Як відомо з п’єс Гете та Марлоу, доктор Фауст спеціалізувався на викликанні духів, яке також практикував його учень Твардовський. Мало того, що Фауст займався чаклунством в Кракові – ймовірно, він навчився цьому в Краківській академії.
Академія стала відома у всій Європі завдяки викладанню астрономії та математики. Вона також пропонувала навчання на факультеті астрології та алхімії. З кінця Середньовіччя календарі, гороскопи та ворожіння, поряд зі знаменитими чижмами, були найбільш затребуваними експортними товарами Кракова. Згідно з набагато пізнішими переказами, там навіть функціонувала кафедра магії. Про це згадує не сповна гідний довіри автор М. Вавженецький у праці «Школа магії в Кракові», виданій 1927 року:
Відкрито чи таємно ознайомлювалися з принесеними зі Сходу за посередництвом євреїв знаннями про чаклунство, яке передбачало зв'язок із сатаною, з заклинаннями і силою халдейських, перських, арабських, грецьких слів, а також з відповідними знаками, замовляннями, пророцтвами та ін.
Це цілком ймовірно, оскільки алхімія в Середньовіччі та в епоху Відродження була повноцінною наукою. Сучасні раціоналісти полюбляють протиставляти науку релігії й «темноті», але для піонерів науки містичний і герметичний вимір їхніх досліджень часто був надзвичайно важливим, згадаймо хоча б Кеплера та Ньютона, не кажучи вже про Сведенборга, який бачив ангелів.
Навіть такі напівлегендарні постаті, як Твардовський і Фауст, є цікавим прикладом ренесансної поп-культури, яка відображає одержимість та мрії минулих століть. У цьому сенсі також Людина-павук чи Бетмен колись стануть скарбами епохи.
Але чи це можливо, запитає хтось, щоб у богобоязливому Кракові явно, з високо піднятою головою, ходив чаклун? Зрештою, ми говоримо про часи, коли людей спалювали на вогнищах. Виявляється, щодо безпеки і недоторканності чаклуна багато залежало від походження і статі. Народні, парамедичні знання чекав шалений опір. Церква вбачала в них пережитки язичництва, зрештою, спочатку латинське слово «paganus» означало «селянин». До цього додалися фобії та мізогінія духовенства, що характерно для багатьох релігій.
Чоловіки-чаклуни, особливо алхіміки, мали більший авторитет і часто перебували під офіційним захистом. Так було з Седзівоєм і Твардовським. Після прочитання трактату «Осінь Середньовіччя» Гейзінги стає зрозуміло, що для аристократії чаклунство часто було захопленням. Чорним магом був, наприклад, маршал Франції де Ре, відомий як Синя Борода, якого пізніше вважали бестією, дітовбивцем і масовим убивцею.