«Ведель» – гірко-солодка історія найвідомішого польського шоколаду
Історія «Веделя», одного з найвідоміших польських виробників солодощів, почалася в середині XIX століття з невеликої родинної справи, що від самого початку була нерозривно пов’язана з шоколадом. Відтоді скромне підприємство виросло у справжню кондитерську імперію, що сьогодні виготовляє безліч ласощів.
Деякі з них, як-от знамените «Пташине молоко», вже давно стали невіддільною частиною польського повсякдення. Culture.pl розповідає дивовижну історію успіху «Веделя», а передусім – родини, яка створила цю марку й назавжди вписалася не лише у кондитерську історію Польщі, а й у польську культуру.
Karol Wedel, photo: the periodical Mówią Wieki, No. 5/1972/Wikipedia
Компанію заснував німець Кароль Ведель, який народився 1813 року в Іленфельді. До Варшави він переїхав 1845 року, уже маючи фах кондитера й досвід роботи, здобутий, зокрема, в Парижі та Лондоні. Кілька років пропрацювавши в одній із варшавських цукерень, Ведель вирішив відкрити власний заклад, головною принадою якого мав стати високоякісний шоколад власного виробництва.
На той час виготовлення шоколаду було в Польщі рідкісним ремеслом, і Кароль Ведель, який привіз із собою необхідні знання та вміння, побачив у цьому свій шанс. І не помилився: відкрита ним 1851 року крамниця на розі вулиць Мьодової та Капітульної швидко завоювала прихильність варшав’ян, які щодня замовляли тут до 500 чашок гарячого шоколаду. Того ж року Ведель заснував свою компанію з виробництва солодощів.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Еміль Альберт Фридерик Ведель, Карлсбад, фот. Elżbiety Jasińska’s archive/Fotonova/East News
Picture image
emil-wedel-portret-en.jpg
Окрім питного шоколаду та шоколаду в плитках, у крамниці продавали цукерки й зацукровані фрукти. Кароль Ведель регулярно поповнював асортимент новинками, не даючи покупцям утратити цікавість. У крамниці працював і його син Еміль, народжений 1841 року в шлюбі з Кароліною. Згодом, наслідуючи батька, Еміль Ведель вирушив набувати досвіду в різних кондитерських компаніях Європи. Повернувшись, він упродовж багатьох років керував родинною справою разом із батьком, а згодом став її власником. 1871 року Кароль подарував успішне підприємство синові з нагоди весілля. Кажуть, Еміль відчував тісніший зв’язок із Польщею, ніж із країною, звідки походив його батько, а його дружиною стала полька Еугенія Бом.
Picture display
standardowy (864px desktop)
«Пташине молоко» – один із найвідоміших продуктів фірми «Ведель», фот. Tomasz Adamowicz/Forum
Picture image
ptasie-mleczko-forum.jpg
За керівництва Еміля компанія й далі розросталася. На вулиці Шпитальній, 8, він звів елегантну кам’яницю за проєктом відомого архітектора Францішека Браумана й переніс крамницю туди. Поруч відкрив шоколадний «салон», а точніше – затишну залу, де можна було випити гарячого шоколаду. Сам власник оселився в одній із квартир нагорі, а у дворі за будинком працювала його кондитерська мануфактура. В асортименті фірми з’явилися також вафлі, цукерки й різні види плиткового шоколаду.
Невдовзі крамниця стала одним із наймодніших місць Варшави. Сюди охоче заходили видатні письменники, зокрема Генрик Сенкевич і Болеслав Прус. Вироби «Веделя», які продавалися й в інших фірмових крамницях міста, мали такий успіх, що на ринку почали з’являтися підробки. Щоб покласти цьому край, Еміль став позначати свою продукцію особливим знаком – факсиміле власного підпису. Так народився знаменитий логотип компанії, чий характерний розчерк і сьогодні залишається візитівкою фірми «Ведель».
Picture display
standardowy (864px desktop)
Освячення нової крамниці «Ведель». Ян Ведель стоїть ліворуч, фот. www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)
Picture image
jan-wedel-nac.jpg
Син Еміля, Ян, що народився 1874 року, прагнув продовжити родинну цукерничу традицію. Він здобув докторський ступінь із хімії харчових продуктів у Фрібурзькому університеті, багато подорожував і, крім польської, володів також німецькою, французькою та англійською мовами. Яна вважали справжнім знавцем шоколаду:
Text
Ян Ведель вмів визначити походження какао-бобу, тобто за його виглядом, ароматом і смаком у сирому вигляді міг сказати, з якої плантації той походить і до якого сорту належить.
