Ґдиня
10 лютого 1926 року село Ґдиня постановою Ради Міністрів отримало міські права. Хоча вже тоді за кількістю населення воно перевершувало більшість довколишніх міст, надання статусу міста мало важливе формальне значення. Це стало символічним завершенням процесу, розпочатого кількома роками раніше, коли невелике рибальське поселення над глибокою, захищеною від вітру затокою на північ від Вільного міста Ґданська обрали польською брамою до моря.
Цей вибір зробив інженер Тадеуш Венда. Саме він також дав Стефанові Жеромському змогу потрапити на будівництво порту, завдяки чому письменник міг «викувати в людських душах переконання в його конечній необхідності, його національне видиво», – як пише Патрик Закшевський у тексті «“Містика доступу до моря”. Як сто років тому писали про Ґдиню?». Він дає слово не лише Жеромському, а й тим, кому місто, що розросталося довкола порту – невдовзі найсучаснішого в Європі й найбільшого на Балтиці, – припало до душі ще більше. А також тим, хто – як Антоній Слонімський – із застереженням «m.ż.G.s.r.» («попри те, що Ґдиня розбудовується») критикував авторитарні дії пілсудчиків.
Історію міста в усій її неоднозначності – не лише крізь призму модерністської архітектури – наблизив польському читачеві Ґжеґож Пьонтек у книжці «Ґдиня обітована», що вийшла 2022 року й здобула читацьку премію Nike. В інтерв’ю для Culture.pl він пояснював, що дивиться на місто також очима соціолога, тому прагнув показати суспільні уявлення й нерівності, приховані за американською мрією про Ґдиню. Водночас він наголошує і на цілком реальних здобутках для держави, зауважуючи, що саме «Ґдиня навчила нас моря»: «коли після Другої світової війни Польща отримала у кілька разів довшу берегову лінію, без кадрів, підготовлених у Ґдині, ми просто не впоралися б із цим узбережжям».
А уявити, якою була повоєнна Ґдиня 1940-х і 1950-х років – місто, яке знову будувалося, – дають змогу унікальні світлини подружжя Здановських, фотографів-репатріантів і учнів Яна Булгака, які 1945 року приїхали сюди з Кресів. «Віленське око, ґдинське світло» – ось це поєднання!