Різні обличчя містечка. Образи маленького поселення від середньовіччя до сьогодення

kazimierz_dolny_forum_2.jpg, default, Фарний костел з висоти пташиного польоту, Казімєж-Дольний, фот. Роберт Нойман / Forum

#архітектура

#спадщина

Містечка найчастіше асоціюються з чарівною ринковою площею, мальовничими кам’яницями, пам’ятками та особливою атмосферою. Але камерні поселення мають також інші сторони: ця форма забудови надихала інвесторів, архітекторів, урбаністів, які створювали їх з різною метою, у різних формах, місцях, а іноді навіть… у межах інших міст.

Містечко: чарівне, мальовниче, сповнене історії, розміреного життя, оточене луками, полями, пагорбами. В містечку всі знають одне одного, зустрічаються на ринковій площі чи тихих вуличках, над якими височіють вежі костелу та ратуші. Такий образ невеликого населеного пункту зазвичай виникає у тих, хто відвідує містечка, хоча рідко там живе. Однак нині все частіше говорять про необхідність децентралізації, адже життя у перенаселених великих містах стає дедалі складнішим, дорожчим і менш здоровим, тоді як у малих населених пунктах ще криється нереалізований потенціал. Ураз із політичними змінами почав розвиватися тренд «утечі» з містечок — молоді люди, шукаючи нових можливостей, охоче переїжджали з рідних місць до більших центрів, де їх чекала краща освіта і перспективи на гарну роботу. Чи сьогодні, коли багато людей може працювати дистанційно, настане ренесанс містечок?

Picture display

standardowy (864px desktop)

Замостя з висоти пташиного польоту, фот. Роберт Нойман / Forum

Picture image

zamosc_z_lotu_forum_.jpg

Перш ніж це станеться, варто придивитися до польських містечок. Адже вони мають дуже різні обличчя! Їх відрізняє, наприклад, кількість жителів — у цьому списку є містечка, де проживає менше тисячі людей, і такі, що налічують до 35 тисяч жителів (деякі містечка розросталися протягом століть). Ідея містечка, особливо в сучасності, використовується також для створення нетипових житлових кварталів, які будуються навіть у межах більших міст. Ці самодостатні забудови проєктуються так, аби дати мешканцям відчуття життя у меншій громаді. Найбільш популярні, звісно, старі, історичні, атмосферні містечка, які ідеально підходять для відпочинку. Проте варто пам’ятати, що форма містечка — маленького, самодостатнього поселення — надихала і досі надихає інвесторів та архітекторів.

Середньовічне містечко — Шидлув

Picture display

standardowy (864px desktop)

Краківська брама в Шидлові, фот. Анджей Сідор / Forum

Picture image

szydlow_zamek_forum-0430036290.jpg

Розташований між Кельцями та Тарновом Шидлув називають «польським Каркасоном» завдяки збереженій міській структурі XIV століття з численними середньовічними будівлями. Увійшовши до масивної Краківської брами, можна відчути подих часу: відвідувач має можливість побачити мури замку та два готичні костели XIV століття, руїни костелу і шпиталю Святого Духа початку XVI століття, а також пізньоренесансну синагогу. Буремна історія польських земель, численні війни та битви, що прокотилися цими краями, призвели до того, що до наших днів збереглося небагато пам’яток середньовіччя, а ще менше — цілих міських ансамблів. Атмосфера Шидлова допомагає відчути дух історії.

Ренесансне містечко — Сандомир

Picture display

standardowy (864px desktop)

Сандомир із висоти пташиного польоту, фот. Роберт Нойман/Forum

Picture image

sandomierz_forum-0732634520.jpg

Ренесансне містечко, мальовничо розташоване на високому березі Вісли, є одним із найбільш відомих таких осередків у Польщі. Воно вже давно цінується як місце туристичних подорожей для шанувальників старовини. Численні пам’ятки Сандомира мають неоціненну історичну вартість: середньовічні мури, готичні храми, монастирі, шпиталь, замок, готично-ренесансна ратуша, яка розташована в центрі ринку, оточеного кам’яницями, що представляють майже всі історичні епохи. У Сандомирі можна мандрувати підземними маршрутами, відвідати Дім Яна Длуґоша XV століття та синагогу XVIII століття, помилуватися панорамою міста з оглядового майданчика в Опатовській брамі чи видом на Віслу з підніжжя замку. Унікальна атмосфера містечка надихає митців: тут знімали популярний серіал, а письменник Зиґмунт Мілошевський створив детективну інтригу навколо одного з образів із сандомирського собору.

