Найважливіша польська пісня ХХ століття? Найвідоміша пісня протесту часів Польської Народної Республіки? Гімн покоління? Коли йдеться про «Dziwny jest ten świat» («Дивний цей світ»), ми не шкодуємо гучних слів. Однак для самого Чеслава Нємєна ця пісня мала насамперед глибоко особистий зміст.
На час створення цієї пісні Чеслав Нємен уже встиг здобути визнання на польській сцені й навіть мав перший досвід виступів за кордоном. Популярність прийшла до нього як до одного з вокалістів гурту Niebiesko-Czarni, з яким він виконував ранній біг-біт – польську відповідь на надзвичайно популярний на Заході рок-н-рол. Такі хіти, як «Гей, дівчино, гей» (Hej dziewczyno, hej) та «Гра в піжмурки» (Zabawa w ciuciubabkę), зробили Нємена зіркою, але досить швидко почали його обтяжувати. Як, зрештою, і виступи у складі Niebiesko-Czarni – величезного музичного колективу, де йому доводилося ділити сцену з кількома іншими вокалістами: Геленою Майданець, Адріанною Русович, Войцехом Кордою, Пйотром Янчерським та Міхаєм Бурано. Нємен відчував, що в такому численному гурті, який об’єднував стільки різних творчих особистостей, йому навряд чи вдасться повною мірою реалізувати свій потенціал.
Утім, саме участь у гурті дала Нємену досвід, який відіграв вирішальну роль у створенні пісні «Дивний цей світ», – перші поїздки за кордон. У 1966 році Niebiesko-Czarni підписали контракт на виступи в паризькому концертному залі «Олімпія». До Парижа їх запросив французький імпресаріо Брюно Кокатрикс, який залучив гурт до шоу «Grand Music-hall de Varsovie» («Велике варшавське вар’єте»). У цьому масштабному музично-театральному видовищі брали участь й інші зірки, зокрема Аліна Яновська, Іґа Чембжинська та Віолетта Віллас. За стилістикою це була справжня мішанина жанрів – приблизно така сама, як і репертуар Niebiesko-Czarni.
У Франції Нємен познайомився не лише із західною попкультурою, яка стала для нього джерелом натхнення, та естетикою руху «дітей квітів», а й із темним боком шоу-бізнесу. Закулісні домовленості, численні контракти й комісійні відрахування, конкуренція, лицемірство та необхідність удавати, ніби все гаразд, коли насправді це не так, – усе це справило глибоке враження на молодого, чутливого митця, який почувався дещо чужим у великому світі.
Text
Саме тоді Чеслав уперше побачив, що люди говорять йому в очі одне, а за спиною – зовсім інше. Я маю на увазі звичайні людські стосунки. Якось двоє людей розмовляли між собою, а Чеслав випадково опинився поруч, хоча вони про це не знали […]. Він був шокований тим, із якою неприязню, навіть ненавистю вони висловлювалися. Особливо одна людина, якої вже немає серед живих, дуже неприємно відгукувалася про Чеслава. А потім, коли вони працювали разом, починалося: «Ах, ох!», і все було просто чудово.
– згадувала через багато років Малґожата Нємен, вдова музиканта.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Чеслав Нємен, Ополе, 1971 рік, фот. Анджей Вєрніцький / FORUM
Імені людини, яка так образливо повелася з Нєменом, ніде не називають. Однак, зіставивши численні джерела, у яких цю історію описано з різних поглядів, можна дійти висновку, що йшлося про самого Кокатрикса – впливового імпресаріо, який спочатку повірив у талант Нємена, відкрив йому двері у великий світ, а згодом гірко його розчарував.
Саме під враженням від цього випадку в серпні 1966 року в Парижі Нємен написав пісню «Дивний цей світ». Через два роки в інтерв’ю журналу «Nowa Wieś» він розповідав:
Text
Це протест проти лицемірства. Мій особистий протест. Лицемірство – страшна річ. […] Я родом із маленького містечка на Віленщині. Мені здається, що в селах і провінційних містечках, звідки я походжу, стосунки між людьми та звичаї кращі, ніж у світі, до якого я тепер належу. Перш ніж стати тим, ким я є сьогодні, мені довелося багато через що пройти й чимало пережити на власній шкурі. Зазнати багато кривди. Саме проти цього лицемірства в людських стосунках, інтриг і заздрощів я й написав свою пісню.
