Початкова частина десятисерійного циклу – це історія про зіткнення розуму і віри, подана у формі психологічної драми.
«Не матимеш інших богів переді Мною» – перша заповідь Декалогу стала відправною точкою для фільму, що відкриває десятисерійний цикл Кшиштофа Кєсльовського та Кшиштофа Пєсєвича. Намагаючись створити історію, яка відповідала б змісту цієї заповіді, але водночас не була надто буквальною й однозначною, вони створили оповідь про Кшиштофа – видатного науковця, який безмежно довіряє науці та її законам, – і його сина Павла. Коли одного дня маленький хлопчик хоче покататися на ковзанах на районному озерці, Кшиштоф за допомогою комп’ютера точно обчислює товщину льоду, його витривалість і міцність. На жаль, унаслідок нещасливого збігу обставин кількарічний Павел провалюється в крижану воду і гине. Для Кшиштофа це стає приводом для роздумів про існування абсолюту, примхи долі та межі людського розуму.
У великій розмові з Миколаєм Яздонєм Кшиштоф Пєсєвич згадує про подвійну інспірацію, що стояла біля витоків «Декалогу I». Перша була пов’язана з особистою історією сценариста: одного дня він купив своєму синові ковзани, і коли той довго не повертався із забави на замерзлому озерці біля будинку, у голові митця почали з’являтися жахливі думки про можливий нещасливий випадок і проламаний лід. Цю особисту історію Пєсєвич доповнив елементами іншої біографії – свого друга, професора фізики, який виховував кількарічного сина як майбутнього генія.
З цих двох історій Кєсльовський і Пєсєвич створили оповідь про раціоналіста, який, вірячи в науку, її закони і правила, забуває про непередбачуваність людської долі та вироки провидіння.
Історія про вченого-атеїста мала особливе значення для Кєсльовського, який і сам стикався з питаннями про існування Бога та сутність віри. Можливо, саме тому режисер навіть планував сам зіграти роль батька у фільмі. Однак знімальна група відмовила його від цієї ідеї.
Це, однак, не означало кінця кастингових проблем. Нелегким викликом було знайти виконавця ролі маленького хлопчика. Кєсльовський пробував різні варіанти –навіть запросив на кастинг юного сина Кшиштофа Пєсєвича, але той не мав акторського таланту. Обрали іншого молодого актора, який мав зіграти маленького Павла. Кєсльовський зняв із ним 30% матеріалу, після чого вирішив, що зробив помилку з вибором актора. Зйомки зупинили, і режисер мусив шукати нового виконавця ролі Павла. Удача усміхнулася до нього дуже швидко – на знімальний майданчик «Декалогу» потрапив Войцєх Клята, один із найталановитіших і найприродніших юних акторів, яких коли-небудь знало польське кіно. Саме він зіграв у фінальній версії «Декалогу I», значною мірою посприявши його великому міжнародному успіху.
Перша частина серіального «Декалогу», мабуть, найбільш безпосередньо пов’язана зі змістом десяти заповідей, мало не стала причиною провалу всього проєкту. Коли у 1988 році Кєсльовський отримав від польського телебачення зелене світло на створення серіалу, телебачення – як і вся польська економіка – перебувало у складному фінансовому становищі. Після зйомок восьми епізодів виявилося, що коштів на два останні вже бракує. Тоді відповідальний за виробництво «Декалогу» Кшиштоф Зануссі вирушив у поїздку європейськими телекомпаніями, шукаючи співпродюсерів, готових профінансувати завершення робіт. Охочих було небагато. Навіть італійське католицьке телебачення не бачило фінансових перспектив у цьому проєкті, а німецькі партнери після перегляду першого епізоду заявили прямо: «Про це не може бути й мови! Це надто відверто і прямолінійно. Ми не можемо звертатися такою мовою до нашої публіки».
На щастя, попри ці реакції, Зануссі вдалося знайти фінансову підтримку, і вже за кілька місяців той самий «Декалог», який раніше критикували й не розуміли, став однією з найважливіших мистецьких подій свого часу.
Переклад Марії Шагурі
- «Декалог I»
Режисер: Кшиштоф Кєсльовський
Сценарій: Кшиштоф Кєсльовський, Кшиштоф Пєсєвич
Оператор: Вєслав Здорт
- У ролях:
Генрик Барановський,
Войцєх Клята,
Мая Коморовська,
Александер Бардіні.
- Прем’єра: 10 грудня 1989 року.
