«Богородиця» – величний і загадковий середньовічний гімн

Середньовічний шедевр словесно-музичного мистецтва та один із найбільш загадкових старопольських творів. «Богородиця» протягом століть супроводжувала формування польської ідентичності як патріотична пісня і донині залишається свідченням давніх часів та духовності своєї епохи.

Кцинський запис

Відповідно до усної традиції передачі пісень вважається, що «Богородиця» виникла задовго до її першого запису. Питання її точного датування залишається невирішеним і досі є предметом жвавих дискусій між істориками літератури, мовознавцями та музикознавцями. Проте існує загальна згода, що це не переклад чи переробка іншого тексту, а оригінальна пісня, створена на польських землях.

Найдавніший запис «Богородиці» датується початком XV століття. Він був зроблений рукою анонімного переписувача на задньому форзаці обкладинки недільних проповідей Мацєя з Ґрохова, вікарія з Кцини (поблизу Ґнєзна) — звідси цей запис називається кцинським. Згідно із записами, твір духовного був завершений 28 липня 1407 року. Після цієї дати на вже оправленому рукописі анонімний автор додав на форзаці дві строфи «Богородиці» разом із нотами (серед 13 записів, створених до середини XVI століття, лише 5, з яких два латинські, містять ноти). Хоча самі проповіді були завершені, згідно з датою запису, у 1407 році, пісня на обкладинці могла бути дописана навіть через рік чи два. Характерний для XIV століття почерк вказує на те, що автор запису був літньою людиною і мав музичну освіту, що підтверджується правильним нотним записом.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Найстаріший відомий запис тексту «Богородиці» 1407 року, записаний на задньому форзаці збірника латинських проповідей, скопійованих вікарієм в Кцині на Палуках Мацєєм з Ґрохова, 1407 рік, фот. Національна бібліотека Polona.

Picture image

bogurodzica_1407_r.jpg

Інші записи

Приблизно в той же час, хоча на іншій території, з’явився другий хронологічно запис «Богородиці», який називається краківським. Він складався з 13 строф, але без нот. Цей текст був записаний у латинському кодексі, завершеному 7 квітня 1408 року, проте, як і у кцинському записі, пісня була додана анонімною рукою після цієї дати. Наступні записи походять із другої половини XV століття (серед них є запис 1456 року, відомий як варшавський, що містить 19 строф), з рубежу XV і XVI століть, а також із початку XVI століття, коли «Богородиця» вперше була надрукована у «Статуті» Яна Ласького, виданому друкарнею Яна Галлера у 1506 році.

Святий Войцех як автор «Богородиці»

Авторство «Богородиці» протягом століть приписувалося святому Войцеху, мученику та покровителю Польщі. На святого як автора пісні вказував сам Ласький у передмові до «Статуту» — можливо, це була його особиста думка, а можливо, він просто повторив загальноприйняту думку, проте запис Ласького, безумовно, сприяв закріпленню цієї віри. Оскільки «Богородицю» вважали винятково важливим текстом, не викликало сумнівів, що її автором мала бути не менш видатна особистість. У 1579 році в книзі «Життя святих Старого і Нового Завіту» Петра Скарґи також згадується «Богородиця» в контексті святого Войцеха:

Text

Як найвищий пастир усієї Польщі, він зміцнив поляків, нових християн, у святій вірі, показав їм шлях спасіння, залишився їхнім батьком на землі та небесним покровителем, і навчив їх співати пісню «Богородиця».

Серед тих, хто також підтримував тезу про святого Войцеха як автора пісні, були Бартломей Новодворський (видання «Богородиці» 1622 року) та домініканець Фабіан Бірковський («Табірна проповідь про Богородицю» 1623 року).

Picture display

standardowy (864px desktop)

Перше друковане видання «Богородиці» у «Статутах» Ласького 1506 року, фот. Національна бібліотека Polona

Picture image

bogurodzica_w_statutach_laskiego_z_1506_roku.jpg

Ще в часи релігійних суперечок легендарне авторство пісні почали ставити під сумнів. Євангельський проповідник Кшиштоф Країнський у своїй «Постилі» 1611 року зауважив, що приписування авторства святому Войцеху використовувалося для підвищення статусу пісні і переконував, що неможливо вказати її оригінального автора. Метою Країнського та інших протестантських вчених того часу було зменшити значення «Богородиці», яку вони критикували з доктринальних причин (євангелістські конфесії не підтримували культ Марії та інших святих), тому його думка не стала загальноприйнятою. Лише наприкінці XIX століття дослідники відновили дискусії, що ставили під сумнів авторство «Богородиці» — цим займалися зокрема Юзеф Біркенмайєр (Біркенмайєр Ю. «"Богородиця" у стосунку до латинської гімнографії», Варшава: Drukarnia Archidiecezjalna,1935) та Александр Брюкнер (Брюкнер А. «Середньовічна релігійна польська пісня». Краків: Krakowska Spółka Wydawnicza, 1923), які відкидали можливість, що її створив святий Войцех. Інші теорії, зокрема припущення про духівника королеви Кінґи як автора, також були відхилені — дійшли висновку, що визначити автора пісні неможливо.

