Дзвін «Зиґмунт»: звук польської історії
Дзвін «Зиґмунт» у Кракові, який вважають одним із національних символів Польщі, безперечно є найвідомішим польським дзвоном. Уже понад 500 років його могутній голос супроводжує найважливіші події в історії країни.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Дзвін «Зиґмунт» у Вавельському кафедральному соборі в Кракові, фото: Якуб Влодек / AG
Picture image
dzwon_zygmunt_na_wawelu_ag.jpg
Дзвін «Зиґмунт» у Кракові (відомий також як дзвін Сиґізмунда), є одним із найважливіших польських культурних символів. Його статус можна порівняти зі статусом Біг-Бена в Англії – у Польщі про його існування знає практично кожен.
Text
Він став одним із найважливіших національних символів. […] Можна сміливо сказати, що «Зиґмунт» – король польських дзвонів і володар сердець поляків. Уже 500 років його голос супроводжує хід історії, відзначаючи події, важливі не лише для Польщі, а й для всієї Європи.
Author
katedra-wawelska.pl
Дзвін «Зиґмунт» підвішений на вежі історичного Вавельського кафедрального собору, що стоїть поруч із Вавельським замком – знаменитою королівською резиденцією, історія якої сягає XI століття і яку іноді називають «серцем польської державності». Уперше дзвін задзвонив 1521 року, тож у 2021-му минуло рівно 500 років відтоді, як його голос лунає над Краковом.
«Портрет Сиґізмунда Старого» пензля Лукаса Кранаха Молодшого, 1553, фот. Національний музей у Кракові
Відлити дзвін «Зиґмунт» наказав король Сиґізмунд I Старий (1467–1548). Яким саме був задум монарха, достеменно невідомо – можливо, йшлося про створення вотивного дару з нагоди народження королівського сина, Сиґізмунда II Августа, який з’явився на світ 1520 року. Відомо лише, що дзвін мав лунати «не лише на славу Всевишнього Бога, а й на славу дому Ягеллонів і Королівства Польського» (далі цитуємо за сайтом Katedra-Wawelska.pl). Наприкінці того ж року дзвін відлив нюрнберзький майстер-ливарник Ганс Бегем [відомий також під варіантом прізвища Бегам – прим. ред.].
Величезний дзвін відлили в Кракові, неподалік середньовічної Флоріанської брами, у спеціальній формі, яку встановили в заглибленні в землі. Для його виготовлення використали бронзу, що на 80 відсотків складалася з міді й на 20 – з олова. За сучасними підрахунками, сьогодні такий дзвін коштував би понад пів мільйона доларів США.
Історія створення дзвона «Зиґмунт» оповита таємницею, тож із часом навколо нього виникло чимало легенд. За однією з них, дзвін нібито відлили з переплавлених гармат, захоплених об’єднаним польсько-литовським військом у Великого князівства Московського під час битви під Оршею 1514 року.
Text
За іншою легендою, під час відливання дзвона «Зиґмунт» придворний музикант Сигізмунда Старого, лютніст-віртуоз Валентин Бекварк, кинув у форму з розплавленим металом срібну струну зі своєї лютні – завдяки цьому дзвін має такий прекрасний голос. За іншими переказами, його голос став ще кращим завдяки золотому персню або срібним столовим приборам Сигізмунда Старого, які також кинули в розплавлений метал.
Author
цитата за книжкою «Дзвонячи “Зиґмунтом”. Зі спогадів вавельського дзвонаря», 2021
Тут варто додати, що точний хімічний аналіз не виявив у складі дзвона «Зиґмунт» жодних слідів золота чи срібла. Ба більше, за хімічним складом його сплав відрізняється від того, з якого зазвичай відливали гармати у XVI столітті.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Вавельський замок і Вавельський кафедральний собор, фот. Бартломей Кудович / Forum
Picture image
wawle_krakow_forum_22.jpg
Після відливання дзвін не одразу перевезли до Вавельського кафедрального собору, адже король, резиденцією якого був Вавельський замок, саме перебував поза Краковом у військовому поході. До собору дзвін доправили лише влітку 1521 року. Готуючись до його встановлення, одну з соборних веж надбудували ще одним ярусом, спеціально призначеним для дзвона. Сьогодні ця вежа відома як вежа Зиґмунта.
