Після створення TWZW виданням «Бюлетеня…» займалася, зокрема, друкарня W-4 (на розі вулиці Вавельської та алеї Незалежності), розміщена в занедбаних Дослідних закладах планеробудування. Тоді наклад сягав майже 50 тисяч примірників. Коли вибухнуло повстання, найважливіше видання польського підпілля перетворили на щоденну газету, а її друком зайнялися легальні, захоплені повстанцями пункти.
Однак ще до години «W» вийшов спеціальний номер «Бюлетеня» накладом 100 тисяч примірників, більшу частину якого надрукували в Друкарських закладах «B. Wierzbicki i S-ka». У ніч з 31 липня на 1 серпня ця друкарня все ще перебувала під контролем німців. Ризикували працівники, ризикували розповсюджувачі. Машиніст із майстерні W-3, де надрукували 20 тисяч примірників спеціального випуску газети, так згадував серпневий ранок:
Ми завантажили рикшу пресою та зброєю, яку мали в майстерні. Повільно, змінюючись, штовхали візок у напрямку площі Наполеона. […] Перевантажена рикша відмовилася нам служити. Поруч, на тротуарах, ішла «охорона». На перехресті Нового Світу й Хмєльної стояв німецький льотчик і регулював рух. Пробуємо штовхати віз удвох – не справляємося. Лише завдяки допомозі товаришів нам повільно вдається проїхати повз німця [...].
Які кольори мало Варшавське повстання?
Односторінковий Надзвичайний додаток № 2 до «Інформаційного бюлетеня» вийшов увечері 2 серпня на зеленому папері. На біло-червоних пов’язках повстанців друкували літери «AK». Повстанські посвідчення, що містили ім’я, прізвище, псевдонім, шифр підрозділу, звання та функцію, були рожевого кольору. «Тоді ми ще майже все бачили в рожевих тонах. Адже можна було ще досить вільно пересуватися вулицями навколо площі Наполеона», – згадував Воєвудський. Він також запам’ятав повстанські поштові марки, які справляли «велике враження своєю кольоровістю». Їх друкували у п’яти кольорах, що відповідали п’яти військовим округам: киноварному, бурому, оливковому, сіро-блакитному та темно-бурому. Така кольорова різноманітність мала, з одного боку, полегшити роботу пошти, а з іншого – ускладнити можливу шпигунську діяльність.
Що друкарі робили в «Адрії»?