Пташине молоко
Хто не любить молочну пінку зі смаком ванілі, вкриту шоколадною глазур’ю? Пташине молоко пережило зміну політичного устрою. Беручи цю цукерку до рук, нині ніхто не замислюється про те, що до 1989 року «Пташине молоко» було дуже бажаним і не завжди доступним продуктом. Історія цих цукерок сягає міжвоєнного двадцятиліття. Звідки взялася назва? Кажуть, її вигадав Ян Ведель — власник найбільшої довоєнної шоколадної фабрики в Польщі, заснованої в середині ХІХ століття Каролем Веделем. Ще до 1939 року фірмою E.Wedel була зареєстрована однойменна торгова марка. Але рецепти прототипів пінкових десертів під назвою «mleczko» з різними смаками можна знайти в різних старих польських кулінарних книгах — згадаймо хоча б Марію Охорович-Монатову та її «Універсальну кулінарну книгу» початку ХХ століття. Коли в 1950-х роках термін дії виключного права Веделя на використання назви «пташине молоко» закінчився, солодощі подібного типу почали випускати різні кондитерські фабрики. Утім, останні кілька років права на назву Ptasie Mleczko знову належать LOTTE Wedel. Інші фабрики виробляють подібні солодощі, але не мають права використовувати цієї назви.
Prince polo та Princessa
Шоколадні вафлі називають «імпульсивними продуктами», бо поляки купують їх спонтанно. Згідно з дослідженнями, саме громадяни Польщі в авангарді поїдачів вафель. Звідки взялася така популярність? Дехто пов’язує її саме з ПНР: тоді виготовленням вафель займалися багато невеликих приватних заводів. Вафлі були доступні, а ще з них готували домашні десерти — наприклад, найпопулярніший торт «а-ля Пішінґер».
На шоколадних вафельках «Принц Поло» виросло кілька поколінь. Цікаво, що не тільки поляків. Вафлі, які виробляли з 1950-х років, експортували, зокрема, до країн соцблоку, але найбільшої популярності вони набули в Ісландії! У рамках торгівельного обміну поляки імпортували ісландський оселедець, а ісландці — «Принца Поло». Сорок років тому пересічний ісландець з’їдав щонайменше кілограм польського «Принца Поло» на рік. Кілька років тому прем’єр-міністр Ісландії зізнався, що на них виросло ціле покоління ісландців. Вафлі користуються успіхом і сьогодні; крім класичного шоколадного, з’явилися нові смаки — наприклад, молочний, горіховий та кокосовий. Конкурентом Prince Polo є батончик Princessa — колись провідний продукт познанської фабрики Goplana.
«Корівки»
Найпопулярніші польські цукерки виготовляються з помадкоподібної маси, що складається з молока, цукру і масла (у польській мові ця маса також називається «Корівкою» — прим. перекладача). Усі інгредієнти змішують і варять, а готову масу виливають на стіл і охолоджують. Через кілька днів дозрівання її розрізають і пакують в папірці із зображенням корови — звідси така популярна назва. Свіжа «Корівка» добре тягнеться, але з часом цукор кристалізується і цукерка стає крихкою.
Історія «Корівки» сягає початку ХХ століття. Фелікс Поморський навчився готувати її у свого дядька в Житомирі. Потім, у 1920-х роках, він почав виробництво цих цукерок у промислових масштабах у Познані. Незважаючи на великі труднощі та вимушене переселення під час окупації та після Другої світової війни, йому вдалося відновити свою цукеркову справу в Міланувку поблизу Варшави. Навіть після націоналізації Поморський не здався і переніс виробництво на присадибну ділянку. Компанія існує і нині. Звісно, багато різних кондитерських фабрик виробляють «Корівки» в промислових масштабах, але найкращі — саме ті, ручної роботи. Помадну масу можна купити і в магазинах — вона продається в банках.
«Ірис»
«Якби ж то рисі гризли іриски, життя було б таке класне! / Бо всі рисі гризли б іриски, і жодна б не жерла м’яса» — так починається вірш однієї з найпопулярніших польських авторок для дітей Ванди Хотомської. Молочна цукерка «Ірис» недаремно потрапила до відомого віршика. Іриски, як і «корівки», почали виробляти в міжвоєнний період. Смаком і кольором вони завдячують звареній молочній масі. За часів Польської Народної Республіки завод Jutrzenka славився виробництвом цих цукерок. У 70-х роках ХХ століття для їх виробництва було придбано нове обладнання, а на фабрику стікалися нескінченні шкільні екскурсії. Іриски експортували до Німеччини, Угорщини, Франції та навіть Канади та Саудівської Аравії. У них багато шанувальників і донині.
