Діяльність Помаранчевої Альтернативи базувалася на вуличних демонстраціях, до участі в яких запрошували простих людей за допомогою розповсюджених плакатів та листівок. Акції та події полягали в абсурді, протистоянні існуючій дійсності, часто вираженому глузливим, карикатурним утвердженням режиму. Тому дослідники називають таку стратегію «підривною афірмацією» (міститься, наприклад, у гаслі «Хай живе ORMO (народна дружина) – надійна рука влади»). Помаранчева Альтернатива часто відзначала так звані комуністичні свята – річницю Жовтневої революції, День жінок, День міліціонера, а також День захисту дітей або річницю введення воєнного стану.
Сатирик Міхал Оґурек бачить тут іншу сторону медалі:
Рух «Помаранчева альтернатива» був якимось природним і мусив виникнути. Його існування було породжене системою, яка тоді його підтримувала: можна сказати, що без Громадянської міліції це було б неможливо.
Діяльність руху Майора Фидриха могла бути наслідком того, що його учасники (хотілося б сказати, митці, але цього замало) відчували абсурдність реальності пізньої Польської Народної Республіки. Дії Помаранчевої Альтернативи виокремлювали існуючу реальність і, певним чином, вихваляючи її, фактично критикували. При цьому висміювалися спецслужби, які постійно супроводжували події. Правоохоронці були змушені заарештовувати «гномів» або розганяти маніфестацію, організовану на їхню ж честь. Часто служби навмисно вводили в оману, наприклад, поширюючи чутки про плановану акцію з використанням туалетного паперу та змушуючи міліцію обшукувати перехожих у пошуках цього рідкісного на той час товару народного споживання. Звісно, всі дії відбувалися нелегально, часто із залученням іноземних ЗМІ. Майор згадував:
Правоохоронці починають брати участь у заходах як актори. Люди масово приходять на гепенінги, часто керовані бажанням відчути щось свіже та унікальне. Їхня реакція різна: хтось просто спостерігає, хтось вирішує взяти активну участь, долучаючись до танців і співу.
Влодзімеж Сулея, який досліджував питання Помаранчевої Альтернативи в матеріалах Служби безпеки, наголошує, що «СБ мала намір боротися з незвичайним суспільним явищем традиційними, перевіреними методами». Можливо, тому, як він стверджує, «читання описів [...] із пунктом «таємне особливе значення» перевершує будь-які сюрреалістичні тексти, які я зустрічав». Суледжа також робить висновок, що заходи Помаранчевої Альтернативи «виявилися найефективнішою формою соціального протесту в 1980-х роках».
Витоки Помаранчевої Альтернативи можна знайти восени 1980 року у Вроцлавському університеті, де на хвилі Солідарності було засновано Рух Нової Культури. Його друкованим органом став журнал «Помаранчева альтернатива», від якого отримали свої назви акції, що відбувалися з середини 1980-х років. У першому номері газети, що виходила переважно під час студентських страйків у листопаді та грудні 1981 року, один із засновників руху Вальдемар «Майор» Фідрих, пізніше лідер «Помаранчевої альтернативи», опублікував «Маніфест соціалістичного сюрреалізму». Редакція журналу сприйняла страйк як витвір мистецтва, а у своєму тексті Фидрих заклав ставлення до навколишньої дійсності, яке згодом характеризує діяльність «Помаранчевої альтернативи». Він написав:
Ти добре знаєш, що Уява – це необмежений світ. Його образ може бути яким завгодно, за умови, що він не запобігатиме перед світом, який зветься практичним.
В іншому місці він закликав:
Не біймося бути до кінця відвертими. Єдиним рішенням для майбутнього і сьогодення є сюрреалізм. Тоді світ не говоритиме про кризу. Давайте не відступати, якщо ми зайшли так далеко. Адже весь світ — це твір. Навіть один міліціонер на вулиці – це витвір мистецтва. Веселімося, доля не хрест. Який сенс страждати, коли можна насолоджуватися?
