Екранна версія Катинського розстрілу є справою національного значення, а для його творця – особистою історією. Тому в центрі фільму, поряд із убитими чоловіками, є жінки, одна з яких була мамою Анджея Вайди.
Прем’єра «Катині» Анджея Вайди, фільму про тисячі польських офіцерів, убитих радянським НКВС, відбулася 17 вересня 2007 року, у річницю вторгнення радянських військ до Польщі в 1939 році. Стрічка, яка спочатку мала назву «Post Mortem. Катинська історія», була частиною суспільно-освітньої кампанії «Катинь 1940. Пам’ятаю». Незважаючи на багато років, що минули з часу Катинського розстрілу, ексгумації тіл, відкриття архівів і польських досліджень у 1990-х роках, встановити всі деталі подій квітня-травня 1940 року не вдалося.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Кадр з фільму «Катинь» режисера Анджея Вайди, фот. Fabryka Obrazu / East News
Picture image
Кадр из фильма «Катынь» режиссера Анджея Вайды, фото: East News / Fabryka Obrazu
Дія фільму відбувається після війни. Мати, дружина та донька польського офіцера чекають на його повернення з табору. Стурбовані його тривалою відсутністю, вони вирішують розпочати пошуки. Хоча фільм Вайди торкається однієї з найболючіших для всіх поляків історичних тем, режисер зауважив:
(...) мета фільму про Катинь полягає не у розкритті всієї правду про цю подію, оскільки це вже було зроблено, як в історичному, так і політичному контексті. Для сучасного глядача ці факти можуть бути лише тлом подій, якими є людські долі, бо тільки через екранізацію вони можуть зворушити глядача, на відміну від письмових розповідей про нашу історію тих часів. Ось чому я розглядаю свій (...) фільм про Катинь як історію про розлучену назавжди Родину, про великі ілюзії та жорстоку правду катинського злочину. (...) Фільм про індивідуальне страждання, образ якого емоційно більш насичений, ніж історичні факти. Фільм, який до болю оголює жорстоку правду, героями якої є не вбиті офіцери, а жінки, які щодня, щогодини чекають на їх повернення, переживаючи нестерпну невизначеність (...). [www.katyn.netino.pl]
Кадр з фільму «Катинь» режисера Анджея Вайди, на фото Майя Осташевська, фот. Fabryka Obrazu / East News
Для режисера це один із найбільш особистих фільмів – протягом багатьох років він та його родина були переконані, що «наш батько, можливо, живий, оскільки прізвище Вайда фігурувало у списку Катині, але з іменем Кароль. Моя мати майже до кінця життя вірила, що її чоловік і мій батько, Якуб Вайда, повернеться (...)». Не повернувся.
Зйомки фільму розпочалися 3 жовтня 2006 року на залізничному мосту поблизу Варшави, де знімали сцену exodus (виходу) польського населення у вересні 1939 року. Робота тривало майже 100 днів і завершилося у січні 2007 року. Зйомки відбувалися на 60 локаціях по всій Польщі: у Варшаві, Кракові, Вишкові, Посвєнтному, Ярославі, Старому Дикові.
Фільм «Катинь» демонстрували поза конкурсом на Ґдинському кінофестивалі. Водночас з прем'єрою фільму до шкіл надійшли навчальні матеріали, які містили дослідження про вбивство польських офіцерів у 1940 році. Фільм відомого польського режисера зробив доступною інформацію про Катинський розстріл для глядачів у всьому світі. Хоча тут не обійшлося без запеклих суперечок (див. дискусію Адама Міхніка з Жан-Люком Дуеном з «Le Monde»), найважливішим було те, як зазначав кінокритик Тадеуш Соболевський у 2007 році, що польська культура сплатила значний національно-особистий борг:
Фінальна сцена: розстріл офіцерів. Весь фільм підводить до неї. Ніхто раніше цього не показував. Ми бачимо це вперше. Як колись – у фільмі «Останній етап» (1948) Ванди Якубовської – поляки вперше побачили образ крематоріїв. «Катинь» запізнилася на півстоліття. Я пам’ятаю це слово з дитинства – воно було загадковим, невимовним, ніби саме його вживання чимось загрожувало. Його корінь асоціювався з «катуванням». Кінематографічний образ Катині увійде в колективну свідомість як зображення польської невинної смерті, замовчуваної правди, яку різко відкрили. [...] Цей фільм є жестом Антігони.
- «Катинь», Польща 2007. Режисер: Анджей Вайда, співрежисер: Аґнєшка Ґлінська, Марек Цидорович, режисер ІІ: Ева Бродзька, асистент режисера: Томаш Бардорш, сценарій: Анджей Вайда, Пшемислав Новаковський, сценарій-новела: Анджей Мулярчик, діалоги: Владислав Пасіковський, оператори: Павел Едельман, Марек Райца, оператор-постановник: Цезарій Лісовский, сценографія: Маґдалена Діпонт, сценографія 2: Ришард Мелліва, Марек Кукавскі, декорація інтер’єру: Вєслава Хойковська, костюми: Маґдалена Бєджицька, звук: Яцек Хамела, Лєшек Фройнд, Марек Вронко, монтаж: Міленія Фідлер, Рафал Лістопад, грим: Вальдемар Покромський, Томаш Матрашек, продюсер: Міхал Квецінський, виробництво: Akson Studio, співфінансування: Польський інститут кіномистецтва, дистрибуція: ITI Cinema (компанія-дистриб'ютор). До акторського складу увійшли: Майя Осташевська (Анна, дружина Анджея), Артур Жмієвський (Анджей, ротмістр 8-го полку уланів у Кракові), Данута Стенка (дружина генерала Ружа), Павел Малашинський (поручик Пйотр), Маґдалена Целецька (Аґнєшка, сестра поручика Пйотра), Майя Коморовська (Марія, мати Анджея), Владислав Ковальський (Ян, батько Анджея, професор Яґеллонського університету), Вікторія Ґонсевська (Вікторія, донька Анджея та Анни), Анна Радван (Ельжбета, братова Анни), Анджей Хира (Єжи, поручик 8-го уланського полку у Кракові), Аґнєшка Кавьорська (Єва, дочка дружини генерала), Йоанна Кавьорська (Єва, донька дружини генерала), Станіслава Целінська (Стася, господиня в домі генерала), Аґнєшка Ґлінська (Ірена, директорка гімназії, сестра поручика Пйотра), Антоній Павліцький (Тадеуш «Тур», син Ельжбети), Аліція Домбровська (актриса, що грає Антигону), Якуб Пшебіндовський (вікарій), Кшиштоф Ґлобіш (професор судової медицини), Кшиштоф Кольберґер (канонік), Даріуш Полєшак (німецький офіцер), Тадеуш Войтих (фотограф Карась), Ян Енґлерт (генерал), Себастьян Беззель, Яцек Брацяк, Александер Фабісяк, Вальдемар Барвінський, Вальдемар Покромський (перукар), Олег Савкін, Сергій Гармаш (російський офіцер), Ілля (Ігор) Змієв, Кристина Захватович, Леон Харевич, Анджей Млинарчик, Анджей Пєчинський, Даріуш Точек, Томаш Лещинський (офіцер НКВС). Прем'єра: 17 вересня 2007. У кінотеатрах з 21 вересня 2007 року.
Переклад: Тарас Лильо
Джерело: офіційна інтернет-сторінка фільму www.katyn.netino.pl, www.stopklatka.pl
