Найкрасивіші польські костели
Монументальні і сповнені чарівності, чудово збережені та зі слідами минулих лихоліть, з бурхливою історією й захопливою легендою. Представляємо вашій увазі 15 виняткових костелів Польщі – від середньовічних до сучасних.
Гнезненський катедральний собор
На пагорбі Леха стоїть Мати польських костелів – Гнезненський собор. Храм, який своїми архітектурними формами нагадує французькі собори, побудовали в XIV столітті, як четвертий за рахунком. Перший звели у IX столітті, а вже в наступному Мєшко I збудував костел у хрестоподібному плані (там похована його дружина Добрава), який перебудував Болеслав Хробрий. Тут відбувся похорон св. Войцеха, покровителя Польщі. Його срібну труну з мощами поставили в соборі. Внаслідок перебудов після пожеж храм набув барочних і класицистичних форм, та після Другої світової війни знову відновив свій готичний дух.
Над 85-метровими стінами домінують величезні вежі, увінчані бароковими куполами. Бічні та головні проходи оточує вінок із 14 каплиць, переважно готичних. У притворі біля південної вежі знаходиться одна з найцінніших пам’яток романського стилю в Польщі – бронзові Ґнєзненські двері кінця XII століття. У соборі є багато інших визначних творів мистецтва та красивих архітектурних деталей (наприклад, надгробок примаса Збіґнєва Олесницького – робота Віта Ствоша).
У Гнезненському соборі відбувалися коронації перших королів Польщі, а в 1000-ліття відомої Гнезненської конвенції представники країн, пов’язаних із місією св. Войцеха, висадили символічні дерева в Долині Примирення.
«Сілезький Єрусалим» — Вамбєжице
Даніель фон Остерберг, власник Вамбєжиць, мріяв про поселення, схоже на Єрусалим. Починаючи з 1683 року, невелике село в Нижній Сілезії почало перетворюватися на місце паломництва. Ворота ведуть на ринкову площу, де можна знайти купальню Силоам, палац Ірода а також гори: Голгофу, Сіон, Синай, Фавор. На навколишніх пагорбах розташовані Кальварійські станції, одні з найбільших у Європі.
Наступний власник села граф фон Гетцен у 1715 році ініціював будівництво Базиліки Відвідин Пресвятої Діви Марії, розміри якої можна порівняти з храмом Соломона в Єрусалимі. До неї ведуть монументальні сходи з 56 сходинками: 33 з них символізують роки життя Христа, а 15 – вік Марії до материнства. Ефектно виглядає багато декорований двоярусний фасад з вечірньою ілюмінацією (1390 лампочок).
Інтер'єр у стилі пізнього бароко прикрашають розписи, картини та скульптури. На особливу увагу заслуговують амвон і чудотворна статуя Матері Божої. З кінця ХІХ століття тут зберігся пересувний вертеп із 800 дерев’яними фігурами, виготовлений Лонгінусом Віттігом.
Монастирський костел в Сулейові
Сулеюв є найкраще збереженим цистерціанським укріпленим абатством у країні. Заснування монастиря супроводжує легенда про полювання Казимира ІІ Справедливого в сусідньому лісі. Переслідуючи оленя, князь відокремився від своїх супутників, шукаючи шляху назад, почув голос із неба: «Збудуй на цьому місці церкву, і я проведу тебе до твоїх слуг». Правитель пообіцяв виконати волю Божу, і дванадцять левів привели його до придворних.
Костел св. Томаша Кантуаринського звели з шидловецького шляхетного пісковика в першій половині XIII століття. Ця тринефна базиліка з трансептом поєднує в собі романський і готичний стилі. Капітула костелу, перекрита хрестоподібним склепінням з чотирма рамами, що спираються на одну колону, є однією з найсміливіших споруд такого типу в Польщі. Всередині храму є п’ять барокових вівтарів, головний вівтар у стилі рококо 1788 року виконав Ян Мільман. Поруч з ними дерев'яні скульптури левів, що нагадують про легенду заснування обителі.