У 1980-х роках на вулицях польських міст точилася ідеологічна боротьба – на будівлях з’являлися численні антирежимні написи (деякі з них дуже оригінальні, наприклад, «Звільніть Ізауру та політв’язнів»). Через те, що їх майже відразу зафарбували, стіни покрилися мозаїкою абстрактних плям. Майор вирішив розірвати сліпе коло писання та малювання – відповів на дії влади абстрактним малюнком-символом. На розмитих написах малював гномів. Свою діяльність він назвав «діалектичним живописом». За його словами, «теза — напис, антитеза — пляма, а синтез — гноми». Пізніше гном став символом Помаранчевої альтернативи. Єдиний такий гном зберігся до сьогодні на вул. Мадалінського у Варшаві. Він був намальований на плямі, що вкриває знак Воюючої Солідарності, покликаючись на знак якоря – Польщі, що бореться.
Вуличні гепенінги почали організовувати в 1985 році з ініціативи Вальдемара Фидриха. Серед його співробітників були Кшиштоф Скарбек, Пьотр Петишковський, Анджей Глушек і Славомір Монкевич. Згодом вони почали використовувати назву «Помаранчева альтернатива», покликаючись тим самим на назву журналу, який видавав Рух Нової Культури.
Першим гепенінгом було «Задимлення площі Ринок». На Ринковій площі у Вроцлаві спонтанно підпалили паперові трубки, що могло бути посиланням на діяльність міліції під час політичних демонстрацій. Перше зіткнення Помаранчевої альтернативи з міліцією відбулося в 1987 році, коли рухомий «Стонога» наштовхнувся на втручання правоохоронних органів. У цьому ж році почав використовуватися мотив лепрекона (лепрекон – персонаж з ірландської міфології, гном, – прим. ред.). Перші шапки гномів були підготовлені для акції 1 червня 1987 року, у День захисту дітей. Фрідріх згадував: «Я припускав, що міліція буде бігати і знімати з голів людей шапки. Міліція мене здивувала. Вони почали арештовувати гномів».
Влітку того ж року Помаранчева Альтернатива провела акцію «Precz z (u)pałami» (українською дослівно геть спеку, та в польському оригіналі є гра слів – геть палиці – прим. ред.) Його учасники одягнули футболки з окремими літерами напису, стоячи в ряд. Проте одна літера «загубилася», тож виник напис «Геть палиці», а тоді кийки явно асоціювалися з використанням їх міліцією. Що цікаво, в ролі літери «R» у гепенінгу брав участь один із керівників «Солідарності», Йозеф Піньор, тоді – учасник акцій Помаранчевої Альтернативи, а нині – політик.
1987 року у Вроцлаві відбулися також акції «День миру» (1 вересня) та «День міліціонера» (7 жовтня), під час яких міліціонерам роздавали квіти, «День армії» (маневри під кодовою назвою «Диня з майонезом»), де головною пам'яткою став картонний танк із написом «Варшавський договір – авангард світу!», а також акція «Навечір'я Жовтневої революції» (6 листопада), провідним мотивом якої був червоний колір.
У 1988 році Помаранчева Альтернатива шалено розгорнулася у Вроцлаві, Варшаві (де її очолював Войцех Соболевський) і Лодзі (з Кшиштофом Скібою, пізніше лідером гурту Big Cyc, як найбільш активним діячем). У Вроцлаві «Робітничий карнавал» відзначався під гаслом «Веселі гуляння маси людей, що тремтять у танцях» (16 лютого) та «День агента під прикриттям» (1 березня). У листівці із закликом до участі в такому заході говорилося:
Ініціатором цього свята є Управління внутрішніх справ Вроцлавського воєводства. Співробітники цієї вишуканої компанії належать до світових вершків. […] Поводьтеся вільно, впізнавайте перехожих. […] Запрошують у вагон – заходьте! Це ваше природне місце.