Мальовниче містечко — Казімєж-Дольний

Picture display

standardowy (864px desktop)

Казімєж-Дольний з висоти пташиного польоту, фот. Роберт Нойман/Forum

Picture image

kazimierz_dolny_forum-0566563290.jpg

Той, хто шукає тиші й спокою, не поїде до Казімєжа-Дольного у вихідний літній день. Натовпи туристів, які відвідують це безсумнівно чарівне містечко протягом усього теплого сезону, суперечать ідеї неквапливого життя, яке мало би панувати в такому місці. Водночас вони свідчать про те, наскільки ми потребуємо контакту з красивою, історичною архітектурою, вписаною в мальовничий ландшафт. Саме це і пропонує містечко, засноване Казимиром Справедливим у XII столітті. Безцінні пам’ятки епохи ренесансу і маньєризму, затишна історична забудова, безліч закутків, куточків і брукованих вуличок, які в’ються по навколишніх пагорбах, роблять це місце (аби не туристичний ажіотаж) ідеальним для атмосферних прогулянок.

Казімєж також дарує можливість насолодитися прекрасними краєвидами — тут можна дослідити схили лесових ярів, милуватися широкою панорамою Вісли, відвідувати колишні каменоломні або піднятися на замковий пагорб. На площі Ринок улітку проводяться численні культурні заходи, часто пов’язані з народною культурою, організовуються ярмарки та концерти.

Княже містечко — Бжеґ

Picture display

standardowy (864px desktop)

Замок Сілезьких П’ястів у Бжезі з висоти, фот. Славомир Мельник / PAP

Picture image

zamek_brzeg_pap_20181005_2i3.jpg

Міський привілей цьому нижньосілезькому поселенню у 1248 році надав вроцлавський князь Генрик III Білий. Саме тоді розпочалося будівництво укріпленого оборонного граду, оточеного мурами, який до другої половини XVII століття був столицею незалежного Бжезького князівства. Князівство перебувало під владою однієї з гілок династії Сілезьких П’ястів, які сприяли розквіту міста. Саме завдяки їм у Бжезі зберігся один із найцінніших пам’ятників — Замок Сілезьких П’ястів, побудований у XIV столітті та неодноразово перебудований. Особливо вражає триярусна брама середини XVI століття з фасадом, прикрашеним гербами та бюстами сілезьких князів, а також скульптурами засновників у повний зріст — князя Юрія II та його дружини Барбари Гогенцоллерн. Сьогодні Бжеґ — це чарівне містечко з багатою історичною забудовою. Тут збереглися не лише визначні архітектурні пам’ятки, а й численні старовинні будинки та кам’яниці, які протягом століть гармонійно доповнювалися новими спорудами. Мальовничі куточки Бжеґа заохочують звертати з головних шляхів.

Приватне містечко — Сейни

Picture display

standardowy (864px desktop)

Сейни, фот. Анджей Сідор /Forum

Picture image

sejny_forum-0429112228.jpg

На північному сході Підляського воєводства, серед лісів і озер цього куточка Польщі, неподалік від литовського кордону розташоване містечко Сейни. Це регіон, який колись населяли ятвяги, і саме з їхньої мови походить назва міста: слово «seina» означає трави, що ростуть на берегах і вигинах річок. Історія поселення бере свій початок у XVI столітті, коли ці землі отримав князь Іван Вишневецький, гетьман королівського війська Сигізмунда Старого. У 1593 році маєток Сейни придбав пшеломський лісничий і пшеорський староста — Єжи Ґродзінський, який заснував тут містечко. Незабаром він передав його домініканському ордену, завдяки якому місто пережило свої найкращі часи від XVII до XIX століття. Домініканці збудували тут костел і монастир (пізніше неодноразово розбудовуваний) та зробили Сейни важливим освітнім центром у регіоні. Сьогодні над невеликим, здебільшого історичним ансамблем міста височіють вежі його найціннішої пам’ятки — костелу та монастиря, основна структура якого збереглася з XVII століття. Хоча Сейни розташовані далеко від великих міст і важливих центрів, вони є значним осередком культурної та мистецької діяльності. Тут працює центр «Пограниччя — мистецтв, культур, народів», який також керує Міжнародним центром діалогу у сусідній Красноґруді, в маєтку Чеслава Мілоша. У Сейнах відбуваються міжнародні органні фестивалі.