Пелплінський катедральний собор
У цьому невеликому місті збереглася одна з найбільш вражаючих пам'яток готичної архітектури в Польщі. Тринефну одинадцятибанну соборну базиліку Успіння Пресвятої Діви Марії в Пелпліні почали будувати на межі XIII-XIV століть. Спорудження храму тривало до XVI століття.
Від первісного декору костелу збереглися пізньоготичні дубові лавки (1450-1462 рр.), прикрашені фігурками (рідкісне зображення Святого Духа у вигляді людини) та квітковими композиціями. Крім чудових барокових органів і склепінь (зірчастих, сітчастих і кришталевих), базиліка вирізняється кількістю дерев'яних, мармурових і ліпних вівтарів (заголом 23 вівтаря). Найціннішим є позолочений, маньєристичний головний вівтар, багато прикрашений живописом Германа Хана. П'ять поверхів утворюють 25-метрову споруду, що робить її найвищим дерев'яним вівтарем у цій частині Європи.
Серед багатьох унікальних інкунабул місцевого Єпархіального музею ми знайдемо єдиний у Польщі примірник Біблії Гутенберга, один із двадцяти повних у світі. Паломників також приваблюють пельплінки – коржі з медом зі смаком крему та карамелі, регіональна випічка у стилі вадовицького кремового торта.
Катедральний собор на Вавелі
Якщо ми говоримо про пам’ятку польської культури, історії та віри, то важко знайти ліпший приклад, ніж Вавельський собор. Тут відбулося 37 коронацій королів і королев (починаючи з Владислава Локєтка в 1320 році), тут спочивають майже всі польські правителі. Також у криптах костелу поховані національні герої, зокрема Тадеуш Костюшко і Юзеф Пілсудський, а в Крипті Прророків спочивають великі поети-романтики Адам Міцкевич і Юліуш Словацький. Вівтарем Вітчизни називають могилу св. Станіслава, культ якого пов’язаний з ідеєю об’єднання та незалежності Польської держави.
Ми дуже мало знаємо про появу першого кафедрального костелу на Вавелі (імовірно, заснованого невдовзі після заснування Краківського єпископства в 1000 році). Після пізнішого романського собору з межі XI-XII століть залишилася крипта св. Леонарда та нижня частина Срібної дзвіниці. Готична тринавна базиліка чотирнадцятого сторіччя з трансептом (поперечною навою) – такою, якою ми її знаємо сьогодні – була розширена та прикрашена протягом століть.
Нині до храму прилягають 19 каплиць у стилі готики, ренесансу (на чолі з каплицею Сигізмунда) та бароко. Звідси звучить фундований Сигізмундом І Старим дзвін під час великих державних і церковних урочистостей (за переказами, він розганяє хмари і приваблює сонце). Прикрашені ковані двері, що ведуть до собору, ще пам’ятають останніх П’ястів.
Маріяцький костел у Кракові
Другим за значимістю храмом колишньої столиці Польщі після Вавельського собору є костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (відомий як Маріяцький костел – ред.). Першу Маріяцьку базиліку спорудили ще до заснування міста в 1257 році, що пояснює її асиметричне розташування відносно осі Головного ринку. Цю романську будівл зруйновали під час татарських набігів, а її сліди збереглися на глибині 2,6 метрів під землею.
Нинішнього вигляду мурована тринавна базиліка в готичному стилі набула наприкінці XIV ст., у наступному столітті до приділів добудували лише каплиці, потім відремонтували інтер’єр. Францішек Плациді втрутився в оригінальний готичний інтер'єр у XVIII столітті, але через сто років храмові повернули частину готичних елементів. За цю роботу взялися відомі художники, напр. Ян Матейко – автор зоряної поліхромії склепіння. Разом зі своїми учнями Станіславом Виспянським та Юзефом Мехоффером ві виготовив декоративні вітражі. Маріяцький костел пов'язаний насамперед з ім'ям Віта Ствоша, творця вівтаря Успіння Пресвятої Діви Марії – найвидатнішого і найкраще збереженого твору пізньоготичної скульптури в цій частині Європи.
