Якби ми, нічого не підозрюючи, перенеслися в часі на наші житлові масиви чвертьстолітньої давнини, то, найімовірніше, вже після короткої прогулянки вигукнули б: «Що це за місце? Як тут узагалі можна жити?». Спершу своєрідною крапельницею стали кошти ЄС, які трохи витягли польські міста з естетичної кризи, потім допомогли косметичні зміни напередодні Євро-2012, а протягом останніх кільканадцяти років міста справді почали гарнішати на очах.
Інвестиційний бум – перший від часів Ґерека – мав і світлі, і темні сторони, але водночас сприяв тому, що ми дедалі більше цікавилися простором довкола себе. Уже в першому десятилітті XXI століття почали активно розвиватися низові ініціативи, яким ішлося про впорядкування міського простору: наприклад, Towarzystwo Upiększania Miasta Wrocław, Stowarzyszenie My-Poznaniacy чи лодзька Grupa Pewnych Osób, яка від 2006 року організовувала гепенінги, привертаючи увагу до таких міських проблем, як нелегальна реклама чи занедбання зелених зон. У наступному десятилітті, коли таких ініціатив ставало дедалі більше, для них з’явилася спільна назва – міські рухи.
Теми архітектури й міського планування увійшли до звичного набору розмов за кавою. Своєрідний словник архітектурних термінів, які останніми роками оселилися в повсякденній мові, – таких як patodeweloperka чи betonoza, – Анна Цимер зібрала на Culture.pl у статті «(Нова) мова про місто». Архітектурі пощастило й із популяризаторами та популяризаторками: згадаймо хоча б свого часу широко обговорювані книжки Філіпа Спрінґера – «Wanna z kolumnadą» і «12 pięter», Беати Хоментовської – «Betonia», а також праці Ґжеґожа Пьонтка, присвячені відбудові Варшави та будівництву Ґдині.
Хвиля знесень змусила нас дедалі уважніше ставитися до долі архітектури пізнього модернізму, бруталізму і, зрештою, постмодернізму – Solpol ми ще пам’ятаємо. Варто згадати й, перефразовуючи назву книжки та виставки, «об’єкти, що стали “Бєдронками”» – місця, які колись виконували громадські й культурні функції, як-от кінотеатри чи кав’ярні, а згодом були перетворені на дискаунтери. На місці пам’яток промислової архітектури виростали торговельні центри й житлові комплекси, а згодом увійшло в моду перетворювати такі простори на фуд-корти.