плекає пам’ять про участь татарських воїнів у найважливіших збройних конфліктах Речі Посполитої. Липки називають себе польськими татарами або навіть поляками татарського походження.
За даними перепису населення 2011 року кількість татарського населення в Польщі сягає близько 2000 осіб (хоча оцінки коливаються в межах 1500–5000). Однак переважна більшість – це не нащадки іммігрантів XVII століття, а повоєнні мусульманські репатріанти з Радянського Союзу. Спільнота корінних польських татар зазнала величезних втрат під час Другої світової війни.
Трохи більше половини сучасних польських татар і досі живе на Підляшші, решта розселилася в різних напрямках: до Триміста, на Мазури чи навіть до західної Польщі (Ґожув-Вєлькопольський). Єдині місця, де татарська культура зберігається й сьогодні, – це два невеликі села неподалік польсько-білоруського кордону, уже значно знелюднені – Богоніки та Крушиняни. Саме там татарська спільнота збирається під час святкування Курбан-байраму та Рамадан-байраму.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Свято Курбан-байрам у мечеті в Крушинянах, Підляшшя, фот. Анджей Сідор / Forum
Picture image
kruszyniany_bajram_forum_.jpg
Рамадан-байрам і Курбан-байрам – найважливіші свята польських татар. Перше з них – це свято подяки, яке припадає на завершення Рамадану, тобто суворого посту, і супроводжується споживанням традиційних солодощів та взаємним обміном подарунками. Друге є найважливішим святом мусульманського календаря.
Ритуальне принесення в жертву барана, ягняти або корови вшановує вчинок Авраама (або Ібрагіма), який, згідно з переказом, що міститься у Старому Заповіті та Корані, був так відданий Богові, що без вагань погодився принести в жертву власного сина, коли Бог цього зажадав. Про польських татар заговорили, коли в 2013 році Сейм обмежив право на ритуальний забій тварин. Виявилося, що традиція, яку вони практикують, не відповідає сучасним стандартам.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Мечеть, Крушиняни, фот. Кшиштоф Войцєховський / Forum
Picture image
full_kruszyniany_23_forum_770.jpg
Із усіх п’яти мечетей, що діють у Польщі, дві розташовані на території татарського анклаву – у маленьких селах Богоніки та Крушиняни. Обидві були збудовані місцевими жителями, ймовірно євреями, які не були фахівцями з мусульманської релігійної архітектури, але добре знали костели й церкви, які можна побачити в околицях.
Мечеть у Крушинянах є старішою. Коли її збудували, точно невідомо, однак найдавніші згадки про неї походять із початку XVIII століття. На перший погляд вона дещо нагадує католицький костел. Мечеть має форму прямокутника розміром 10 × 13 м; по обидва боки фасаду розташовані вежі, а третя, менша, знаходиться на вершині. Ззовні будівля обшита деревом, пофарбованим у зелений колір, тобто колір ісламу, а всередині є дві молитовні зали – одна призначена для чоловіків, інша для жінок. Храм відкритий для відвідувачів, а від місцевого гіда можна почути багато цікавих історій про татарську спільноту.
Мечеть у Богоніках менша і більше нагадує традиційну. Замість двох веж має одну, увінчану цибулястим куполом із півмісяцем на верхівці. Її збудувала місцева громада у 1873 році, однак під час Другої світової війни німці її зруйнували, перетворивши на польовий шпиталь. Після війни татарам вдалося дбайливо відреставрувати її у первісному вигляді.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Мізар у Крушинянах, фот. Анджей Сідор / Forum
Picture image
full_tatarzy_cmentarz_forum_12_770.jpg
Мізари – це мусульманські кладовища. На Татарському шляху їх два – один у Богоніках, другий у Крушинянах. Татарські мізари, так само як і мечеті, частково відповідають приписам Корану, а частково відображають вплив католицької традиції. Кожна могила складається з двох каменів – більший позначає узголів’я, менший розташований біля ніг. Усі вони повернуті у бік Мекки, щоб душі померлих знали, в який бік прямувати після звільнення з тіла.
Пізніші могили мають християнську форму – вони накриті великим кам’яним надгробком із півмісяцем, розміщеним на зразок хреста на верхівці узголів’я, а іноді навіть із зображенням померлого (!), що не лише незвично, а й прямо суперечить правилам, викладеним у хадисах – писаннях, які доповнюють Коран.
Що можна знайти в «Татарській юрті»?