Елементом споруди, що привертає увагу, є дві неоднакові по висоті вежі (висота вежі з якої щоденно лунає сигнал горну, увінчаної куполом і шпилем, становить 81 м, дзвіниці – 69 м). Легенда свідчить, що її звели два брати: старший, не бажаючи, щоб вежа брата перевершила його роботу, зарізав молодшого. Страждаючи від докорів сумління, він незабаром покінчив життя самогубством. Знаряддя вбивства дотепер висить на одних із воріт суконних залів (суконні зали/sukiennice – пам’ятка архітектури в центрі Кракова – ред.).
Маріяцький костел у Ґданську
Масивна вежа контркатедральної базиліки Внебовзяття Пресвятої Діви Марії домінує над панорамою Ґданська та околиць. Храм вважається найбільшим мурованим храмом Європи. Він може вмістити 25 тисяч осіб. осіб, тобто майже стільки ж людей, скільки на той час було мешканців у місті. Костел зводили майже 160 років (1343-1502), а раніше – за часів поморських князів – на місці готичної споруди стояв дерев'яний храм.
Незважаючи на бурхливу історію, базиліка, також відома як Корона Ґданська, зберегла свій історичний вигляд. Іконопис датується XVI століттям. Світлий інтер’єр наповнений рядами стовпів, що підтримують склепіння із зображеними системами зірок, сіток і кришталю. Дубовий, пізньоготичний, головний вівтар збудований у 1510-1517 роках, поруч із ризницею – реконструкція знаменитого астрономічного годинника XV ст., а також виконана в XIX ст. копія «Страшного суду» Ганса Мемлінґа. У каплиці св. Анни зберігається скульптура виконана з липового дерева «Прекрасна Мадонна Ґданська», яку, за легендою, зробив юнак у тюремній камері лише за одну ніч. За такий шедевр йому повернули свободу, і як виявилося – його звинуватили несправедливо.
Посада місцевого капельмейстера, на яку колись претендував Йоганн Себастьян Бах, була почесною (і, до речі, з гідною зарплатою). Зберігся лист 1730 року, в якому композитор просив друга оцінити його шанси отримати тут роботу.
Базиліка св. Анни в Кодені
На тлі райдужного німбу Матір Божа у поважній, царській ризі тримає на лівій руці Немовля, а в правій – жезл. Це зображення, яке є репродукцією скульптури Мадонни Ґваделупської, зберігалося в папській каплиці. У 1631 році великий прапороносець Литви Миколай Пій Сапєга одужав під час святої меси, що відбувалася перед цим зображенням. Свою вдячність за отриману послугу власник Коденя виявив досить своєрідним способом: не отримавши згоди папи Урбана VIII на вивезення картини, він її викрав.
Образ спершу вивісили в замковій каплиці, потім у костелі св. Анни в Кодені на Підляшші. Сапєга замовив його будівництво в 1629 році за зразком базиліки св. Петра в Римі. Через шість років було зведено храм у стилі пізнього ренесансу, який сьогодні закриває бароковий фасад. Сапєга наказав поховати його під безіменною плитою з червоного граніту в притворі костелу, щоб ноги вірних ступали на його могилу. Історія чудодійного образу стала основою для роману Зофії Коссак-Щуцької «Благословенна провина» («Błogosławiona wina»).
