Прихід Месії
Вперше «Месія» з'явився на горизонті 1987 року. До Фіцовського звернувся Алекс Шульц, громадянин США, колишній дрогобичанин та, за його словами, кузин Бруно. Незадовго до цього йому додому до Каліфорнії нібито зателефонувала людина, яка прибула до Америки зі Львова («Дипломат? Співробітник радянських органів безпеки — КДБ?» — здогадувався Фіцовський). Співрозмовник запропонував купити пакет рукописів Бруно Шульца. Вміст пакету він не зумів описати і лише повідомив, що все написано польською мовою і що в пакеті також міститься вісім малюнків, а весь пакунок важить близько двох кілограмів. Він був готовий продати колекцію за десять тисяч доларів. Алекс Шульц погодився купити, Фіцовський мав стати свідком та виступити експертом з оцінки достовірності цих творів.
Тогорічну відпустку Фіцовський провів, чергуючи біля телефону. Усвідомлював: те, що має статися, «буде здійсненням моїх найсміливіших мрій, сенсацією світового масштабу». Проте телефон мовчав. Незабаром з'ясувалося, що Алекса Шульца паралізував раптовий інсульт і він повністю втратив здатність говорити. «Ось так прихід Месії відклався до невідомих часів, якщо не назавжди», − згадував Фіцовський.
Знову справа «Месії» ожила через три роки. У травні 1990 року 66-річного Фіцовського відвідав у супроводі секретаря посол Королівства Швеції у Польщі Жан-Крістоф Оберґ, шанувальник творчості Шульца. Посол стверджував: у його розпорядженні є достовірна інформація, що «в одному з радянських архівів КДБ серед мільйонів документів зберігається товстий пакет, що містить літературні рукописи Шульца, а щонайважливіше − роман «Месія». Крім рукопису роману, мали б там бути також інші твори, які ніколи раніше не публікувалися, а також листи та різні приватні документи Шульца.
Ці сенсаційні звістки були отримані на якійсь стокгольмській урочистій зустрічі дипломатів, де був присутній посол Оберґ. Прийом відбувався у тамтешньому радянському посольстві або у шведському МЗС (цього я вже точно не пам'ятаю). Один із учасників прийому, росіянин, розповів у кулуарах, що на власні очі бачив цю папку, і приблизно окреслив не лише її вміст, а й історію.
Дім Шульца на світлині Єжи Фіцовського. Джерело: архів Єжи Фіцовського, фонди NAC
Ця людина випадково натрапила на папку в радянському архіві, де вона фігурувала не під прізвищем Шульца, а якогось поляка, особисті дані якого йому нічого не говорили. Того поляка заарештувало гестапо, конфісковані у нього документи після війни опинилися в Німеччині, в архіві, що залишився від гестапо, десь на території радянської зони, згодом НДР. У 1947 році архіви були перевезені до Москви та включені до загального архіву КДБ.
Фіцовському вкотре пропонували виступити в ролі експерта та супроводжуючої особи у поїздці до України (саме там мала відбутися зустріч). Ця справа відкладалася через візові процедури — послу двічі відмовили у візі. Втретє, після падіння СРСР, посол писав уже до Києва, але цього разу плани перервала його раптова смерть: посол помер у травні 1992 року, через два тижні після зустрічі з Фіцовським, «після нетривалої та тяжкої хвороби — від швидкоплинного раку».
«Як це прийнято у дипломатів, він не залишив мені жодних відомостей, які б дали можливість продовжити його прагнення та спроби». Це був останній раз, коли «Месія» дав про себе знати.