Під час «прокладкового» гепенінгу 8 березня 1988 року, у Міжнародний (як тоді називали) жіночий день, Майора заарештували. Елементом акції стала роздача квітів та гігієнічних прокладок, а головним візуальним акцентом – матрац під гігієнічною прокладкою з написом «НІ Першінгу! ТАК гігієнічним прокладкам!». Зрештою Майора випустили наприкінці березня. Але навіть суд потрапив у пастку, розставлену Помаранчевою альтернативою, як видно з уцілілих протоколів. Наприклад, прокурор запитав:
Чи визнає підсудний, що він носив імітацію гігієнічної прокладки – прямокутник білої тканини, набитий газетами, розміром 3 метри на 1,5 метра, висотою 20 см, з написом «Без пристрасті не буває кохання»?
Міліціонер засвідчив:
Підсудний поводився, наче з місяця впав, одягав чорні окуляри та роздавав гігієнічні прокладки. Я запросив двох із гігієнічними прокладками до поліцейської машини. Жінки закидали нас тюльпанами.
1 червня 1988 року у Вроцлаві відбулася одна з найбільших демонстрацій Помаранчевої Альтернативи під назвою «Революція гномів». Рівно о 16.00 гуляючий натовп одягав заздалегідь підготовлені шапки. Гноми та смурфи зустрілися під гаслом «Кінґсайз для всіх».
Тоді на вулиці Свідницькій гноми підняли міліцейську машину. Гепенінг розвивався, як квітка на сонці, завдяки геніальності мешканців Вроцлава, які стали великими митцями і творцями, – згадував Фрідріх.
Наприкінці листопада 1987 року у Варшаві відбулася перша акція Помаранчевої Альтернативи – футбольний матч між командами ФК «Добробут» і «КС Недзя», якому передував референдум із запитанням: «Чи ви за сувору зиму, навіть якщо вона мал б тривати два-три роки?». Другою варшавською акцією були «Відносно великі маневри Анти Мон – СБ» (24 лютого 1988 р.), які відбулися перед Військовою колегією Варшавського університету за участю близько 800 осіб. Демонстрація супроводжувалася смішними гаслами (наприклад, «Рембо з ними», «Вступай в армію – інваліди війни мають скрізь пріоритет») і картонним танком з написом «Ми тут сміємося, а НАТО озброюється». Також роздавали кольорові олівці з пропозицією провести мистецький конкурс на армійську тему.
Центральний пасаж став постійним місцем проведення акції Помаранчевої Альтернативи у столиці, за Торговельним домом Centrum. Там 1 червня 1988 року зібралася процесія в шапках гномів, яка разом із транспарантами (напр., «Маленьке – це красиво») пройшла до Празького парку. Натомість 19 червня відбувся «Виборчий пікнік» з нагоди виборів до національних рад учасники якого скандували: «Ми хочемо сміятися, а не Войцешка» (натяк на Войцеха Ярузельського – прим. ред.).
Кшиштоф Скіба став обличчям Помаранчевої Альтернативи в Лодзі. Однією з найвідоміших акцій у Лодзі був економічний гепенінг: 7 листопада 1988 року півтора десятка людей з плакатами «Галопуюча інфляція» пробігли вулицею Пьотрковською. Захід супроводжувався гаслами «Ми вимагаємо будь-що!», «Хай живе криза!», а дії спецслужб підсумовувалися словами: «Поліція в Лодзі зупинила галопуючу інфляцію». 13 грудня того ж року, у річницю введення воєнного стану, Скіба з колегами організували акцію «Допоможи міліції – побий себе сам», під час якої, серед іншого, поліцейську машину зустріли хлібом-сіллю та заспівали пісню «До затримання один крок».
У березні 1989 року до Вроцлава, Лодзі та Варшави приєднався Люблін, де відбулися акції «Боротьба ґудзиків і петельок», а також промовисте висаджування цибулі на міській площі під гаслом «Прогрес іде».
На подив значної частини опозиції, Помаранчева Альтернатива не припинила своїх дій ні з початком переговорів за Круглим столом, ні з першими (майже) вільними виборами в Польщі 4 червня 1989 року. Навпаки, деякі заходи стали ще більш промовистими, критичними щодо змін, що особливо стосувалося відділення Помаранчевої Альтернативи в Лодзі.