Picture display
standardowy (864px desktop)
Дженетта Боґданович проводить майстер-класи з татарської кухні, фот. Анатоль Хоміч / Forum
Picture image
full_gotowanie_tatarskie_forum_770.jpg
Мандрувати Татарським шляхом і не завітати до «Татарської юрти» в Крушинянах – гріх. Власником корчми є Дженетта Боґданович разом із родиною. Вони роблять усе, щоб поширювати татарські традиції, історію й кухню. Тут після довгої мандрівки гість може скуштувати традиційні смаколики, а також переглянути фільми й фотографії з останніх святкувань татарських свят. Кілька разів на місяць власники проводять кулінарні майстер-класи, під час яких можна опанувати мистецтво приготування найвишуканіших татарських страв. Інтер’єр корчми, наче справжня юрта, випромінює атмосферу відкритості й тепла (у буквальному й переносному значенні).
Вступ до секетів татарської кухні вимагав би окремої статті, тому згадаємо лише найвідоміші страви з меню, які обов’язково варто скуштувати перед тим, як залишити Татарський шлях.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Перекачевник, фот. Пьотр Менцик / Forum
Picture image
full_tatarski_placek_forum__770.jpg
Це одна зі страв, які традиційно споживають під час свята Рамадан-байрам. Її готують із тонких, майже прозорих листів макаронного тіста, змащених маслом або гусячим жиром і перекладених начинкою – солодкою (з кисломолочного сиру, родзинок і сушених слив) або солоною (з ягнятини, телятини, гуски чи індички). Після перекладання листів начинкою їх скручують у спіраль, схожу на мушлю равлика, і запікають у круглій формі протягом двох годин. Це страва важка для травлення, але надзвичайно смачна!
Картопляна бабка і трибушок
Можливо, картопляна бабка – одна з найпростіших страв під сонцем, однак саме татари піднесли її приготування до рівня мистецтва. Їхній секрет? Диявол криється в деталях! Липки знають, якими видами м’яса начинити тісто, щоб вийшла справді вишукана страва.
Трибушок, дещо схожа страва, – це баранячий шлунок, начинений рубаною картоплею та шматками ягнятини, телятини або яловичини. Щоправда, в інших частинах країни можна натрапити на трибушок зі свининою, однак справжній, татарський, ніколи не містить такого м’яса, адже його споживання заборонене Кораном.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Кібін, начинений м’ясом і капустою, фот. Пьотр Менцик / Newsweek / Forum
Picture image
full_kibiny_forum_121_770.jpg
Колдуни – це різновид виробів із тіста з начинкою, які готують у Литві та на північному сході Польщі. Татарська версія є неймовірно смачною! А все тому, що всередині такого пиріжка міститься не лише начинка з ягнятини, а й трохи бульйону. При кожному укусі ця гаряча, солона, рясна рідина додатково збагачує смак найкращого м’яса.
Існує вісім різновидів виробів із тіста з начинкою, які подають на Татарському шляху: кібіни, перемячі, цибульники, самса, картопляники, чебуреки, манти. Тож можна цілий тиждень їсти лише пиріжки – щодня інші!
На десерт можна подати чак-чак – тістечко, яке є живим доказом того, як далеко корені татарської культури сягають Близького Сходу. Подібно до солодощів, типових для цього регіону, воно містить багато горіхів і родзинок, просочене медом і смажене у великій кількості жиру. Воно дуже смачне, але водночас дуже калорійне, так само як і чудова татарська халва, яку можна знайти майже всюди вздовж шляху.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Бунчук, традиційний татарський танець, фот. Анатоль Хоміч / Forum
Picture image
full_tatarskie_tance_1200e_770.jpg
Досить багато відомих людей має або мало татарське коріння, зокрема:
Чарльз Бронсон – насправді Кароль Бучинський, відомий передусім роллю у фільмі «Одного разу на Дикому Заході». Завдяки його вилицям та очам Бронсона вважали схожим на мексиканця або корінного американця, однак насправді він походив від литовських липків.
Генрик Сенкевич – його батько був нащадком липків.
Маґдалена Абаканович – одна з найвідоміших польських художниць також походить зі шляхетської родини татарського походження.
Переклала Марія Шагурі
Джерела: Etnologia.pl / ‘Mniejszości Etniczne w Polsce – Tatarzy’ by Katarzyna Dziąćko, Tatarzy.pl / ‘Tatarzy na Ziemiach Polskich’ by Łukasz Radosław Węda, Kruszyniany.pl, ‘Orientalizm lub Orientalność Polskiej Wspólnoty Etnicznej i Politycznej w Aspekcie Europejskim’ by Bogusław R. Zagórski, author's journey along the Tatar Trail.