Найвідомішою мисткинею цього регіону була Феліція Цурилова. Вона народилася 1904 року й усе життя прожила в рідному Заліп'ї. Свій перший розпис Феліція створила у десять років. Скориставшись тим, що батьки поїхали на ярмарок до Тарнова, дівчинка розмалювала стелю. За легендою, батько суворо насварив її, але це не змусило Феліцію відмовитися від улюбленої справи. Вона продовжувала малювати й згодом присвятила цьому все своє життя.
Ще за часів Польської Народної Республіки Цурилова стала справжньою легендою народного мистецтва, а преса називала її «першою леді польського села». Наприкінці 1940-х років до Заліп'я почали приїжджати туристичні групи, а саму Цурилову та інших місцевих майстринь регулярно запрошували до співпраці. Вони створювали орнаменти для виробів фаянсової фабрики у Влоцлавку, розписували стіни кав'ярень і ресторанів, а також оформили одну із зал Етнографічного музею. Що й де розписувати, незмінно вирішувала пані Феліція. Вона була рішучою, упевненою в собі й безстрашною.
Одного разу, опинившись у Щецині на партійному з'їзді, Цурилова прямо з трибуни звернулася до голови уряду ПНР Юзефа Циранкевича: «У нас темно. Ми не бачимо, що малюємо. Я не піду звідси, доки ви не пообіцяєте провести нам електрику». Завдяки цьому виступу електрика з'явилася в Заліп'ї на десять років раніше, ніж у сусідніх селах.
Коли до Заліп'я зібрався приїхати міністр культури, Феліція попросила чоловіка зустріти високого гостя в місті. На її наполягання він посадив міністра на найстарішого воза й повіз найгіршими дорогами. Невдовзі після цієї поїздки влада розпорядилася прокласти до села асфальтовану дорогу.