Вже 24 лютого 1989 року в Лодзі було організовано «Збивання піни за круглим столом» — чоловіки в костюмах збивали яєчні білки за журнальними столиками, розташованими по колу. 21 березня під гаслом «Дай, Боже, комуністам» відбулася акція «По слідах підкинутих партквитків», під час якої працівникам міліції роздали одеколон «Брутал». 21 квітня Кшиштоф Скіба вдаряв тріпачкою по написі «бідність», написаному характерним шрифтом а-ля «Солідарність» (акція «Клепання біди»).
Помаранчева Альтернатива в Любліні також висміювала угоду між опозицією та владою під час Круглого столу в кампаніях «Зав’язуємо нитку згоди» (1 травня 1989), «Виборча зустріч Гаргамеля» (1 червня 1989), «Сніданок на тротуарі» (3 червня 1989).
На виборах 4 червня 1989 року Вальдемар Фидрих балотувався до Сенату. Навесні у Вроцлаві проходила виборча кампанія під гаслом «Помаранчевий Майор або червоний генерал». Проте боротьбу за сенаторське крісло Фидрих програв як кандидатам від «Солідарності», так і представникам комуністичного табору.
У другій половині 1989 року і на початку 1990-го діяльність Помаранчевої Альтернативи повільно згасає. Останні події стосувалися критики уряду Солідарності («Уряд клеїть дурня» в Лодзі, 20 березня 1990 р.) і нової «політики пам'ятників». Найцікавіша акція відбулася в січні 1990 року в Любліні, де Помаранчева Альтернатива відкрила знищений на той час пам'ятник Болеславу Беруту, реконструйований з дерева та гіпсу, пофарбованого в коричневий колір. Пікантності цим заходам додавало те, що відкриття здійснила онука Берута, яка тоді навчалася в Люблінському католицькому університеті (Болеслав Берут – польський політичний діяч періоду сталінізму – прим. ред.). Чи не найбільш показова акція відбувалася у Варшаві 7 жовтня 1989 року під назвою «Ополудні». Організатори запропонували присутнім придумати, що саме вони хочуть зробити, а самі відкрили шампанське.
Після 1990 року «Помаранчева альтернатива» розпалася, а лідер руху майор Фидрих виїхав до Франції. У 2000 році повернувся до Польщі. 1 червня 2001 року він провів у Вроцлаві акцію «Відчуй владу», запропонувавши зібраним з'їсти три шоколадні голови відомих політиків. У 2004 році Фидрих разом із прихильниками під прапором «Помаранчевої альтернативи» підтримав Помаранчеву революцію в Україні (та привіз в’язаний помаранчевий шарфо для Віктора Ющенка). Він також невдало балотувався на виборах мера Варшави у 2002 році, а на місцевих виборах у 2006 році створив виборчий комітет «Остолопи та гноми» (гасло: «Голосуючи за Остолопів – голосуєш за себе!»), який користувався слабкою підтримкою громадськості, але значною увагою засобів масової інформації. Як зазначав Броніслав Мішталь, «спроби створення політичного капіталу навколо Майора Фидріха дали незначні результати».
Фидрих також є головним автором виставок, книг і публікацій, присвячених Помаранчевій Альтернативі, тож тим самим він визначав процес історизації руху. Особливою є книга, що супроводжувала виставку «Помаранчева альтернатива – гепенінгом по комунізмі», організовану Міжнародним культурним центром у Кракові в 2011 році.
Автор: Karol Sienkiewicz
Переклад: Владислав Яценко
Література:
-
"Pomarańczowa Alternatywa – Happeningiem w komunizm", wyd. Międzynarodowe Centrum Kultury, Kraków 2011
-
Waldemar "Major" Frydrych, "Żywoty Mężów Pomarańczowych", wyd. Pomarańczowa Alternatywa, Wrocław 2001