Містечко давньої промисловості — Ґорлиці

Picture display

standardowy (864px desktop)

Ранковий ринок у Ґорлицях, фот. Geo28 / Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International

Picture image

gorlicki_rynek_o_poranku.jpg

Як і у випадку з багатьма містами півдня Польщі, історія Ґорлиць починається з ремісничо-торговельних витоків заснування поселення, його розбудови в XVI столітті, яка була знищена під час шведського потопу, а згодом — піднесення в епоху промислової революції. Важливим аспектом історії Ґорлиць є релігійні мотиви: місто було важливим центром кальвінізму в часи, коли прихильники цієї релігії мали свободу її сповідування далеко не всюди. Проте ключовим періодом в історії Ґорлиць є середина XIX століття. Саме тоді в місті працював Іґнацій Лукашевич — фармацевт, якому світ завдячує винаходом нафтової лампи. Нафтова промисловість розвивалася в Горлицях у XIX столітті та сприяла економічному зростанню міста. Тут діяло Крайове нафтове товариство, фабрика інструментів, машин для буріння й видобутку нафти, а також нафтова дистилярня. Хоча війни та зміни в світовій економіці завершили цей період процвітання, Ґорлиці зберегли з тих часів чудову архітектуру. Якщо додати до цього мальовниче розташування на північному кордоні Низьких Бескидів, маємо чарівне містечко, яке пропонує багато цікавих атракцій, багату історію та вид на гори.

Робітниче містечко — Нікішовець

Picture display

standardowy (864px desktop)

Нікішовець, Катовиці, фот. Пжемислав Єндроска/AG

Picture image

nikiszowiec_katowice_ag.jpg

Це одне з найкраще збережених робітничих поселень, зведених у Польщі за часів промислової революції. Хоча сьогодні Нікішовець є районом Катовиць, спочатку він проєктувався як окрема одиниця, пов’язана, як і більшість тогочасних інвестицій, не з містом, а з підприємством. У випадку Нікішовця це була вугільна шахта компанії Georg von Giesche’s Erben. Її власники запросили у Верхню Сілезію архітекторів із Шарлоттенбурга, братів Ґеорга та Еміля Цільманів. Вони спершу створили проєкт Ґішовця (першого шахтарського поселення в Катовицях), а згодом — Нікішовця.

Перші будинки поселення були здані в експлуатацію у 1911 році. Впорядкована низька забудова, рівномірно розташовані квартали з внутрішніми двориками та цегляні фасади з характерними пофарбованими рамами вікон — це характерні риси Нікішовця. Про те, що поселення проєктувалося як самостійне містечко, свідчить наявність усіх необхідних функцій: костелу, магазинів, школи, лазні тощо. Утім, це робилося не для зручності мешканців, а радше для того, щоб вони не залишали район місця праці, що полегшувало контроль і нагляд над робітниками. Сьогодні ж в аркадах на головній площі Нікішовця працюють кав’ярні, які охоче відвідують численні туристи.

Багатокультурне містечко — Більськ-Підляський

Picture display

standardowy (864px desktop)

Православна церква святого Архангела Михаїла в Більську-Підляському, фот. Войцєх Войцік / Forum

Picture image

bielsk_podlaski_forum-0428683511.jpg

На перший погляд, Більськ-Підляський складно назвати мальовничим і тихим містечком, адже тут працює багато промислових підприємств, місто розвивається й намагається виконувати роль важливого центру в регіоні (у 1929 році населення складало 5500 мешканців, сьогодні — 25 тисяч). Однак деякі квартали історичної (зокрема дерев’яної) забудови та наявні тут пам’ятки свідчать про багату й багатокультурну історію цього прикордонного населеного пункту. У XVI столітті в місті діяло понад 260 ремісничих цехів, які були основним джерелом заробітку для мешканців. Після пожеж і шведського потопу у XVII-XVIII століттях місто почали забудовувати мурованими спорудами, хоча вдалося зберегти міське планування XV століття в найстарішій частині поселення.

