У своєму аналізі фантоматики Лем наблизився до концепту ідеальної симуляції, відомої нам із фільму «Матриця» або із нещодавнього серіалу «Світ Дикого Заходу».
Похмурий образ великої симуляції Лем зобразив у романі «Футурологічний конгрес» (1971). Він пов'язаний з концептом «цереброматики», тобто безпосереднього впливу на мозок за допомогою хімічних субстанцій. В 2013 році ізраїльский режисер Арі Фольман зняв за романом фільм «Конгрес».
Постправда
Лема цікавив філософський аспект стрімкого розвитку технологій. Письменник наблизився до розуміння того, як циркулює інформація в сучасному світі. Сьогодні видно, що письменник передбачив багато феноменів сучасних ЗМІ, пов'язаних з концептом постправди. В романі «Глас Господа» (1968) Лем писав:
Заборонені думки можуть обертатися в голові потайки, та що накажете робити, якщо значущий факт тоне в повені фальсифікатів, а голос істини — в оглушливому гамі і, хоча звучить він вільно, почути його неможливо? Розвиток інформаційної техніки призвів лиш до того, що найліпше чутно найверескливіший голос, хоч навіть і найбрехливіший.
Езра Ґлінтер із LA Review of Books пише:
Коли Лем писав ці рядки, не було ні Facebook, ні всього цього потопу «фейкових» новин, та їх поява його би не здивувала.
Трансгуманізм...
Якщо Лем міг передбачити світ постправди, то чому він не міг передбачити появу трансгуманізму? Зрозуміло, письменник не вживав цього слова, однак наблизився до цієї ідеї в короткій п'єсі «Чи існуєте ви, містере Джонсе?» (1955). У творі, який ліг в основу фільму Анджея Вайди «Листковий пиріг», Лем роздумував (тоді лише гіпотетично) про правовий статус людини, чиє тіло й органи (в тому числі мозок) в результат багаточисленних операцій практично повністю складається із протезів. Компанія, яка фінансувала лікування, подає на нього в суд, оскільки вважає його своєю власністю. П'єса заторкує питання, які стають актуальними тільки сьогодні, і досліджує явища, котрі отримали назви лиш недавно: наприклад, трансгуманізм...
...і біотехнології