Перемишль як намальований
Якщо вокзал є вітриною міста, то двірець у Перемишлі – це мистецький твір. Споруду можна сплутати з палацом. Сьогодні вона виглядає майже так само, як на фотографіях кінця ХІХ століття. Саме тоді споруджену в 1860 році будівлю розширили й надали їй необарокового вигляду за зразком віденського вокзалу. Понад сто років потому, після кількох ремонтів — меншого (читай: самодіяльності ПНР) і більш вдалого (завершеного у 2012 році) — він сяє колишньою славою.
Інтер'єр зовсім не нагадує холодні, непривітні вокзальні приміщення. Фоном для розпису є палітра пастельних тонів. Головний зал прикрашений стельовими світильниками роботи Фелікса Виґживальського та Яна Талаги із зображенням гербів і ремесел. Панорами міста, намальовані Маріаном Строньським, також були відновлені та освітлені старовинною дерев’яною люстрою. Те, що не вдалося зберегти, відтворили за архівними фото: позолоту, вікна, навіть дверні ручки. Підлога в колишній вітальні ще пам’ятає перших мандрівників, які прямували до Відня чи Львова.
Вічно юна Лодзь Фабрична
Нетерпляча пара стоїть на платформі, коли підбігає рудоволоса красуня з фотоапаратом у руці, а літній чоловік кланяється, знімаючи капелюх. Таку жанрову сценку можна побачити на одному з муралів Катажини Богуцької в залі очікування станції Лодзь, 8 метрів під землею. На глибині 16,5 метрів знаходяться платформи. До цієї будівлі в індустріальному стилі можна ввійти з рівня вулиці. Тут переважають камінь і скло, а сталева конструкція даху складається з 10 000 трикутних панелей. Сучасність поєднується з традиціями – стіни пасажу є відображенням старої станції Лодзь Фабрична.
Першу станцію почали будувати у вересні 1865 року, а вже в листопаді по ній проходили товарні потяги. У міжвоєнний період станцію планували перебудувати за зразком найбільших європейських міст. Це вдалося майже через сто років – у грудні 2016-го, після 5 років будівництва, відкрили об’єкт, що відповідає вимогам XXI сторіччя. У 1934 році були випробувані поїзди під назвою «Люкс-Торпеда». Час у дорозі з Лодзі до Варшави становив 88 хвилин. Приблизно так само, як зараз.
Читальний зал Вроцлав
Величним силуетом вокзалу 1850-х років, що відсилає до готики Тюдорів, ми завдячуємо королівському архітектору Вільгельму Ґрапову. Вікна квиткових кас у стилі модерн та скляний зал над платформами – це нагадування про розбудову початку ХХ століття. Синергія історичної архітектури та сучасних технологій є результатом модернізаційних робіт у 2010-2012 роках, здійснених варшавським архітектурним бюро Grupa 5 Architekci.
Під’їздну дорогу для бричок замінили на підземний паркінг. Замість залів очікування – окремих для пасажирів з квитками першого, другого та третього класів – нічна станція, схожа на вагон, і читальний зал. Одне не змінилося – Вроцлавський вокзал є найкультурнішим вокзалом Польщі. Тут був побудований перший привокзальний кінотеатр, на сеанси ходив Збіґнєв Цибульський (меморіальна дошка актора встановлена на 3-й платформі, де він потрапив у смертельну аварію), а в 1980 році Януш Морґенштерн знімав фільм «Менше небо». На вокзалі варто відвідати Літературну кухню чи міську бібліотеку у стилі апартаменту. Як бачимо, слова Юзефа Іґнація Крашевського про «розкішну будівлю залізниці» звучать більш ніж актуально.
Знайомтесь – Ґдиня Головна
Ґдиня виглядала шикарно. Головний залізничний вокзал, оновлений у 2012 році, вражає елегантністю модерністської споруди в дусі соціалістичного реалізму, спроєктованої Вацлавом Томашевським у 1950-х роках. Всередині ще краще. Пластикові банери та лайтбокси, які закривали справжні витвори мистецтва, прибрали. Деякі настінні розписи були виявлені випадково і не згадуються в жодних історичних джерелах. З-під шарів фарби витягли мапи різних куточків світу, стелю ресторану прикрашає поліхромія, виконана під керівництвом Юліуша Студніцького, а мозаїка з морськими мотивами Терези Понговської та Станіслава Тейссейра нагадує про специфіку міста.
«Чайка. Дивне мистецтво» та «Емігрант» – це вистави театру Ґдиня Головна, які відбуваються у підземеллях вокзалу. Тут також розташовані інші культурно-мистецькі заклади, зокрема «Станція казок», тобто місце театральних зустрічей для наймолодших.
Останній БiT у місті Солець-Куявський
Цегляний будинок на два з половиною поверхи, споруджений у 1898 році – це стара залізнична станція в Сольці-Куявському. Тепер споруда із заздрістю дивиться на свого наступника. Проєкт тонкої скляної конструкції, створений студією RYSY Architekci, реалізували в 2016 році. Новий транспортний вузол легкий, динамічний, експресивний і водночас добре вписаний у міський ландшафт. Залізничний схил перетворили на сходи амфітеатру. Доповнений зеленню та пішохідною платформою, він створює громадський простір, який охоче використовують місцеві мешканці.
Залізничний вокзал у Сольці-Куявському разом із прилеглою площею та доступом до платформ була завершальним акордом БiT City – групи з шести комунікаційних інвестицій, що з’єднують Бидгощ і Торунь.