Український слід у родині Вайди та школа, що об’єднує
Українці особливо вдячні Анджею Вайді за його послідовну підтримку України. Режисер підписував численні відкриті листи та звернення польських інтелектуалів на підтримку української незалежності й демократичних змін, зокрема після подій 2014 року. Він відкрито висловлювався проти російської агресії, наголошуючи, що війну неможливо виграти доти, доки в Україні залишаються сили, орієнтовані на Росію.
Кристина Захваткович-Вайда та Анджей Вайда, травень 2015 р., фот. Grażyna Myślińska/Forum
Менш відомим є факт про українське походження матері Анджея Вайди – Анелі Вайди (з дому Бяловонс, укр. Біловус). Вона народилася у Перемишлі, де закінчила вчительський семінарій, а згодом працювала вчителькою української мови в Бібрці біля Коросна. Саме у Перемишлі познайомилися й одружилися батьки майбутнього режисера.
Після війни Анеля Вайда довгі роки не втрачала надії, що її чоловік, капітан Якуб Вайда, повернеться. Попри повідомлення про його загибель у 1943 році, вона до кінця життя – аж до своєї смерті 20 січня 1950 року в Кракові – сподівалася на диво. Родина отримала лише два листи від Якуба Вайди, передані рядовим солдатом, звільненим із полону. Згодом зв’язок урвався, а пізніше в окупаційній газеті з’явився список убитих, де значилося ім’я Кароля Вайди. «Мати чіплялася за думку, що ця збіжність прізвищ є випадковою», – згадував режисер.
Саме цей досвід очікування і невизначеності ліг в основу одного з образів у фільмі «Катинь». Героїня Анна, яку зіграла Мая Осташевська, багато в чому натхненна постаттю його матері. «Своєю поведінкою вона нагадувала мені мою матір – жінку, яка так і не змирилася з тим, що батько не повернувся з війни, і постійно шукала будь-які сліди, що могли б підтвердити її надію», – говорив режисер.
Кадр з фільму «Клондайк», режисерка і сценаристка — Марина Ер Горбач, 2022, фот. прес-матеріали Кінофестивалю «Ukraina!» / ukrainaff.com
В 2017 році в Українському домі в Перемишлі «Зустрічі з фільмами Анджея Вайди» зібрали разом польську та українську аудиторію. На подію в першу річницю смерті режисера приїхала його дружина Кристина Захватович, яка завжди підтримувала свого чоловіка, зокрема, в солідарності з Україною. Вони обидвоє обіцяли завітати, але режисер не встиг. А ще однією такою об’єднуючою територією, але вже на постійні основі, є відома Кіношкола Вайди. Wajda School у Варшаві стала важливою освітньою базою для багатьох українських режисерів. Серед випускників: Марина Ер Горбач – режисерка фільму «Клондайк», за який отримала нагороду за «найкращу режисуру світового кіно» на кінофестивалі «Санденс»; Валентин Васянович – режисер стрічок «Атлантида» та «Відблиск»; Вікторія Трофіменко – режисерка фільму «Брати. Остання сповідь». Сьогодні кіношкола реалізує спеціальний проєкт FILM BRIDGE – UKRAINE, створений для підтримки українських кінематографістів під час війни. Бо іноді кіно просто нагадує: у нас більше спільного, ніж здається.