Author
Джерело: Mieczysław Kozłowski, "E. Wedel - krótka historia rodzinnej firmy", Cadbury Wedel, 2004
Почавши з найнижчих посад, Ян пройшов у компанії різні щаблі, адже його батько вважав, що лише так син зможе по-справжньому зрозуміти механізм роботи їхнього підприємства. Врешті 1923 року він очолив батьківську фабрику. На той час вже успішна фірма виготовляла, зокрема, шоколад, печиво та цукерки.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Кам’яниця «Ведель» на вулиці Шпитальній у Варшаві. Церемонія ввімкнення відреставрованої неонової вивіски, фот. Adam Stępień/AG
Picture image
szpitalna-wedel-neon-ag.jpg
Ян Ведель прагнув і далі розвивати компанію, тож звів нову фабрику на вулиці Замойського, 28/30. Приміщення у подвір’ї кам’яниці на Шпитальній уже не відповідали масштабам його задумів. Фабрика, спроєктована Наполеоном Червінським, постала 1931 року.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Шоколадка «Ведель», дизайн авторства Кароля Слівки, фот. Daniel Dmitriew/Forum
Picture image
jedynak-wedel-forum.jpg
Своїм успіхом компанія завдячувала продукції високої якості, про яку Ян Ведель дбав особливо пильно. Навіть коли фірма перетворилася на велике підприємство, він особисто перевіряв какао-боби, що надходили на фабрику. Один із працівників зауважив: «Між Веделем і шоколадом немає жодної проміжної ланки».
Саме у 1930-х роках з’явилися й деякі з найвідоміших ласощів «Веделя». Згадане вже «Ptasie Mleczko» («Пташине молоко») – продукт із дивовижною назвою, яка ніби натякає, що птахи дають молоко. Кажуть, вона спонтанно спала на думку одному з працівників компанії. Самі ж ласощі нагадують щось на кшталт зефіру. У статті Culture.pl про культові польські солодощі Маґдалена Каспшик описує їх як «легку молочно-ванільну пінку, вкриту шоколадом». У тому самому тексті «Torcik Wedlowski» («Ведлівський тортик») названо «прикрашеним вручну вафельним тортом із горіховим кремом і шоколадом» та «знаменитими ласощами». Ще один добре знаний продукт «Веделя» тієї доби, який і сьогодні можна знайти в продажу, це – «Czekolada Jedyna» («Єдиний шоколад»).
Picture display
standardowy (864px desktop)
Зофія Стриєнська, проєкт коробки шоколадних цукерок «Ведель», бл. 1934, фот. DESA
Picture image
stryjenska-wedel.jpg
У широкому полі підприємницьких задумів Яна Веделя завжди знаходилося місце для культури. Найтісніше з його справою був пов’язаний, звісно ж, графічний дизайн. Добре знаючи, що люди «їдять очима», Ведель прагнув, аби пакування відповідало високій якості прихованих у ньому ласощів. Саме тому він запрошував до співпраці з «Веделем» найвидатніших художників, зокрема Зофію Стриєнську й Тадеуша Ґроновського (до речі, так само свого часу чинив і його батько). Вишуканий стиль марки втілювався не лише в оформленні коробок і обгорток шоколадних плиток, а й у рекламних плакатах. Сьогодні чимало створених для «Веделя» зразків ужиткової графіки вважають класикою польського дизайну, і побачити їх можна не лише в крамницях, а й у музеях.
Наприклад, у Музеї Варшави можна побачити вишукану міжвоєнну жерстяну коробку для солодощів «Веделя», оздоблену краєвидами столиці. Інше пакування «Веделя» того ж часу – бляшанку з-під какао із зображеннями плантатора, плоду какаового дерева та чашки гарячого шоколаду – експонують у Музеї міста Ґдині. А от створений Зофією Стриєнською близько 1934 року проєкт коробки шоколадних цукерок «Ведель» нещодавно продали на аукціоні майже за 6 тисяч євро – чималу суму. Художниця, відома своєю любов’ю до народних мотивів, помістила в центр композиції Лайконика – традиційного краківського маскарадного персонажа у вбранні татарського вершника.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Реклама «Вівсяного какао» авторства Тадеуша Ґроновського, 1927, фот. Dagmara Smolna
Picture image
gronowski-kakao-owsiane-wedla.jpg
Ще один знаменитий проєкт, створений для «Веделя», – міжвоєнна реклама «Вівсяного какао» авторства Тадеуша Ґроновського. Як і Стриєнська, художник звернувся до народної естетики, привертаючи увагу глядачів яскравими павичами. Натомість знаменитий фірмовий знак компанії, що доповнював підпис Е. Веделя, – хлопчика на зебрі з плитками шоколаду в руках – 1926 року створив відомий італійський плакатист Леонетто Капп’єлло.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Логотип «Ведель» у книжці «Казка про подарунки Веделя» (Baśń o Podarkach Wedla), 1931, фот. Polona
Picture image
logo-wedla-_chlopiec-polona.jpg
Компанія випускала також друковані видання. Серед них була опублікована 1931 року «Казка про подарунки Веделя» (Baśń o Podarkach Wedla) – дитяча розмальовка зі спеціально написаним для неї віршем відомого письменника Артура Оппмана. Наприкінці 1930-х років стало відомо, що Ян Ведель планує оновити інтер’єр крамниці та салону на вулиці Шпитальній. Це викликало хвилю протестів: варшав’яни переконували, що заклад має неповторну, дорогу їхнім серцям атмосферу й повинен зберегти свій первісний вигляд. Власник погодився відмовитися від своїх планів і натомість вирішив організувати літературний конкурс на коротке оповідання зі спогадами про крамницю. Так 1938 року з’явилася збірка «Старосвітська крамниця» (Staroświecki Sklep) – книжка оповідань про цей заклад із передмовою славетного поета Юліана Тувіма. Одне з оповідань написав Ярослав Івашкевич – ще один видатний польський письменник.