Carmen patrium

Video embed

Bogurodzica

Цікавою може бути також жанрова генеза твору — найімовірніше, він пов’язаний із літургійною літанією «Киріє елейсон». Структура тропу, що походить з VIII—IX століть, передбачає розширення фрагментів вже існуючого літургійного співу. Розширення популярних пісень, доповнення їх новими строфами, як це відбувається в «Богородиці», Єжи Ворончак назвав «вторинним тропуванням тропу

Можливо, твір виник як процесійна пісня, рицарська пісня або династичний гімн Яґеллонів. У своїх «Річниках» Ян Длуґош увічнив «Богородицю» як пісню, яку співали перед битвою під Ґрюнвальдом:

Text

Коли розпочалася побудка, все королівське військо заспівало голосно вітчизняну пісню «Богородиця», а потім, потрясаючи списами, кинулося в бій. Першими однак до зіткнення рушили литовські війська.

Author

Длуґош, Я. «Річники, або Хроніки славного королівства Польського». Варшава: PWN, 1982.

Цей запис закріпив образ «Богородиці» як вітчизняної пісні — carmen patrium — яку виконували перед битвами, під час коронаційних церемоній чи урочистих церковних заходів. І хоча не викликає сумніву, що цю пісню дійсно співали під час різних урочистих подій, сучасні історики обережно ставляться до свідчення Длугоша про те, що «все королівське військо заспівало», ставлячи під сумнів або навіть заперечуючи виконання «Богородиці» перед битвою з Тевтонським орденом (детальні дослідження з цього питання публікували, зокрема, Стефан Квятковський та Кшиштоф Обремський).

Архаїчна частина

Зіставлення відомих записів «Богородиці» призвело до виділення трьох частин пісні. Перша, архаїчна частина, містить дві строфи — ідентичні з найдавнішим (кцинським) записом. Дослідники припускають, що текст міг з’явитися між X і XIV століттями, тобто навіть раніше за «Свєнтокшиські проповіді». Це означало б, що пісня є першим твором, повністю написаним польською мовою (на відміну від попередніх вставок — наприклад, у «Ґнєзненській буллі» 1136 року в суцільному латинському тексті з’являлися лише окремі польські речення). Друга частина, названа великодньою, містить строфи з 3-ї по 6-у, а третя, так звана страсна частина, охоплює строфи з 7-ї по 15-у. Існують також записи з більшою кількістю строф, як, наприклад, варшавський запис 1456 року з 19 строфами, але додаткові рядки вже не входять до встановленого канону.

Архаїчна частина збігається з кцинським записом і звучить так:

Text

Bogurodzica dziewica, Bogiem sławiena Maryja,
U twego syna Gospodzina matko zwolena, Maryja!
Zyszczy nam, spu[ś]ci nam.
Kyrieleison.

***

Богородице, Діво, богословенна Маріє,

Твого Сина, Господа, мати обрана, Маріє!

Сподоби нам і дай нам.

Кіріє елейсон.

Text

Twego dziela Krzciciela, bożycze,
Usłysz głosy, napełń myśli człowiecze.
Słysz modlitwę, jąż nosimy,
A dać raczy, jegoż prosimy:
A na świecie zbożny pobyt,
Po żywocie ra[j]ski przebyt.
Kyrieleison.

***

Твоєй справи хрестителя, Боже,

Почуй голос, наповни думи людькі,

Почуй молитви, що возносимо,

І дай нам того, що просимо,

На світі цім побожного буття,

І по смерті райського життя,

Господи, помилуй.

Переклад «Богородиці» наведено за версією Хореї Козацької.

Досить легко зрозуміти релігійно-молитовний характер пісні, проте значення окремих слів потребує пояснення. Одним із найстаріших слів у пісні вважається слово «богородиця» («bogurodzica»), яке походить зі староцерковнослов’янської мови і, ймовірно, було запозичене в польську з чеської. У пізніших записах воно часто вживалося у формі родового відмінка «богародиця» («bogarodzica»). Важливо зазначити, що Марія названа матір’ю — це слово було зменшеною формою давнішого «мать» («mać»), і хоча в XIV столітті це значення зменшувалось, як пише Тереза Міхаловська, «у пісні цей сенс, здається, ще зберігається», як і у слові «діва» («dziewica»), яке Міхаловська порівнює з сучасними словами «дівчинка», «панночка». «Богословенна» («Bogiem sławiena») означає «прославлена Богом», а «zwolena» — «обрана». Міхаловська також звертає увагу на трискладову версію імені: вимовляється «Мария» («Maryja»), хоча в оригіналі записано «Марія» («Maria»). У польській мові ім’я матері Ісуса ще на початку XV століття вживалося у місцевій формі «Мажа» («Marza»), яка потім зменшувалася до «Маша» («Masza»), «Машка» («Maszka»), поки запозичене з латини ім’я «Марія» поступово не почало витісняти народні форми. Перша строфа представляє Марію як посередницю між тими, хто молиться, та її Сином — якого називають Богом («Бого-родиця», «Богословенна»), а також Господом. Термін «Господь» («Gospodzin») стосовно Христа означає «Пан» або «Бог». Вирази «Zyszczy nam» («сподоби нам») та «spuści nam» («дай нам») досі викликають суперечки серед дослідників. Чи це Мати повинна просити у свого Сина благословення і дарувати його, чи, можливо, як припускає Урбанчик, йдеться про парусію, коли це Мати повинна «дати», тобто знову пожертвувати Сина світові? Обидві гіпотези є достатньо аргументованими і питання залишається відкритим.

У другій строфі хор вірних звертається безпосередньо до Христа, називаючи його «bożyc» (суфікс -иц вказує на спорідненість із батьком, тобто тут: «син Божий»; в українському перекладі це слово перекладене як «Бог»). Ймовірно, це чеське запозичення, так званий богемізм, який не зустрічається в жодних інших польських пам’ятках, а лише в одному чеському тексті XIV століття. Багатьох дослідників також ввела в оману форма кличного відмінка «bożycze», а не «bożycu», що також призвело до різних гіпотез тлумачень цього слова. Цікавим і складним є вираз «Твоєй справи хрестителя» («Twego dziela Krzciciela»). Архаїчна форма «dziela» (тобто «для»), запозичена зі староцерковнослов’янської, та порядок слів («твого для» замість «для твого») стали для деяких дослідників аргументом на користь раннього датування пісні. В українському ж перекладі, як бачимо, слово «dziela» взагалі було перекладено як «справи». Однак, як зазначає Урбанчик, форма «dziela» могла зберігатися в діалектах і служити авторові римою до «Хрестителя» (тобто Іоанна Хрестителя). Буквальне значення другої строфи Міхаловська пояснює так:

Text

Сину Божий, заради Твого Хрестителя (тобто святого Іоанна Хрестителя) вислухай наші голоси («почуй голос») і виконай людські прагнення («наповни думи»). Прийми молитву, що («jąż») ми возносимо до Тебе, і дай нам те, про що («jegoż») ми просимо.

Text

Заключні рядки містять зміст молитви, зверненої до Христа. Віряни благають Спасителя здійснити два найважливіші для людини бажання: «на світі цім побожне буття» та «по смерті райського життя».

Міхаловська зазначає, що слова «буття» («pobyt») і «життя» («przebyt») також могли бути запозичені з чеської або, як припускає Кюрбіс, можуть мати зв’язок із латинськими дієсловами «valere» та «prevalere», які використовувалися в літературі вже в IX столітті.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Рукопис «Богородиці» з середини XV століття

Picture image

bogurodzica_calastrona.jpg

Цей короткий аналіз висвітлює складнощі, з якими стикалися і стикаються дослідники, намагаючись розшифрувати значення «Богородиці». Розгляд окремих слів також показує проблему з датуванням твору, в якому з одного боку присутні слова, що вказують на виникнення пісні в X—XII століттях, а з іншого — слова «Maryja», «Kyrie elison», «matka» замість «mać» чи «jegoż» і «jąż» замість старіших «jegoże», «jąże» свідчать про більш розвинену польську мову XIII або XIV століття. Варто відзначити надзвичайну майстерність форми пісні, яка також була предметом численних досліджень літературознавців. Автор склав пісню згідно з продуманою, єдиною конструкцією, що «свідчить про сильне почуття симетрії автора та майже математичне розуміння краси», як писала Міхаловська.

Інші канонічні частини

Друга частина «Богородиці» ймовірно з’явилася в XIV столітті — не виключено, що автор кцинського запису вже знав подальші строфи, але вирішив їх не записувати. Друга частина пісні складається з чотирьох строф, з яких три перші є парафразою латинської тропової пісні «Triumphat Dei filius». Четверта строфа дещо відрізняється за темою та формою від попередніх трьох і замість теми воскресіння звертається до образу Адама, першої людини.

Третя канонічна частина, названа страсною, складається з дев’яти строф, що представляють собою збірку фрагментів пісень різного походження та тематики. У різних записах ці строфи зустрічаються в різній послідовності та самі також з’явилися в різний час — імовірно, у другій половині XIV та XV століттях. Деякі строфи містять страсні мотиви, інші включають прохання про заступництво, молитви про радість у вічному житті або вирази впевненості в спасінні душі після смерті.

Проблематика, пов’язана з «Богородицею», хоч і широко описана, залишається невичерпною. Як зазначив Брюкнер, сама назва пісні є достатньо багатим матеріалом для написання монографії. Колись процесійна, рицарська та державна пісня, з часом вона почала втрачати свій урочистий характер. Лише XIX століття повернуло їй велич, завдяки чому вона й сьогодні вважається безцінною пам’яткою польської культури — свідченням давніх часів та формування польської ідентичності.

Переклад Марії Шагурі

Джерела:

Michałowska, T. (2008). "Średniowiecze". Warszawa: PWN.
Kordyzon, W. (2017). "Kto ułożył Bogurodzicę? Krótka historia sporu". Pobrane z: https://blog.polona.pl/2017/07/kto-ulozyl-bogurodzice/

Середньовіччя

польська література