Костели Миру в Яворі та Свідниці
Вони мали бути розташовані подалі від міських мурів, будуватися з швидкопсувних матеріалів (дерева, глини, соломи) і не мали бути схожими на традиційні церкви. За цих умов Фердинанд III Габсбург дозволив сілезьким лютеранам будувати євангельські церкви – як доказ віротерпимості, символ закінчення Тридцятилітньої війни. Двоє з трьох (окрім Ґлоґува) стоять вже понад 350 років. У 2001 році їх внесли до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Костели Миру в Яворі (1654-1655 рр.) та Свідниці (1656-1657 рр.) є найбільшими в Європі сакральними спорудами з дерев’яним каркасом. Побудовані за проєктом вроцлавського архітектора Альбрехта фон Себіша, ззовні вони виглядають скромно, а барокові інтер’єри завдяки багатоповерховим галереям нагадують театр. Храм у Яворі прикрашають 180 картин (сцени зі Старого та Нового Заповіту), храм у Свідниці – апокаліптичні видіння та панорама навколишніх міст.
Базиліка на Святій горі
Її засновник Адам Конажевський хотів, щоб вона була схожа на костел Св. Петра і Павла в Кракові. Після його смерті Зофія, уроджена Опалінська, продовжила справу чоловіка, який змінив проєкт під впливом візиту до Італії. Кругла базиліка з величезним куполом (діаметром 17 м, висотою 50 м) на пагорбі біля Ґостиня є копією венеціанської Санта-Марія делла Салюте.
Культ Божої Матері розвивався на Святій Горі з XIV століття, але величний храм побудовали щойно в 1675-1698 рр. за задумом італійського архітектора Бальтазара Лонґена. Інтер'єр витриманий у стилі бароко та рококо (включаючи мармурові вівтарі та поліхромію в чаші купола – вісім сцен із життя св. Філіпа Нері, бо храм належав філіппінським священикам). У головному вівтарі – картина Богоматері з Немовлям (Святогірська Духовна Троянда), у бічному вівтарі – готико-ренесансна скульптура Матері Божої Скорботної. Під час Реформації Анна Ґостинська наказала порубати і спалити статую, але ні сокира, ні вогонь не дали їй ради. Статую кинули в колодязь. Її знайшли через кілька років, завдяки блиску, що з’явився над криницею, і повернули назад у храм.
Лемківська церква в Квятоні
Церква св. Параскеви в Низьких Бескидах – це не тільки один із найкрасивіших дерев’яних храмів Польщі, а й унікальний вияв взаємопроникнення впливів Сходу і Заходу в Польщі. Її спорудили лемки греко-католики, які виробили своєрідний стиль храмобудування. Датою її будівництва вважають 1700 рік. У 1743 році до традиційного подовженого корпусу (цю дату знайшли на одній з балок) прибудували вежу за зразком малопольських костелів.
Тристоронню конструкцію з ялиці (де-не-де ялина) неодноразово ремонтували. Інтер'єр витримано в традиціях пізнього бароко. Пресвітерій з декоративними віконними рамами відділений від нави іконостасом Міхала Богданського (1904 р.). Настінні розписи імітують мармурові колони та карнизи.
Після операції «Вісла» 1947 року храмом користуються римо-католики. У 2013 році його внесли до Списку всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО.
Embeded gallery style
display gallery as slider
«Перлина бароко» в Кшешуві
Наприкінці XIII століття до Кшешува прийшли монахи-цистерціанці, створивши цінний економічний, культурний і науковий центр краю (тут пролягає головний європейський цистерціанський шлях). Функцію їх головного храму виконував костел з двома величезними вежами, побудований у 1728-35 роках, який називають «перлиною європейського бароко».
Вражаючий фасад розділений на три зони: земну, Маріянську та небесну, прикрашену численними колонами та пілястрами з фігурами святих роботи празького скульптора Фердинанда Брокоффа. Не менш щедрим є інтер’єр у стилі рококо з фресками Георга Вільгельма Нойгерца, органом із понад 2600 трубами та багатими хорами в пресвітерії. Однак саме чудотворний образ Пресвятої Діви Марії приваблює паломників. На думку деяких, ікона походить з XIII століття, що робить її найдавнішим образом Марії в Польщі, а її легендарний автор – пустельник на ім’я Кшешу – написав її на замовлення та за допомогою ангелів.
