У 1968 році Александер Форд розпочав роботу над фільмом про Януша Корчака. Однак після березня 1968 року, коли розгорнулася антисемітська кампанія, Форд був змушений залишити Польщу, а його фільм так і не було знято (лише у 1974 році у ФРН Форд поставив стрічку «Ви вільні, докторе Корчак»). Вайда був свідком цих подій, а сцену поспішного демонтажу вже підготовлених декорацій до «Корчака» згадував як один із найсоромніших спогадів свого життя.
Через багато років він сам зняв фільм про життя і смерть Старого Доктора. Сценарій написала Агнєшка Голланд, а в головній ролі знявся Войцех Пшоняк.
Фільм, однак, так і не зробив міжнародної кар’єри. Значною мірою через негативну легенду, створену критикинею французької газети «Le Monde» Даніель Гейман, яка звинувачувала Вайду в антисемітизмі та перекручуванні історичної правди. Вона тоді писала:
Що ж ми бачимо? Німців (жорстоких, неодмінно жорстоких) і євреїв – зневірених або таких, що співпрацюють. Варшавське гетто? Справа між євреями й німцями. Це нам говорить поляк. Зніяковіння, що супроводжує від початку сеансу, перетворюється на відразу. Аж до епілогу, який майже викликає нудоту. Наказ про депортацію підписано. Почалася ліквідація гетто. Під прапором із зіркою Давида діти і доктор Корчак входять до опломбованого вагона, співаючи. І тоді двері розсуваються – кода огидного сновидіння на межі ревізіонізму – і ми бачимо, як маленькі жертви, бадьорі й радісні, виходять у сповільненому русі з поїзда смерті. Треблінка як відкуплення вбитих єврейських дітей. Ні.
І хоча звинувачення Вайди в антисемітизмі були цілком абсурдними, фільм супроводжувало клеймо суперечливої стрічки.
ВАРШАВСЬКЕ ПОВСТАННЯ
«Канал» (1956)