9 липня 1521 року, коли дзвін за допомогою канатів, блоків і противаги підіймали на вежу, король особисто спостерігав за цим. А вже за чотири дні, 13 липня 1521 року, «Зиґмунт» уперше озвався своїм голосом – на згадку про перемогу польського війська в Грюнвальдській битві 1410 року.
«Дзвін “Зиґмунт”», картина Пьотра Стахевича, XIX століття, фот. Музей ім. Станіслава Фішера в Бохні
Дзвін «Зиґмунт» вважають шедевром ренесансного ливарного мистецтва. Його форма майже досконала, якщо не брати до уваги кілька незначних вад: різницю у висоті двох половин у п’ять міліметрів і спричинену цим ледь помітну сплющеність по колу. Висота дзвона становить вражаючі 241 сантиметр, а діаметр – 242 сантиметри. Разом із язиком – внутрішнім елементом, який ударяє об стінки й змушує дзвін звучати, – та іншими деталями він важить понад 12 тонн. Товщина стінок дзвона коливається від 7 до 29 сантиметрів.
Кажуть, що дзвін «Зиґмунт» має особливо красиве звучання. Так званий ударний тон, тобто основний тон дзвона, – соль четвертої октави. Однак його голос складається й з інших звуків. Ось як описує його Марцін Біборський, багаторічний дзвонар «Зиґмунта» й автор книжки виданої в 2021 році про цей винятковий інструмент – «Дзвонячи “Зиґмунтом”. Зі спогадів вавельського дзвонаря»:
Text
На звучання впливає й вага дзвона. «Зиґмунт» звучить у фа-дієз великої октави. Крім основного тону, він має ще й обертони – додаткові звуки, які разом складаються в прекрасний акорд. Усі, хто чув «Зиґмунта» й мав нагоду порівняти його з іншими дзвонами, незмінно казали: це справжній прекрасний концерт.
Author
Інтерв’ю «Дзвонячи “Зиґмунтом” – спогади вавельського дзвонаря Марціна Біборського», YouTube, 2021 рік.
Вважається, що за сприятливих погодних умов дзвін «Зиґмунт» можна почути на відстані до 20 кілометрів.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Дзвін «Зиґмунт» зблизька, фот. Якуб Влодек / AG
Picture image
dzwon_zygmunt_wawel_fragment_ag.jpg
Зате лише зблизька можна добре роздивитися оздоби на чаші дзвона. На його поверхні міститься латинський напис, який перекладають так:
Text
Богові Найкращому, Найвеличнішому і Діві Богородиці, своїм святим покровителям, славний Сиґізмунд, король Польщі, наказав виготовити цей дзвін, гідний величі його духу та діянь, у рік Спасіння 1520.
Author
katedra-wawelska.pl
Нижче, на протилежних боках дзвона, зображені святі: святий Станіслав, покровитель Польщі й Вавельського кафедрального собору, та святий Сигізмунд – небесний покровитель короля. Обидва зображення супроводжують герби Польщі – коронований орел – і Великого князівства Литовського – Погоня. Сиґізмунд Старий був водночас королем Польщі й великим князем литовським, а обидві держави на той час поєднувала династична унія.
Під зображеннями святих Ганс Бегам залишив і свій підпис. В одному місці його викарбувано латиною, в іншому – німецькою. Поруч із написами є ще одна цікава деталь – гмерк, тобто особистий ремісничий знак ливарника.
Свята, тріумфи й коронації
«Портрет Сиґізмунда II Августа» пензля Лукаса Кранаха Молодшого, близько 1555 року, фот. Національний музей у Кракові
Спочатку дзвін називали просто magna campana regia, тобто латиною «великий королівський дзвін». Згодом за ним закріпилася назва «Зиґмунт» – на честь святого покровителя короля. У повсякденній мові його нерідко називають «дзвоном Сиґізмунда», маючи на увазі вже не стільки святого, скільки фундатора дзвона – Сиґізмунда Старого.
У давнину «Зиґмунт» лунав понад сто разів на рік – з нагоди найважливіших церковних і державних свят. Його голос супроводжував шістнадцять коронацій польських монархів, зокрема коронацію Сиґізмунда II Августа 20 лютого 1530 року, а також богослужіння з нагоди канонізації святих і святкування великих воєнних перемог – наприклад, перемоги під Віднем.
