Товариство «Краківські майстерні» (Warsztaty Krakowskie) посідає важливе місце в історії різьблених дерев’яних іграшок. Засноване у 1913 році, це мистецьке об’єднання прагнуло створювати функціональні й декоративні предмети, натхненні народним мистецтвом, зокрема дерев’яні іграшки, які б зберігали та відображали національну ідентичність Польщі.
Багатьох критиків і митців непокоїло зниження мистецького рівня, спричинене Першою світовою війною. Намагаючись якось цьому зарадити, вони започаткували програми з виготовлення іграшок, переважно з освітньою метою – розвивати творчість та інтелектуальні здібності і в дітей, і в дорослих. Ці ініціативи не лише піднесли рівень ремесла, а й виховали нове покоління творчих людей, забезпечивши тяглість багатої мистецької традиції Польщі.
Однією з найвизначніших мисткинь міжвоєнного періоду, яка також створювала дерев’яні іграшки, була Зофія Стриєнська. Вона переносила у дитячі проєкти свій упізнаваний стиль, що вирізнявся яскравими барвами, натхненними польським народним мистецтвом, та формами ар-деко. Дерев’яні іграшки часто зображували відомих польських персонажів, таких як Лайконік чи Вавельський дракон. Окрім цього, виготовлялися також іграшки у вигляді фольклорних постатей.
Не всі іграшки Стриєнська розписувала сама, часто до цього процесу долучалися діти, запрошені «Краківськими майстернями». Вони працювали під керівництвом Антонія Бушека та Єжи Вархаловського – двох визначних учасників цього мистецького об’єднання. Така співпраця забезпечувала іграшкам рівновагу між художньою вишуканістю та дитячим стилем, не затьмареним професійною мистецькою освітою.