Собор св. Станіслава Костки в Лодзі
На вулиці Пьотрковській у Лодзі стоїть неоготичний собор, створений за зразком Нотр-Дам у Шартрі. Це робота компанії Wende i Zarske, яка перемогла 37 концепцій майже з усієї Європи, а також Юзефа Дзеконьського з Варшави та Славоміра Одривольського з Кракова – авторів поправок до проєкту. Будівництво церкви з яскраво-жовтої цегли (привезеної з Верхньої Сілезії) тривало з 1901 по 1912 рік. Вежу заввишки 104 метри, що надає храму стрункої форми, звели щойно в 1927 році через фінансові проблеми, спалах епідемії та війну.
Будівля прикрашена репрезентативними готичними розетками, вітражами (найстарішими з Саксонії) та вікнами у формі стрільчастих арок. Прекрасні вівтарі були створені на кошти фабрикантів (зокрема Хайнцеля), торговців і робітників, як і найбільший дзвін собору «Зиґмунт» — подарунок мешканців Лодзі — який, на жаль, «зник» під час німецької окупації. У той час храм виконував роль військового складу. Після звільнення його відреставрували, але знову зруйнували внаслідок пожежі 1971 року. Після ремонту його відвідав Святіший Отець Іван Павло ІІ під час свого четвертого паломництва на батьківщину.
Костел св. Роха в Білостоці
Костел св. Роха, який є пам’ятником вдячності за відновлення незалежності, проєктував Оскар Сосновський у 1927-1946 роках. У ньому гармонійно поєднується ідея Богоматері як «Ранкової зірки» з сучасними архітектурними рішеннями. Модерністсько-експресіоністський храм з оригінальною формою на восьмикутному плані є архітектурною цікавинкою міжвоєнної Європи.
Скромний інтер’єр зачаровує кришталевою структурою склепінь з вітражем із зображенням символів св. Духа і євангелістів. За вівтарем Матері Божої Вервиці (праворуч від головного вівтаря) знаходиться каплиця Матері Божої Надбрамної з копією віленського розпису. Розташований на пагорбі храм оточений стіною з чотирма башточками, характерними для церковної архітектури східного пограниччя, а напівкругла брама нагадує браму Світанку у Вільнюсі.
Базиліка Божого Милосердя в Лагєвніках
Еліпсоїдна форма цієї святині асоціюється з кораблем, на якому знайдуть притулок ті, хто вірить у Боже Милосердя (сучасний Ковчег Завіту). Базиліка була побудована в 1999-2002 роках, а проєкт професора Вітольда Цецкевича з Краківського політехнічного університету був затверджений особисто Папою Іваном Павлом ІІ.
При вході до храму поклали наріжний камінь з Голгофи. За кам'яним вівтарем видно золоту кулю у формі нашої планети, яка є скинією. Її оточує кущ, який розгойдує вітер, що символізує неспокійну реальність нашого часу (хоча дехто вбачає у ньому Неопалиму купину). У нижній частині дворівневої базиліки розташовані радіально розміщені каплиці – їх оздоблення є подарунком церков: італійської, угорської, греко-католицької з Польщі й України, німецької та словацької.
Краківські Лагєвніки стали світовою столицею культу Божого Милосердя, яку щорічно відвідує понад мільйон віруючих. Храм є частиною Санктуарію Божого Милосердя. До цього комплексу належить неоготичний монастир з каплицею св. Йосипа, де знаходиться відомий своїми благодатями образ Ісуса Милосердного та мощі сестри Фаустини, а також 77-метрова вежа, з якої на висоті понад 40 м відкривається панорама Кракова (при хорошій видимості можна побачити навіть Татри).
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]