Після того як унаслідок поділів Речі Посполитої Польща втратила незалежність і опинилася під владою Росії, Пруссії та Австрії, звучання «Зиґмунта» набуло нового значення:
Text
У XIX столітті, після поділів Речі Посполитої, «Зиґмунт» набув нового символічного значення. Відлитий колись із волі мудрого короля, він нагадував про його славу й могутність держави, якою той правив. Коли на Різдво та під час великодніх процесій його могутній звук розливався над Краковом, він вселяв надію на воскресіння Польщі – відродження незалежної держави.
Author
За статтею «Dzwon Zygmunt ma 500 lat», опублікованою 2021 року в Gazeta Wyborcza
Юзеф Пілсудський, фотопортрет із колекції Музею «Музичний дім кресів», фот. Пьотр Мецік / Forum
Польща відновила незалежність 11 листопада 1918 року, а в міжвоєнний період дзвін «Зиґмунт» лунав у річниці цієї важливої події. У травні 1935 року він також озвався під час похорону маршала Пілсудського, чиї зусилля відіграли важливу роль у відновленні незалежної польської держави.
«Зиґмунт» супроводжував і відзначення тисячоліття хрещення Польщі в травні 1966 року, а також обрання 1978 року кардинала Войтили першим в історії папою-поляком. Сьогодні дзвін використовують значно рідше – лише близько 25 разів на рік, переважно під час найважливіших літургійних свят, як-от Вербна неділя чи Різдво. Водночас він лунає і з нагоди важливих світських подій: наприклад, 2014 року – під час відзначення 650-річчя Ягеллонського університету.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Учасники вистави «Коли дзвони танцюють» перед Вавельським замком. Виставу підготували з нагоди 500-річчя дзвона «Зиґмунт», фот. M. Lasyk / Reporter / East News
Picture image
kiedy_tancza_dzwony_en.jpg
До 1999 року «Зиґмунт» був найбільшим дзвоном у Польщі. Цей титул він утратив після того, як для базиліки в Ліхені відлили дзвін «Марія Богородиця». Новий велетень важить понад 14 тонн і має 4,4 метра заввишки.
Та дещо лишається незмінним. І сьогодні «Зиґмунт» приводять у рух так само, як і 500 років тому, – вручну. Це справжня рідкість, адже нині більшість великих дзвонів приводять у дію механізми. Щоб розгойдати масивний «Зиґмунт», дванадцятеро людей тягнуть за мотузки, прикріплені до дерев’яної конструкції, на якій він підвішений. Розгойдуючись із боку в бік, дзвін ударяє язиком об стінки – так і народжується його звук. Те, що «Зиґмунт» і досі звучить так само, як п’ять століть тому, створює унікальне відчуття живого зв’язку з минулим:
Text
Упродовж 500 років «Зиґмунт» залишається не лише безцінною історичною пам’яткою і твором мистецтва, а й живим свідком та безпосереднім учасником важливих подій – дзвоном, що й досі здатен глибоко зворушувати людей і нагадувати їм про спільну історію.
Author
За статтею «Dzwon Zygmunt ma 500 lat» у Gazeta Wyborcza
Як важливий культурний символ, дзвін «Зиґмунт» не раз привертав увагу польських митців. Зокрема, видатний художник Ян Матейко зобразив його на картині 1874 року «Підняття дзвона “Зиґмунт” на вежу кафедрального собору в Кракові 1521 року», а відомий драматург і поет Станіслав Виспянський згадав про нього у своїй знаменитій драмі «Весілля» 1901 року.
У липні 2021 року, коли минуло 500 років від першого звучання «Зиґмунта», Краків відзначив ювілей низкою культурних подій. Серед них була вулична танцювальна вистава, що через ренесансні танці зверталася до історії дзвона, а також вечірнє лазерне шоу, під час якого його звучання перетворювалося на світлові образи, спроєктовані на фасад Вавельського замку. Кульмінацією ювілейного дня 13 липня стало саме звучання «Зиґмунта»: того дня він озвався двічі – о 17:15 та 21:00.
Минуло ще п’ять років, а «Зиґмунт» і далі залишається тим самим живим зв’язком між минулим і сучасністю – дзвоном, у звучанні якого вже понад пів тисячоліття відлунює польська історія.
