Ясновидиці та ворожбитки, або Коссаківни в трансіtype:name]

Ясновидиці та ворожбитки, або Коссаківни в трансі

willa_artysty_malarza_wojciecha_kossaka.jpg, default, Вілла художника Войцєха Коссака «Коссаківка» у Кракові, 1936 р., фот. Національний цифровий архів NAC/https://audiovis.nac.gov.pl

#мова і література

Марія Павліковська-Ясножевська організовувала сеанси, Маґдалена Самозванець піддавалася гіпнозу, Зофія Коссак-Щуцька довіряла ясновидиці з Вісли. Запрошуємо прочитати про спіритичні зацікавлення письменниць міжвоєнного періоду.

Мрійливі поцілунки

Вказівки для спіритичного вечора були такими:

Медіум повинен переконатися, що в кімнаті, де відбувається спіритичний сеанс, повністю темно. Для цього варто закрити вікна щільною шторою, ковдрою або кількома аркушами щільного чорного паперу. Стіл, за яким сидять учасники, розташований близько до стіни. Медіум сідає на стільці, поставленому між стіною і столом. Неподалік від медіума стоїть інший, менший столик, на якому горить свічка, лежать кілька предметів [...] і аркуш чистого паперу та олівець.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Художник Войцєх Коссак із донькою Маґдаленою Самозвонець і чоловіком своєї другої доньки Марії, Стефаном Єжи Ясножевським у вітальні своєї вілли, 1936 р., фот. Ева Подґурська / Національний цифровий архів NAC/https://audiovis.nac.gov.pl

Picture image

kossak_nac_dom.jpg

Певно, саме так виглядала підготовка до спіритичних сеансів у Коссаківці. У салоні відомого краківського будинку родини художників, за столом із червоного дерева, а також у живописній майстерні Войцєха Коссака Марія Павліковська-Ясножевська та Маґдалена Самозвонець влаштовували зустрічі з привидами. Одним із постійних гостей був Юзеф Альбін Гербачевський, литовський поет, пов’язаний із кабаре «Зелена кулька», а в приватному житті — затятий таролог. Кузинка сестер, Зофія Коссак-Щуцька, також піддалася міжвоєнній моді на медіумизм. Вона познайомила слухачів своїх радіопередач із ясновидицею з Вісли — Аґнєшкою Пільховою. Саме Аґні П. у 1930 році написала тристорінкову замітку, яка представляє — і водночас демістифікує — «Секрети спіритизму: Мистецтво викликання духів», процитовану в цій статті.

Збори спіритистів проходили за чітко визначеним планом:

Тепер усі сідають на свої місця, кладуть руки на стіл і з’єднують пальці таким чином: кожен учасник з’єднує великі пальці, а мізинцями торкається мізинців сусідів. Окрім цього, всі учасники (і медіум) стопами торкаються стоп одне одного.

Найбільшою цінністю цих сеансів для Маґдалени Самозвонець були не привиди, а дотики — часом незнайомих. Вона стверджувала, що сплетені долоні і дотики колін викликають трепет збудження у жінок. Її старша сестра, схоже, підтверджує це в одному зі своїх віршів, коли «з білої руки в чоловічу долоню проникло тремтіння / і замість привидів прийшла любов» («Невдалий сеанс»). Однак часом приходили і привиди. Перша леді польської сатири також цілком серйозно запевнювала, що впродовж багатьох років у Коссаківці з’являвся офіцер у мундирі у супроводі собаки-мастифа, а примара цього чоловіка була настільки реальною, що гості віталися з відвідувачем з потойбічного світу й здалека оминали його не дуже привітного на вигляд чотирилапого супутника.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Аґнєшка Пільхова, світлина зі «Спогадів ясновидиці», Вісла 1930 р., фот. http://Wikimedia.org

Picture image

agnieszka_pilchowa_1888-1945.jpg

Як викликали духів? Коли всі займали свої місця, медіум виголошував заклинання, як-от те, яке наводить Аґні П.: «Прийдіть, о духи, з того світу, покажіться серед нас. Дайте нам знати про свою присутність у будь-який спосіб, з’явіться серед нас. Чекаємо на вас, кличемо — приходьте!» Потім ведучий сеансу переконував учасників, що відчуває холод і поколювання (що в загальній атмосфері хвилювання розділяли й інші), а потім гасив свічку (яка, нагадаємо, стояла на столику поряд, тож медіумові доводилося на мить вивільнити руку, щоб загасити полум’я, а потім він знову приєднувався до кола). А тоді:

Він повторює заклинання ще раз, потім його голос згасає... Медіум занурюється в неспокійний сон, у так званий медіумний транс: він неспокійно рухається, важко дихає, навіть стогне, але його пальці і ноги все ще знаходяться під суворим контролем учасників. Раптом десь на стіні лунає звук шкрябання і стукіт, який потім поширюється на стелю, стіл і стільці учасників. Якісь невидимі руки торкаються учасників, їх цілують холодні вологі губи... [...] Нарешті з темряви виринає пара очей, що світяться примарним сяйвом, мертва голова...

