Чи творіння Ґінчанки спіткала така сама доля? А може, їй усе ж вдалося їх заховати, або хтось урятував уривки творів, писаних нашвидкуруч, у самотності? Історія знає такі випадки. Машинопис «Щоденника» Януша Корчака пережив війну, замурований у будинку на Бєлянах. Станіслав Адлер зберіг четверту версію своїх записок (три попередні було знищено), сховавши її під підлогою вілли в Аніні. Архів Рінґельблюма, одне з найважливіших свідчень про Голокост польських євреїв, закопали в підвалі на вулиці Новолипки у Варшаві в десяти бляшаних скриньках і двох бідонах із-під молока.
Писали майже в кожному гетто й таборі. Щоденники, листи, вірші, репортажі, гумористичні твори, що ставали формою автотерапії. Записували на всьому, що потрапляло під руку: на мішках із-під цементу (Авраам Кайзер, ткач із Лодзького гетто), на туалетному папері (Ґуста Дренґер, діячка Єврейської бойової організації в Кракові), на звороті винних етикеток (Емануель Рінґельблюм, засновник підпільної організації «Онеґ Шабат»), на незаписаних сторінках інших книжок (обірвана на пів реченні розповідь про «акцію» в Лодзькому гетто). Францішек Ґіль чув, що Ґінчанка у в’язниці «до кінця складала віршики й каламбури».
Польські літератори єврейського походження, які, як і трагічно загибла поетка, переховувалися з так званими арійськими документами, зафіксували свою долю якщо не в автобіографічних начерках, то у ліриці. Єжи Каміль Вайнтруб у віршах часів війни намагається впоратись із тим, що важко вкласти в слова. Поет прожив 27 років (помер від зараження крові) — стільки ж, скільки й Ґінчанка, і, як і вона, публікувався у сатиричному журналі «Шпильки». Він був другом і першим видавцем Кшиштофа Каміля Бачинського, життя якого обірвалося під час Варшавського повстання. Вайнтруб також був змушений переховуватися разом із матір’ю на арійському боці, а його вірші того періоду пройняті атмосферою жаху, метафорикою темряви, хоч і не говорять про Голокост напряму.
Якою була б воєнна поезія Ґінчанки? Це питання, можливо, назавжди залишиться без відповіді. Тож треба поставити інше, лише на перший погляд простіше: якою була її творчість і вона сама? У «Коментарі на марґінесі» (Wyjaśnienie na marginesie) вона написала:
