Після виставки «Жіноче питання», що окреслила широку панораму творчості жінок від Ренесансу до сучасності, у Музеї сучасного мистецтва настав час уважніше придивитися до доробку конкретних мисткинь. Тим більше що багато з них, навіть попри почесне місце в каноні модерного мистецтва, залишаються напрочуд мало відомими.
Візьмімо приклад Марії Яреми – однієї з провідних польських авангардисток, співзасновниці обох Краківських груп – довоєнної і повоєнної, а також обох театрів Cricot – першого, заснованого її братом Юзефом, і того, який пізніше створив Тадеуш Кантор.
Марія Ярема, «Акт», 1946, монотипія і темпера на папері. Приватна власність, фот. Музей сучасного мистецтва у Варшаві
ілька років тому вийшла біографія мисткині, написана Аґнєшкою Даукшою. З неї постає образ художниці, що ідеально відповідає формі її робіт – постійно рухливої, невловної, такої, що вислизає від будь-яких спроб остаточного визначення. Водночас від останніх великих музейних оглядових виставок її творчості минуло вже багато років. Спробу подивитися на роботи Яреми свіжим поглядом у Музеї сучасного мистецтва у Варшаві здійснять Ерік де Шассе та Наталія Селевич.
У картинах і монотипіях Яреми абстракція поєднується із сюрреалізмом, а фігура розпадається і розмивається, залишаючись на межі впізнаваності. Кураторський дует не намагається силоміць поєднати ці різноспрямовані сили, що, здається, рухають її роботи. Замість того щоб утиснути мисткиню в один чітко визначений напрям, де Шассе і Селевич пропонують бачити суть її практики саме в тріщинах – тих місцях, крізь які проступають образ психологічного стану людини повоєнної доби і суспільні напруження.
«Тріщини модернізму» розмістять роботи Яреми в контексті творчості її сучасниць і сучасників з Польщі, Франції, Швейцарії та Італії. Важливим контекстом для цієї виставки стане також паралельна монографічна експозиція Джулі Мегрету – народженої в Ефіопії американської мисткині польського походження, чия практика виростає з традиції абстрактного експресіонізму.
