Ґрінберґ точно показує, в який момент зароджується єврейський спорт і поміщає це народження в широкому політичному, соціальному та культурному контексті. Він звертає увагу на ширші європейські явища, такі як насадження моделей німецької системи Фрідріха Яна, що була дуже мілітаризованою, заснованою на колективних гімнастичних вправах версією фізичної культури, або копіювання в усій Європі німецьких турнверейнів.
Водночас він показує також специфіку витоків єврейського спорту, які були тісно пов’язані з сіоністським рухом, а особливо — з ідеєю єврея-халуца — піонера, підготовленого в Європі до завдань, що чекали його в колонізованій, пустельній Палестині. «На відміну від хворобливого, орієнтованого на односторонній розвиток класичного єврейського міщанина, який жив переважно з торгівлі, це мав бути хтось всебічний, хтось, хто не ґребував фізичною працею та сільським господарством», — пояснює Ґрінберґ і вводить поняття «мускулястого юдаїзму».
Muskeljudentum
У рамках цієї концепції, запропонованої одним із творців сіонізму, угорським євреєм Максом Симоном Нордау в 1898 році, саме м’язи мали бути відповіддю на виклики епохи: вони мали запобігти «дегенерації євреїв з великих міст» і привести до «регенерації єврейської раси». Важливо, що цінування життєвих сил і фізичної праці тут поєднувалося з вихованням звички до співпраці та колективних занять.
Цікаво, що завдяки прийняттю концепції «нового єврея» і популярності сіонізму та соціалізму в єврейських колах у Східній Європі, єврейські клуби, засновані в Східній Галичині на початку ХХ століття, на два роки випередили появу польських клубів.
Маккабі Варшава
Plakat "Makabiady", 1935, fot. Fundacja Mojżesz Schora, Warszawa 2013
На перший варшавський клуб треба було почекати до 1915 року. Тоді в окупованій німцями столиці виник найбільший єврейський спортивний клуб майбутньої Другої Речі Посполитої — символ гордості єврейської меншини періоду модернізації та важлива ланка у світовому русі Маккабі (назва руху походить від Юди Маккавея — очільника єврейського повстання 167-160 рр. до н.е.). Ґрінберґ розповідає, як під час Першої світової війни спортсменів варшавського Маккабі тренував німецький тренер, колишній поліцейський із Бонна Міхаель Альберскірх. Це він, схоже, прищепив їм справжню прусську дисципліну. За легендою, в 1916 році Альберскірх за одну добу бездоганно опанував команди на івриті.
Штаб-квартира Маккабі розташовувалася в престижному пасажі Сімонса (на розі вулиць Длуґої та Налевек), клуб також мав тригектарну ділянку на Празі з полем і біговою доріжкою (на територіях, які розташовані поблизу сучасного Національного стадіону). Його спортсмени в міжвоєнний період здобули багато титулів.
Про силу польського Маккабі може свідчити його успіх під час першої Маккабіади, організованої в Палестині в 1932 році (у 1924 році єврейська збірна остаточно не була допущена до олімпійських змагань). Саме 66-особова збірна польського Маккабі здобула на ній командну перемогу. Гасло «Будь сильним і сміливим» — це спадщина світового руху Маккабі.
Окрім Маккабі, у Варшаві існували також інші єврейські клуби, такі як заснований у 1923 році клуб «Зірка» («Штерн»), пов’язаний із сіоністською лівицею. Тут найважливішим спортом був футбол.
Матч «Зірки», фото з прес-матеріалів
Більше ніж спорт
Як показує Ґрінберґ, специфікою діяльності єврейських клубів було те, що вони не обмежувалися лише спортивною діяльністю. У Маккабі створювали драматичні та дискусійні гуртки, музичні ансамблі, оркестри мандоліністів, секції живопису та фотографії. Клуби були неформальними виховними, освітніми, культурними та соціальними центрами:
Вони мали бібліотеки, оркестри, організовували групи самоосвіти, екскурсії та соціальне життя. Нерідко також забезпечували харчування. Словом, створювали мікроспільноти, що організовували своїм членам весь вільний час, — пояснює професор Ґрінберґ.
