Окремим різновидом готичного будівництва є замки — їх будували як у містах, так і поза ними, і їхні форми залежали не лише від смаків фундатора чи моди, а передусім від ландшафту, в якому вони будувались. Тому їх поділяють на верхові та низинні, оскільки одні будували на вершинах, крутих берегах річок чи скелястих пагорбах, у важкодоступних місцях, але з можливістю оглядати місцевість. Багато таких укріплених споруд було побудовано за правління Казимира Великого, який надавав їм великого значення в системі оборони країни; багато гармонійно розташованих серед скелястих вершин замків можна знайти в гірських районах південної Польщі. Нагірні замки, зведені у місцях, де було важко проводити будівельні роботи, іноді мають вишукані форми. Якими були ці замки, сьогодні можна довідатися, захоплюючись лише їхніми руїнами: у Хенцинах, Казімєжі Дольному, Оґродзенці, Ольштині в Сілезькому воєводстві, Болкові тощо.
Інша ситуація із замками, які Тевтонський орден будував для власних потреб. Їхні фортеці – це зазвичай низинні замки. Хоча іноді їх зводили прямо на березі річки, обороноздатність цих споруд була результатом особливої форми архітектури, розташування стін і веж, а не розміщення у просторі. Так, як найвідоміший і найбільший з них – у Мальборку.