У тексті пісні Нємен не так критикує зло, що панує у світі, чи намагається з ним боротися, як просто дивується його існуванню – щиро, по-дитячому. Він не може збагнути, чому навколо нас і в нас самих досі стільки зла, але в останніх рядках висловлює надію, що людей доброї волі все-таки більше. Тож цю пісню можна вважати доволі м’якою за своїм змістом. Хоча її й досі називають піснею протесту, насправді вона виникла як своєрідна противага таким творам. На думку Нємена, їхні виконавці часто лише вдавали із себе бунтарів, а теми, про які вони співали, були далекими від їхнього власного досвіду. Як приклад він наводив пісню Стана Бориса «Ці бомби падають на наш дім» (Te bomby lecą na nasz dom), присвячену війні у В’єтнамі. Адже, зрештою, яке відношення мав В’єтнам до Польської Народної Республіки? «[…] Я дійшов висновку, що війни ми ведемо самі із собою. І всередині себе. Звідси й виникла ідея такого тексту, який треба було заспівати справді потужно, адже якби я виконав його тихо, у формі балади, він нікого б не зацікавив», – пояснював Нємен.
Свою пісню Нємен написав у стилі американського соулу, який тоді мав величезну популярність у всій Європі. Безпосереднім музичним джерелом натхнення для нього став знаменитий хіт Джеймса Брауна «It’s a Man’s Man’s Man’s World». Обидві композиції мають схожий вступ із виразною партією клавішних, після якого звучать вигукнуті а капела перші слова пісні, що водночас є її назвою. Подібність була настільки очевидною, що підозри у плагіаті переслідували Нємена протягом багатьох років. Лише наприкінці ХХ століття Пьотр Калужний – музикант, диригент і викладач Музичної академії у Вроцлаві – порівняв обидві композиції на сторінках преси й навів переконливі аргументи на користь того, що «Дивний цей світ» є самостійним, цілком оригінальним твором Нємена.
Повернувшись із Франції до Польщі, Нємен остаточно переконався, що йому стало затісно в гурті Niebiesko-Czarni. Невдовзі він залишив колектив і створив власний гурт Akwarele для супроводу своїх сольних виступів. Новим етапом творчості музиканта зацікавилася державна звукозаписна компанія Polskie Nagrania, яка запропонувала йому разом із гуртом записати невелику платівку на чотири композиції – так звану «четвірку», яку сьогодні назвали б мініальбомом, або EP. Однак Нємен, у якого вже була готова нова пісня, переконав компанію випустити повноформатний альбом. Він уже знав, що «Дивний цей світ» стане не лише головною композицією платівки, а й дасть назву всьому альбому.
Запис альбому відбувався у студії Polskie Nagrania з 12 до 18 квітня 1967 року. Павел Бродовський і Томаш Яськевич, музиканти гурту Akwarele, згадували, що на репетиціях пісня звучала дуже стримано й м’яко. Нємен награвав мелодію на фортепіано й лише тихенько наспівував собі під ніс. Спочатку записали інструментальний супровід, потім свої вокальні партії додали учасниці гурту Alibabki, і лише наприкінці до мікрофона підійшов сам Нємен. Цей момент музиканти запам’ятали надовго. Як згадував Бродовський:
Text
Коли він заспівав, ми просто заціпеніли. У студії запала довга тиша. Ми не могли отямитися від потрясіння. Це було щось неймовірне – як він зумів так заспівати, та ще й настільки бездоганно! Кажуть, у звукорежисерській кімнаті під час запису вокалу теж зчинився переполох. Хтось, здається, звукорежисерка Галіна Ястшембська, сказав, що це надто голосно, що перевищено допустимі параметри, що не можна так голосно співати, бо апаратура не витримає, а такі перевантаження звуку не схвалять під час приймання запису.
Пісню записали, однак до широкої публіки вона дійшла не відразу. Паралельно із записом Нємен подав свій новий твір на конкурс прем’єр Національного фестивалю польської пісні в Ополі. Як випливає із самої назви конкурсу, у ньому могли змагатися лише пісні, які раніше не звучали в ефірі. Тож аж до червня, коли традиційно відбувався фестиваль в Ополі, «Дивний цей світ» знало лише вузьке коло людей, причетних до створення альбому.