Для частини спортсменів клубне життя відкривало також нові перспективи, недоступні в сірій повсякденності:
Молоді люди, чиє життя повністю складалося з навчання та роботи, наприкінці тижня після тренувань знаходили у клубних залах трохи відпочинку. Вони могли зануритися у читання кольорових журналів, поспілкуватися з друзями, пофліртувати з дівчатами з клубу, послухати найновіші записи Віри Ґран на платівках Odeon, а навіть навчитися наймоднішого на той момент танцю. Деякі ж приходили лише для того, щоб помитися або викупатися. Вдома часто бракувало не тільки патефона, радіо та преси, але й ванни та душу.
Спорт і антисемітизм
Plakat "Gwiazda", fot. Fundacja Mojżesz Schora, Warszawa 2013
Ґрінберґ також показує, як спорт ставав зброєю у боротьбі з упередженнями та стереотипами.
«Єврейські спортсмени, які згадували повстання Макавеїв або царя Давида, намагалися своїм прикладом спростувати упередження, глибоко вкорінені протягом століть не лише на польських землях, але й у всій Європі. Тому чоловіки охоче з’являлися в спортивних костюмах, шукали успіхів у видах спорту, що вважалися бастіоном "арійської раси", — таких як бокс, автоспорт або футбол».
Не менш важливими виявляються зв’язки, що поєднують єврейський спорт — особливо ті види, що формують фізичну силу, як-от боротьба, важка атлетика, бокс — із антисемітизмом та погромами, від яких треба було захищатися. Спортсмени дуже часто створювали групи самооборони — справжні батальйони бійців. У 1919 році такі тренування проводилися на подвір’ї синагоги Ножиків на вулиці Ґжибовській. На сусідній вулиці Простій знаходилася торговельна школа, учні якої, виходячи після уроків, мали звичку нападати на євреїв. Як згадує один із ветеранів Маккабі Варшава, ці атаки припинилися після кількох сутичок із членами єврейської самооборони.
Завдяки цьому поколінню, — пише Ґрінберґ, — слабшав стереотип млявого, рахітичного єврея — боягуза і незграби.
У випадку жінок спорт також міг відігравати емансипаційну роль. Автор нагадує історію єврейських плавчинь, які у 1925 році — не звертаючи уваги на скандал, викликаний купальними костюмами, — стрибали у Віслу з мосту Кєрбедзя. Після показу поляків закликали повторити цей вчинок, але ніхто так і не наважився.
Наймогутніша муха Європи
Однак альбом — це перш за все багато мікроісторій, описаних чудовим пером Ґрінберґа і проілюстрованих архівними фотографіями, знайденими Мацеєм Садовським, автором циклу фотобіографій, присвячених Корчаку, Капусцінському та Яну Карському. Такою мікроісторією є історія боксера Шапселя Ротгольца (1913-1996), улюбленця варшавської вулиці, наймогутнішої «мухи» Європи (на піку кар’єри він важив менше 35 кілограмів). У 1936 році він поїхав на Олімпіаду до Берліна представляти Польщу, після повернення з якої за порушення бойкоту фашистських ігор був виключений з єврейського союзу друкарів. Відтоді боксер заробляв на життя як шофер-механік. Як представник Польщі, Шапсьо у 1938 році після Кришталевої ночі переміг бійця нацистської Німеччини Ніколаса Обермауера.
