Що ховалося всередині архетипічної «польської» синагоги? Біма традиційно розташовувалася в центральній точці нави – традиція походить від сефардського філософа Маймоніда (1135-1204) і з часом стала постійним елементом інтер'єрів ашкеназьких синагог. Принцип розміщення біми в центрі синагоги, встановлений рабином XVI століття Мойсеєм Ісерлесом із Кракова, мав значний вплив на архітектуру польських синагог, збудованих у XVI–XVII століттях. За словами Пєхотків, біма в центрі означала, що синагога всередині зовсім не нагадувала церкву.
У найдавніших польських синагогах окремо розташована біма була оточена балюстрадою, залізними воротами або альтанкою-навісом. Таке обладнання мали старі синагоги в Кракові та Пінчові, а також уже неіснуюча синагога Золотої Рози у Львові. Однак невдовзі в інтер’єрі польських синагог з’явився новий елемент, який суттєво змінив його вигляд.
З другої половини XVI століття біму дедалі частіше оточували чотири стовпи. Ця споруда, яка спочатку була призначена для підтримки даху, з часом перетворилася на щось під назвою вежа-біма. Однією з найстаріших синагог, у якій з’явився цей новий елемент інтер’єру, була, ймовірно, синагога Магаршала в Любліні 1567 року. Подібні біми можна знайти, зокрема, в синагогах у Перемишлі, Тарнові і Ряшеві.
Поява та еволюція баштової конструкції бім в синагогах Східної Європи була пов’язана з хвилею хасидського містицизму XVII ст., яка зрештою призвела до трансформації юдаїзму. Значну роль у цьому процесі відіграв «Зоар» — найважливіший твір єврейської містики, тобто каббали. За містичним тлумаченням, освітлена вежа-біма була джерелом, з якого линули святі слова Творця.
Дослідник цієї теми Томас Губка вказує на те, що джерелом такої віри могли бути каббалістичні описи небесних палаців Бога. Ці описи часто включали видіння нави з колоною посередині, яка мала бути «каналом зв’язку» для душ, що сходять і спускаються, молитов і благань.
Також у XVII столітті з'явилося нове просторове розташування, яке зробило революцію в архітектурі польських синагог. Це був т. зв. уклад дев'ятиполя, в якому чотири колони або стовпи в центрі синагоги розділяли простір залу та даху на дев'ять частин. Завдяки цим чотирьом додатковим стовпам новозбудовані синагоги могли бути набагато більшими. Найбільші з них – у Ряшеві (Новоміська синагога), Ланьцуті, Пінську та Львові (Передміська). На жаль, останні дві зруйновані.