Буває, що декому українськість асоціюється з агресивністю, насильством, про це, наприклад, говорять ті, хто нападає на Україну.
Ні, мені українська мова асоціюється зі злагодженістю, лагідністю, ліризмом. Агресивним буде кожен народ, якщо його довести до такого стану. Не сійте вітру і не пожнете бурі. Може комусь, хто агресивний щодо України здається, що народ, який співає ліричні пісні, скажімо «Ніч яка місячна», лагідно себе вестиме й тоді, коли на нього нападуть. А воно не так. Агресор напав, на танках в Україну в’їхав, а отримавши відкоша, здивовано питає: «А де ж «ночь» моя місячна?».
Сьогодні у Польщі своєрідна мода на українське, багато поляків цікавляться українською мовою та культурою. А який ваш улюблений український літературний твір?
Моїм улюбленим поетичним твором є вірш Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати». Це надзвичайно образна та милозвучна поезія. Пригадую, що під час Майдану 2014 року його читали на головній площі країни, навіть посол Японії публічно декламував цю ліричну мініатюру японською мовою. На мою думку саме поезія Шевченка може бути ключем до української мови та культури. Мова його віршів — селянська, забарвлена сакральною церковною лексикою. Мова села в часи Шевченка була народною, а мова міста — бурсацька, напівкнижна.
Втім, якщо говорити про українську літературну мову, яка набула загальнонаціонального виміру, то це вже Михайло Коцюбинський та ранній Павло Тичина, поетична творчість якого є скарбом української мови. Тональність Шевченкової мови — сувора, а от у Тичини вона надзвичайно лагідна, музична, а водночас велична. Чого вартий один тільки «Золотий гомін». Це поема гомерівських масштабів.
Натомість із українських поетів кінця XX століття я передусім згадав би Василя Стуса та Ліну Костенко. Мова Стуса торкається глибинних сенсів. Можна сказати, що сучасна українська література та мистецтво вже є повноцінними, потрібно тільки залатати латки. Скажімо, такою раною в історії української культури була постать талановитого поета Володимира Свідзінського, якого вбили енкаведисти, а його поезія протягом довгих років була табуйована.