Нова комуністична назва фабрики
Picture display
standardowy (864px desktop)
Старовинна бляшанка для солодощів «Ведель» із колекції Музею Варшави, фот. Adrian Czechowski & Igor Oleś/Muzeum Warszawy
Picture image
rzeczy_warszawskie10_0.jpg
Ян Ведель дбав і про культурний розвиток своїх працівників. При фабриці він заснував театральний гурток і оркестр, а для їхніх виступів облаштував спеціальний зал, що вміщував до 500 глядачів. Працівники могли також користуватися фабричним дитячим садком і медичним кабінетом – умови праці на підприємстві «Ведель» вважалися добрими. Новаторська діяльність Яна Веделя мала, як вважали, настільки велике значення для розвитку польської промисловості, що його нагородили орденом Відродження Польщі.
На жаль, Друга світова війна поклала гіркий край солодкій історії «Веделя» як родинного підприємства. Після приходу нацистів Яна Веделя змусили виготовляти шоколад виключно для німців. Він не зупинив фабрику, адже так міг принаймні допомагати своїм працівникам, забезпечуючи їх роботою, а також іншим людям, які потерпали від окупації. Ведель підтримував збіднілих митців і рух опору, що боровся за незалежність Польщі. А коли німці закрили всі вищі навчальні заклади, він організував на фабриці підпільні заняття.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Люди стоять у двох чергах перед крамницею «Ведель» на вулиці Шпитальній у Варшаві, 1982, фот. Edmund Uchymiak/CAF/PAP
Picture image
wedel-szpitalna-pap.jpg
Війна зруйнувала не лише Польщу, а й фабрику. Після її закінчення Ян Ведель узявся відбудовувати родинне підприємство, однак невдовзі комуністи, які прийшли до влади в Польщі, що опинилася під впливом Радянського Союзу, усунули його від власної справи. У комуністичній плановій економіці не було місця для приватного підприємництва. На честь Липневого маніфесту, одного з установчих документів комуністичної Польщі, компанію перейменували на Кондитерське підприємство імені 22 Липня (Zakłady Przemysłu Cukierniczego im. 22 Lipca). Ця доволі невиразна назва не припала до душі покупцям, тож згодом на продукцію повернули старий логотип – факсиміле підпису Еміля Веделя. Чимало солодощів і далі виготовляли за давніми рецептами, і вони, як і раніше, користувалися великою популярністю. Знайомий усім розчерк з’явився поруч із новою назвою з припискою, що це «колишня назва» підприємства.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Виробництво «Ведлівських тортиків», фот. Jakub Ostałowski/Forum
Picture image
wedel-fabryka-forum.jpg
Ян Ведель так і не повернув собі фабрику. Він помер 1960 року. Підпис його батька залишався логотипом перейменованого підприємства впродовж усього комуністичного періоду.
Під новою назвою компанія й далі розвивалася. Зокрема, у 1970-х роках вона відкрила нову фабрику в Плонську, де розпочалося виробництво надзвичайно популярного печива Delicje. Після політичних змін 1989 року підприємству повернули його первісну назву, а саму компанію приватизували.
Старосвітська крамниця та варшавська фабрика «Ведель» існують і досі й гостинно відчиняють двері для відвідувачів. А головне – улюблені солодощі цієї марки й далі можна знайти в продажу, і вони досі тішать найвибагливіших ласунів. Цікаво, що слова архітектора фабрики Наполеона Червінського, сказані ще в 1930-х роках, напрочуд влучно передають секрет їхньої невмирущої популярності:
Text
Зрештою, у Польщі є чимало чудового шоколаду, але «Ведель» – лише один.
