Обрядовість свят, що відкривали новий рік, була пов’язана з численними магічними практиками, покликаними забезпечити щастя й добробут. Саме такою була роль биськів і нових рочків, тобто новорічної обрядової випічки, що походить із північно-східної Польщі. Сьогодні її передусім пов’язують із Курпівщиною, але раніше вона була відомий також на Підляшші, Вармїї та Мазурах.
У центральній частині випічки, яку називають новим рочком (сама назва, зрозуміло, походить від нового року), інколи розміщували фігурку пастушка, господаря або господині. Довкола неї на кільці з тіста розставляли фігурки свійських тварин – від курей і качок до корів і коней. Форма нового рочку не була випадковою – етнограф Яцек Олендзький пояснював, що вона пов’язана з давнім символом магічного кола. У його тексті «Обрядова випічка північно-східної Польщі» зазначено:
Згідно з народними віруваннями, магічне коло захищає від усякого зла все те, що буде введене в його межі.
Випічку готували ввечері напередодні Нового року або (рідше) свята Трьох Королів. Цікаво, що головну роль у виготовленні відігравали чоловіки. Новий рочок зберігали аж до кінця наступного року. У багатьох домівках дотримувалися правила: старий новий рочок знищували перед тим, як робили новий. Яцек Олендзький писав:
Найближче оточення місця, де вішали «новий рочок», в хаті належало до привілейованих. Тут не займалися жодною роботою. Це був прикрашений витинанками кут між вікнами, де стояв стіл із розп'яттям серед букетів паперових квітів.
Биськи, відомі також як створіннячка, – це зроблені з тіста фігурки лісових тварин (оленів, сарн, зайців чи вивірок), а також свійських (корів, биків, волів, телят, коней чи птиці). Так само як новий рочок, їх виготовляли з житнього борошна, завареного водою. Фігурки не потрібно було так ретельно зберігати, тому їх давали дітям для забави, а згодом і для з’їдання. Етнограф наводить, зокрема, такі висловлювання: «Діти в’язали коней на нитки, бавилися, а потім з’їдали». Або: «Усякого створіння наліпили, і кожна дитина мусила це спробувати – поламали й кожному у рот, щоб кожен мусив з’їсти».
Розмочені у воді биськи давали також свійським тваринам, аби подбати про їхню плодючість. «Робили корови, оленята, ягнятка й давали коровам, щоб мали добрих теляток» – згадував один зі співрозмовників Олендзького в 1960-х роках.
Святкування Нового року в околицях Пущі Білої та Зеленої колись також супроводжувалося випіканням фафернухів – твердого печива, яке формою нагадує галушки. Їх пекли з пшеничного або житнього борошна й приправляли тертою морквою, медом і перцем. Колись і вони виконували магічну функцію – Олендзький зазначає, що на Новий рік у костелі кидали фафернухами, «щоб щастило». Цим печивом також винагороджували колядників, натомість нові рочки були призначені лише для найближчих.
Щедрування