В Ополі Нємен повторив той самий трюк, до якого вдався у варшавській студії. На фестивальних репетиціях він співав упівсили, прагнучи здивувати не лише публіку, а й організаторів заходу. До того ж музикант, мабуть, здогадувався: якщо відразу заспіває на повну силу, зі справжньою соуловою експресією, хтось із керівництва може заборонити виступ, звинувативши його, скажімо, у порушенні норм пристойності. Виконання пісні було пов’язане з чималим ризиком, адже Нємен не знав, як мікрофони, за якими стежили не посвячені в його задум техніки, відреагують на його потужний голос. Тому безпосередньо перед прем’єрним виконанням пісні, уже під час прямої трансляції, Нємен звернувся до звукорежисера: «Я хотів би попросити пана інженера ще трохи підсилити мікрофон. А гучність свого голосу я регулюватиму сам». Одні сприйняли ці слова як прояв творчої незалежності, інші ж, особливо недоброзичливці Нємена, – як нахабство. Насправді ж співак передусім прагнув повністю контролювати власний виступ. Виступ, який він зрештою сам визнав невдалим.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Обкладинка альбому Чеслава Нємена «Дивний цей світ», фот. Polskie Nagrania
Попри все, «Дивний цей світ» нарешті пролунав на публіці – та ще й на найважливішому музичному заході країни. Попри шок, який викликав виступ Нємена, журі фестивалю присудило йому Спеціальну нагороду голови Комітету у справах радіо й телебачення. Однак значно важливішими виявилися розголос і бурхлива реакція, яку викликала пісня. Щоправда, навряд чи саме такої реакції очікував сам Нємен:
Text
Мене страшенно дратувало, що всі дивляться на мене, але не бачать. Чують, але не слухають. А якщо й слухають, то чують лише крик, слова, звуки, але не чують того, про що я співаю. Не чують, як б’ється моє серце. Не зазирають – чому?! – мені в душу. Ці рецензії після Ополя! Ці нашвидкуруч організовані й ретельно змонтовані радіодискусії! Це праведне обурення!
Журналісти й справді замість того, щоб зосередитися на змісті пісні, здебільшого критикували манеру виконання Нємена. Привертав увагу й екстравагантний зовнішній вигляд співака, який зовсім не вписувався в усталені уявлення про те, як має виглядати естрадний артист у соціалістичній країні. Адже з Парижа Нємен привіз не лише задум пісні та захоплення соулом, а й новий гардероб. Барвисті сорочки, шийні хустки, хутряні накидки й навіть… перуку! Його незвичний образ викликав глузування, а під час особистих зустрічей іноді доходило й до агресії. За спогадами музикантів, які працювали з Нєменом, через це співак часом пересувався Варшавою в супроводі особистого охоронця.
Звісно, не можна сказати, що пісню «Дивний цей світ» усі сприйняли вороже. Молодь полюбила нову композицію, а повноформатний альбом, що вийшов у другій половині 1967 року, першим в історії польської звукозаписної індустрії здобув статус «золотого» (було продано 160 тисяч примірників!). Своєю піснею Нємен довів, що творчість виконавців біг-біту зовсім не обов’язково має обмежуватися забавами в піжмурки та іншими легковажними темами.
Нємен недовго залишався вірним естетиці соулу. Невдовзі він розпочав роботу над наступним, не менш важливим для його творчості альбомом «Niemen Enigmatic», який вийшов 1970 року й був записаний із новоствореним однойменним гуртом. Цього разу музикант звернувся до поезії Ципріана Каміля Норвіда, Адама Асника, Тадеуша Куб’яка та Казімежа Пшерви-Тетмаєра, а у своїй музиці почав використовувати елементи прогресивного року. У наступні роки його творчість дедалі більше тяжіла до джаз-року й авангарду, віддаляючись від смаків масової аудиторії.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Чеслав Нємен, фот. Jerzy Płoński/FORUM
Тому «Дивний цей світ», попри суперечки, які пісня викликала спочатку, на тлі пізніших робіт Нємена видається напрочуд доступною для сприйняття й мелодійною композицією. Упродовж подальшої кар’єри музикант неодноразово повертався до неї, змінюючи манеру виконання відповідно до своїх тогочасних музичних захоплень. Проте в пам’яті широкої публіки закарбувалася насамперед перша версія пісні – та, що стала поворотним моментом як у творчості самого Нємена, так і в історії всієї польської популярної музики.
Шкода лише, що сьогодні цю композицію часто сприймають передусім як нагоду продемонструвати вокальні здібності. Саме тому вона регулярно звучить на конкурсах самодіяльних виконавців. Унаслідок цього її зміст відійшов на другий план, а сучасні інтерпретації, які популяризує телебачення, рідко пропонують щось справді нове з мистецького погляду. Сам Нємен ще за життя нарікав на таке ставлення до своєї пісні, однак після його смерті у 2001 році її використання з комерційною метою лише посилилося.
Наприкінці життя музикант нібито працював над новою піснею під назвою «Прекрасний цей світ» (Piękny jest ten świat). Збереглися його висловлювання, у яких він зізнавався, що для завершення твору йому бракує «однієї думки, одного звуку», які стали б останнім штрихом. Однак невідомо, чи вдалося Нємену завершити цю композицію.