Серед пам’яток Більська-Підляського є барокова ратуша, парк, заїжджий двір XIX століття, дерев’яні будинки початку XX століття. Однак особливу цінність становлять місцеві святині — католицькі та православні храми. У місті їх багато, а їхня історія сягає XV століття, коли тут проживали представники багатьох конфесій (єврейське населення було знищене під час Другої світової війни). Таким чином, міський пейзаж досі прикрашають стрункі вежі костелів та цибулясті бані церков.

Постмодерністське містечко — Житловий масив «Ружаний потік», Познань

Picture display

standardowy (864px desktop)

Житловий масив «Ружаний потік», Познань, фот. Анна Цимер

Picture image

poznan_osiedle_rozany_potok_03.jpg

У 1990-х роках здавалося, що модерністська урбаністика з розрідженою забудовою подібних один до одного блоків, не прив’язаних до вуличної мережі, відходить у минуле. На хвилі постмодернізму та неприйняття одноманітної, сірої архітектури 1970-х років будівлям повернули деталі, а житлові масиви стали проєктувати за зразком стародавніх містечок. Саме тоді на північних околицях кампусу університету імені Адама Міцкевича в познанському районі Мораско було збудовано житловий масив для працівників цього вишу. Проєкт створив Маріан Фікус, надавши забудові форму затишного містечка з невеликою площею в центрі та різноманітними масштабами і формами будівель. Найвищі будинки житлового масиву «Ружаний потік» мають чотири поверхи, також тут є одноповерхові будинки та секційні будівлі. Будинки в центрі осередку обладнані комерційними приміщеннями на перших поверхах. Між спорудами передбачено зелені зони, дворики, затишні проходи. Традиційне планування з перехрещеними під прямим кутом вулицями та будівлями, розташованими вздовж червоної лінії забудови, очевидно відсилає до історичних прототипів. Так само форми будівель і декоративні елементи були натхненні архітектурними епохами минулого. Проте архітектор не копіював їх прямо, а переосмислював, адаптував і модернізував.

Таким чином, на околицях Познані виникла одна з найцікавіших реалізацій польського постмодернізму — містечко з різнокольоровими, декорованими будинками, які відрізняються за фактурою, розміром і формою.

15-хвилинне містечко — «Живи в Місті»

Picture display

standardowy (864px desktop)

Picture image

krakow_osiedle_wizjonerow.jpg

Ідея 15-хвилинного міста не є новою, але у 20-х роках XXI століття вона переживає своє відродження. В умовах кліматичної кризи та постійного зростання кількості міських жителів проєктування таких міст, які мінімізують необхідність щоденних поїздок на далекі відстані (що часто характерно для сучасних міст), здається вдалим рішенням. Згідно з концепцією, яку вважають найкращою як для людей, так і для довкілля, ідеальне місто — це те, де більшість буденних справ можна вирішити поблизу дому, у межах пішої досяжності. Хоча ця візія досі видається майже утопією, є інвестори, які намагаються втілити її в реальність. Один із таких прикладів — житловий масив «Живи в Місті», розташований на північному заході Кракова. Хоча назва відображає сучасний стиль життя, тут можна побачити актуальну інтерпретацію «маленького містечка».

Невисока забудова, пішохідні вулиці з крамничками, зелені зони, затишний характер околиць і велика кількість просторів для створення невеликих спільнот. Проєкт, розроблений архітектурною студією Medusa Group, є масштабною інвестицією, реалізація якої триватиме близько десяти років. На території площею близько 20 гектарів має з’явитися до 2,2 тисячі квартир, а також офісні будівлі, парковки, магазини, будинок культури тощо. Інвестор базував свою ідею на концепції 15-хвилинного міста, вважаючи, що саме вона може забезпечити комфортне життя мешканців, сприяти формуванню людських стосунків і створити зручне місце для життя.

Переклад Марії Шагурі

Мова Ukrainian