Ротгольц брав участь у вересневій кампанії. У 1940 році разом із дружиною та дитиною потрапив до варшавського гетто, де знайшов роботу в єврейській поліції, що підтримувала діяльність Юденрату. Звинувачений у жорстокості щодо населення гетто та вислужуванні перед німцями, пережив замах Єврейської бойової організації, а потім переховувався поза гетто. Він вижив, чого — як пише Ґрінберґ — йому не могли пробачити деякі співвітчизники. Після війни був засуджений на два роки виключення з єврейської громади і три роки позбавлення громадянських прав. У 1949 році емігрував до Бельгії, а потім — до Канади, де працював кушніром. Помер у забутті.
Ґрінберґ також описує долю Гелени Берсон, яка походила з багатодітної сім’ї ортодоксальних євреїв. Берсон у 1931 році у сімнадцятирічному віці здобула перемогу на чемпіонаті Польщі з метання диска. Вона була провідною польською легкоатлеткою, поки у 1933 році не виїхала до Палестини, де неодноразово встановлювала рекорди країни.
З фотографій в альбомі та коментарів Ґрінберґа оживають забуті постаті: чемпіонка зі стрибків у воду Євгенія Фрідман, зірка настільного тенісу Штокфіш, Ернест Віттман — тенісист варшавської «Легії» і поліглот, який багато разів грав у парі з королем Швеції Густавом V; плавець, олімпієць, багаторазовий чемпіон і віце-чемпіон Польщі Лейзор Ілля Шрайбман, який загинув у варшавському гетто у 1943 році (був пов’язаний із конспірацією Союзу збройної боротьби).
Гамбіт Вінауера
Захоплення історією єврейського спорту веде Ґрінберґа в глибини XIX століття та до історії життя Шимона Вінауера (1838-1920), якого тут називають прабатьком єврейського спорту. Видатний шахіст (у шахах існує гамбіт і варіант захисту, названі його ім’ям) під час закордонних виступів завжди підкреслював, що представляє Польщу, а не Російську імперію. Через це він відмовився, зокрема, від участі у всеросійському турнірі в Петербурзі в 1879 році (за чотири роки до того в цьому місті він переміг всю російську еліту, включно зі знаменитим Чиґоріним). Завдяки ерудиції Ґрінберґа ми також знаємо, що у Варшаві Вінауер грав у кав’ярні Семадені, і що нерідко ставив там мат Болеславу Прусу.
Єврейські шахісти — це взагалі окрема і широка тема. Окремий фрагмент Ґрінберґ присвячує Давиду Пшепюрці, першому офіційному чемпіону Польщі з шахів (1926), і це читається як захопливий спортивний репортаж із минулого:
Під час Гаазької шахової Олімпіади 1928 року 48-річний Пшепюрка успішно виконував подвійну функцію: капітана і керівника команди. Дебют у змаганнях такого рівня приніс польським представникам бронзову медаль, а капітану — задоволення від змушення до капітуляції голландця Макса Ейве — майбутнього чемпіона світу. Ще краще виступила польська команда (що майже повністю складалася з гравців єврейського походження: Рубінштейн, Тартаковер, Пшепюрка, Фрідман, Макарачик) під час III Олімпіади, проведеної в Гамбурзі (1930). Акіба Рубінштейн і Ксаверій Тартаковер завдячували золоту медаль чудовій грі на двох перших шахівницях, а майстер Пшепюрка піднявся до їх рівня на третій.
Пшепюрка загинув у Пальмірах у 1940 році. Раніше він був заарештований за участь у нелегальному шаховому турнірі під окупацією. Ґрінберґ пише, що якби він був молодшим, то міг би пережити Голокост, як його колеги, які влітку 1939 року вирушили до Буенос-Айрес захищати польські кольори на черговій Олімпіаді.
«Будь сильним і відважним»: Євреї — спорт — Варшава ("Bądź silny i odważny" - Żydzi - sport - Warszawa)
тексти: Ґражина Павляк, Мацєй Садовський, Даніель Ґрінберґ
графічне оформлення: Мацєй Садовський
двомовне видання: англійською і польською
Фундація Мойжеша Шора, Варшава 2013
Переклад: Марія Шагурі