Морозиво Bambino, Pingwin та Calypso
Часи, коли польські кафе-морозиво пропонували лише декілька смаків, минули назавжди. І тим не менш, морозиво Bambino на паличці, яке з дитинства запам’яталося як найкраще морозиво в світі, і в той же час було символом пеенерівської посередності, досі виробляється. Однак, на відміну від «Пташиного молока» чи «Корівки», воно вийшло з масового обігу і є нішевим продуктом. Виробництво цього морозива було розпочато в 1960-х роках районними молочними кооперативами. Лодзький кооператив виробляє його і досі. Так само збереглося і виробництво іншого популярного у ПНР морозива Pingwin, а також морозива Calypso, що продається в брикетах.
Тепле морозиво
А якщо в магазині не вдавалося купити справжнього морозива, альтернативою було морозиво тепле. Ці не надто вишукані ласощі у вафельному стаканчику із солодким кремом і шоколадною глазур’ю досі можна придбати в магазинах і кондитерських по всій країні.
Деліції (Delicje)
З’їсти тістечко культурно, чи почати з бісквіта, а желе з шоколадом залишити насамкінець? З подібними дилемами стикалися, мабуть, усі, хто в дитинстві отримували в подарунок знамениті «Деліції». Аж шкода було дивитися, як вміст пакунка зникав на очах. Круглі, вкриті шоколадною глазур’ю бісквітні тістечка з фруктовим желе присутні на польському ринку з 1970-х років — спочатку апельсинові, а нині також зі смаком вишні, малини, чорниці чи абрикоса.
Батончик Danusia, цукерки Kasztanki, Michałki...
А може, батончик «Дануся»? Разом із цукерками «Kasztanki», «Michałki» та «Malaga» він завжди опиняється в популярних ювілейних чи святкових пакетах із солодощами. Усі перераховані вище делікатеси завод Wawel виготовляє донині. Але не всі знають, що, наприклад, історія батончика «Дануся» з напіврідкою шоколадно-горіховою начинкою починається ще за часів Австро-Угорщини. Його виробництво почалося приблизно в 1913 році на Краківській фабриці цукру i шоколаду Адама Пясецького, яка була заснована наприкінці ХІХ століття.
Назва походить від імені працівниці, в яку, за переказами, був закоханий Пясецький. Кажуть, саме її портрет було увічнено на упаковці. У свою чергу, шоколадку «Малага» з напіврідкою начинкою, яка не має нічого спільного ані з солодким вином, ані з Іспанією, виробляють з кінця 1960-х років. А «Каштанки» (какао-начинка з додаванням хрустких вафель) поза всіляким сумнівом відомі дорослим, які народилися у 70-х роках.
Хочеш цукерку, іди до Ґєрка
«Хочеш цукерку? Іди до Ґєрка! / Ґєрек їх має і всіх пригощає», — любили дражнитися діти, які росли в ту епоху. Цією цукеркою міг бути культовий шоколадний Michałek, який і нині виробляють багато фабрик. Навколо «Міхалків» точилися численні суперечки, в тому числі й судові. Незважаючи на те, що виготовлялося багато подібних виробів з такою ж назвою, оригінальний Michałek походить із Сілезії — його виготовляли на фабриці Hanka у 1920-х роках. «Міхалки» від «Ганки» і досі є одними з найпопулярніших солодощів.
«Веделівський тортик»
У подарунковому наборі для іноземця у 1980-х, окрім «кабаносів» і горілки, часто з’являвся і солодкий елемент — «Веделівський тортик», тобто вафельний торт із горіховим кремом і шоколадом, який прикрашали вручну. Історія торта сягає 1930-х років, адже вже тоді заводи Wedel, відомі виробництвом шоколаду, шоколадних цукерок, карамельок, халви, кунжутного грильяжу, бісквітів, вафель і тортів праліне, продавали їх не тільки в Польщі, а й у закордонних фірмових магазинах. Їх експортували в десятки країн. Їх донині декорують вручну, і вони користуються стабільною популярністю. З нагоди річниці весілля можна вибрати торт із написом «Шановним ювілярам з нагоди весілля», а для тих, хто святкує іменини, — «Найсолодші побажання з нагоди іменин».
Переклад: Марія Шагурі