Перш ніж слідом за Аґні П. пояснимо, звідки бралося це сяйво та вологі поцілунки, спробуймо визначити, чому Коссаківни взагалі зацікавилися медіумізмом.

Ворожбитки з Коссаківки

Picture display

standardowy (864px desktop)

Марія Павліковська-Ясножевська, фот. Національний цифровий архів NAC/https://audiovis.nac.gov.pl

Picture image

maria_pawlikowska-jasnorzewska_nac_x_2.jpg

Лільці було лише кілька років, коли вона лякала свою молодшу сестричку Мадзю чарівницею, яка ховалася в маминій шафі з сукнями. Звідки у цієї панночки була така яскрава уява? Усе завдяки книгам. Будинок Коссаків був переповнений книжками з галузі спіритизму та посібниками з білої та чорної магії. Мати була проти захоплення дочок, але батько охоче привозив із Франції заборонені томи. Книгозбірня Марії була настільки великою, що вона могла легко обмінюватися книжками з Юліаном Тувімом або Феліксом Конопкою. У міжвоєнний період кожен поважаючий себе письменник мав знати хоча б щось про паранормальні явища, навіть якщо серйозно про них не замислювався. Деякі дослідники (наприклад, Ельжбєта Гурнікова) вважають, що Павліковська-Ясножевська, яка цікавилася таро, Кабалою та хатха-йогою, носила талісман від злих чар (руку з двома пальцями), нібито знала всі імена Сатани, а про заступництво в деяких справах просила Бафомета з рогами і козячими ногами, радше прикривала на це все очі.

Поза сумнівом, магічні експерименти були джерелом натхнення для поетеси, особливо помітним в другому періоді її творчості (Єжи Квятковський вирізняв три фази: перша була сповнена тематикою кохання, наступна — природи, остання — смерті). Саме тоді повстали твори зі збірок «Париж» і «Профіль білої дами», де домінують персонажі з надприродного світу. У «Паризьких чаклунках» — вірші, створеному після зустрічей авторки з паризькими ворожками, — Дюваль «ворожить на кавовій гущі», чорнокнижниця Жирар довіряє клієнтів опіці «могутнього роду джинів», медіум Сара «дивиться в кришталеву кулю і бачить твою історію», а бідна провидиця займається Кабалою. Саму Павліковську-Ясножевську називали чарівницею.

Ядвіґа Єнч, розглядаючи привидів і демонів у творах поетки, зауважила, що «дихотомія між часто лірико-ностальгічним змістом творів і назвами [наприклад, «Похорон інфанти», «Мертва лялька», «Смерть каріатиди» — прим. ред.] ілюструє стан внутрішнього конфлікту Павліковської-Ясножевської, яка з такою ж наполегливістю малювала тонкі акварелі із зображенням ув’язненого метелика з жіночим обличчям і брала участь у спіритичних сеансах. Пізніше переживання духовних зустрічей вона оформлювала у метафору, як у «Сеансі шиб», де ніч, мороз і сонний місяць викликають привиди, які з’являються в рослинних орнаментах на вікнах, а єдиним їхнім бажанням бажанням є життя. За словами Юліана Пшибоша, спіритичні сеанси мали бути ледь не приводом для створення дотепних віршів, присвячених білій дамі. Ось один з них:

«Знов пройшла салоном біла пані!»

— вся обслуга відчува загрозу

і шепоче: «Це прикмети знані!

У будинку запах туберози».

Білу пані бачили теж згодом

Поміж поверхами, там де тіні:

Молодик зухвалий біг по сходах,

Ухопив та обійняв видіння.

(переклад - Володимир Аренєв)

Про багато подробиць спіритичних захоплень Павліковської-Ясножевської дізнаємося з розповіді Маґдалени Самозванець, яка не відставала від своєї старшої сестри під час сеансів. Однак пізніше вона дистанціювалася від цих експериментів. Із сорому? Свої довоєнні інтереси вона пояснювала тогочасною модою і масовістю явища. Вона вже не говорила про віру в загробне життя, а лише про бажання існування цієї сфери. Популярні гіпнотичні вечори порівнювала з театральними виставами. З глузуванням згадувала доктора Радвана, який їздив по країні з виставами, присипляв своїх жертв перед переповненим залом, а потім колов їх голками та дірявив ножем. «Деякі жіночі тіла за гроші витримають усе, тому медіум навіть не здригався, що приводило публіку в шалений ентузіазм», — коментувала вона.

Вся правда про привидів

Zofia Kossak-Szczucka, fot. Wikimedia Commons — Зофія Коссак-Щуцька, фот. Wikimedia Commons

На відміну від сестер Коссак, їхня кузинка Зофія була ревною католичкою і сприймала спіритизм як можливість зазирнути в людську природу. У 1932 році в статті під назвою «Погляд у майбутнє» вона дещо іронічно переконувала, що в центрі Берліна чи Парижа ворожки все ще користуються такою ж повагою, як і раніше, і «серед сучасних технічних досягнень, між телефоном і радіо, люди вдивляються в замусолені карти невідомої, часто підозрілої особи, розкладені з такою ж гарячковою довірливістю, як і багато століть тому». Вона вважала, що викликати духів є сенс лише для того, щоб задовольнити свою цікавість до потойбічного життя. При цьому вона запевнювала, що «ясновидіння в земних питаннях існує».

Зі «справжнім ясновидінням», адже шарлатанів у цій професії не бракувало, вона стикалася двічі. Перший раз не повірила старенькій жінці з кресового містечка, яка за більшовицьких часів передбачила Коссак-Щуцькій майбутнє так, ніби воно відбувалося в цю мить. Лише через деякий час письменниця переконалася в правдивості почутих фактів. Через 15 років вона знову піддалася «поширеному психозу пошуку порад у ворожки». Вона зв’язалася з Аґнєшкою П., ясновидицею та біоенерготерапевткою, яка бувала в гостях у президента Іґнація Мосціцького та Юзефа Пілсудського. Цього разу жінка завоювала довіру своєю природністю. Вона прийняла Зофію у своєму будинку, позбавленому будь-яких елементів, покликаних створювати магічну атмосферу (тобто без карт, скляної кулі чи чорного кота), під час приготування сімейної трапези. Коли Коссак-Щуцька питала про її родичів, називаючи лише їхні прізвища, господиня за мить безпомилково характеризувала їхні характери та вгадувала їхню долю. Що саме їй розповіла ясновидиця з Вісли, авторка статті не розповіла, але, судячи з тону її заяви, це підтвердилося насправді. Хоча вона стверджувала, що Аґнєшка П. не шукає публічності, Зофія зробила її героїнею своїх радіопередач і користалася з її нібито дару зцілення.

І Коссак-Щуцька, і сама Пільхова настільки скептично ставилися до спіритичних сеансів, що у вже згаданому «Мистецтві викликати духів» ясновидиця вирішила розкрити таємниці популярних сеансів. Нагадаймо: рухомі предмети, дряпання і стукіт, вологі поцілунки, очі, що світяться в темряві...

Усі ці надзвичайні речі, що мало не межують з чудом, виконуються самим медіумом — дуже простим, але неможливим для виявлення способом.

— запевнювала Аґні П. Перевірьмо. Падіння предметів, стукіт, писання на аркуші паперу? Коли медіум гасить свічку і повертається до столу, він уже не з’єднує пальців обох рук з пальцями сусідів: використовує тільки ліву руку, а вільною правою рукою виконує невидимі в темряві дії. Поцілунок? Змочує слиною середній і вказівний пальці і торкається ними щік сусідів. Палаючі очі? Це просто фосфоричний хімікат. З пофарбованого в чорний колір картону вирізається прямокутник з ручкою (за формою нагадує карнавальну маску), на ньому клеєм малюються очі або череп і покриваються тонким шаром порошку. Вдень картон виставляють на природне світло, додатково поміщають під лампу на кілька хвилин, і палаючі блакитні очі або інші візерунки вже можуть лякати в темряві. Поколювання, озноб? При правильній атмосфері легко переконати учасників сеансів, що вони це відчувають — зрештою, сеанси відвідують люди, які вірять у привидів.

Щоб завершити сеанс, медіум ляскає себе по спині рукою, схоплюється, ніби розбуджений духами, вириває руки в сусідів і велить їм увімкнути світло. Сеанс закінчено.

Джерела: Jadwiga Jęcz, "Biała pani przeszła znów przez salon!...". Duchy, czarownice i demony w twórczości poetyckiej Marii Pawlikowskiej-Jasnorzewskiej", [w:] "Pamiętnik Literacki" 1, 2018; Zofia Kossak-Szczucka, "Spojrzenie w przyszłość", [w:] "Kurier Literacko-Naukowy", 6 VI 1932, nr 23; Agnieszka Pilchowa, "Tajemnice spirytyzmu: sztuka wywoływania duchów", Warszawa 1931; Paulina Sołowianiuk, "Jasnowidz w salonie, czyli spirytyzm i paranormalność w Polsce międzywojennej", Warszawa 2014

Мова Ukrainian

магія

ворожіння

ясновидіння