Пил і білі ворони: розповіді про сучасні антикварні книгарні Польщі

Antykwariat-krosno-MINIATURA.jpg, default, Збіґнєв Опшондек, Антикварна книгарня «Кросно», фот. Antykwariat Krosno

Чи є легкою праця букініста? Які письменники потрапили б до антикварних списків бестселерів? І чи жінки 20+ врятують читання? Про світло й тіні своєї роботи розповідають власники антикварних книгарень.

Нашими провідниками у світ старовинних книжок будуть антиквари з Варшави, Вроцлава, Кракова, Кросно й букіністка з Любліна.

Як стають книжковим антикваром? Часто це справа випадку. Ось що про це каже Катажина Дардзінська, власниця антикварної книгарні «Люблін»:

Мій життєвий шлях мав бути іншим: за професією я терапевтка, яка лікувала б залежності. Все почалося випадково – тридцять років тому тепер уже мій колишній чоловік, який досі є моїм бізнес-партнером, розпочав свою книжкову справу, і в якийсь момент я до нього приєдналася. Це не була робота моєї мрії, але сьогодні я не уявляю життя без неї.

Марцін Ґалонзка з варшавської антикварної книгарні «Закладка» (пол. «Zakładka») також каже, що хоча любов до книжок проявилася ще з дитинства, у молоді роки йому ніколи не спадало на думку, що він пов’яже з ними свою професійну кар’єру. Майбутній антиквар закінчив факультет журналістики й політичних наук і багато років працював у різних державних установах:

Внаслідок політичних змін моя кар’єра в державному секторі завершилася – знаєте, як це у нас буває. Я був безробітним, розсилав резюме, а потім усвідомив, що маю велику бібліотеку. Деякі книжки були мені вже не потрібні, а деякі я мав у двох примірниках, тому почав розміщувати їх на Allegro. Близько двадцяти років тому ринок був сприйнятливим, ще не існувало великої конкуренції. Справи йшли добре. Я розмістив оголошення в місцевій газеті, що купую книжки, і перестав шукати іншу роботу.

Два роки він працював онлайн-продавцем, потім колега-антиквар запросив його до співпраці – протягом дванадцяти років вони займалися антикварною книгарнею «Квадрига» (пол. «Kwadryga») у варшавському Середмісті. П'ять років тому він вирішив почати свою справу, і так з’явилася книгарня «Закладка» на варшавській Празі.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Антикварна книгарня «Закладка», Варшава, фот. Антикварна книгарня «Закладка»

Picture image

ZAKLADKA-WARSZAWA.jpg

Збіґнєв Опшондек із Кросна заснував свій, поєднаний із книгарнею антикварний магазин у 1991 році. Озираючись назад, стверджує, що це був розквіт галузі антикварних книгарень. Необхідний досвід він набув ще за часів ПНР, коли протягом двох сезонів у 1980-х роках очолював відділ антикварних книгарень у жешувському Будинку книжки. У 1990-х роках крах цієї державної мережі призвів до того, що на ринку з’явилося багато книжок за надзвичайно низькими цінами.

Про себе він каже так:

Я повний аматор, який виріс із купи макулатури. У 1960-х роках збір макулатури був обов’язковим у школах, і я вмовив сторожа, аби він дозволив брати речі, які мене цікавили, а натомість приносив йому щось інше. За освітою я електрик, але навчився робити лише короткі замикання, тому й знайшов для себе іншу нішу.

Сьогодні він на пенсії, але продовжує працювати заради задоволення, яке отримує від перебування серед книжок і від зустрічей з людьми.

Лицарі Білого Крука й Книжкової Молі, або Історія польських антикварних книгарень

Антоній Стомпор із краківського антикварного магазину «Абецадло» (пол. «Abecadło») починав як вуличний букініст – після закінчення навчання продавав книжки біля ринку «Хала Тарґова», на Новій площі й поблизу парку «Планти». Через два роки, у 2007-му, він вирішив зайнятися стаціонарним бізнесом. Протягом десяти років керував двома антикварними книгарнями у Кракові. У 2017 році переїхав до приміщення історичної аптеки «Під Ангелом-Охоронцем» (пол. «Pod Aniołem Stróżem»). Історія цієї першої громадської аптеки в краківському районі Звєжинець сягає останнього десятиліття XIX століття. У приміщенні збереглися оригінальні меблі й аптечне обладнання. Колись призначені для медикаментів шафи заповнили книжки, а в маленьких шухлядах, де раніше зберігалися трави й хімікати, тепер можна натрапити на листівки, дрібні гравюри й монети. За словами Стомпора, інтер'єр настільки фотогенічний, що передовсім саме він часто приваблює туристів.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Антикварна книгарня «Абецадло», Краків, фото: Antykwariat Abecadło / www.abecadlo.org

Picture image

Antykwariat-Abecadlo.jpg

У 2006 році Станіслав Каролевський заснував антикварну книгарню «Шарлатан» (пол. «Szarlatan») у Вроцлаві (її назва, яка водночас є псевдонімом власника, походить від вірша Ґалчинського «Вулиця шарлатанів»). За освітою він мистецтвознавець. Окрім книжок, тут також є широкий вибір антикварних речей. Каролевський стверджує, що бути антикваром – це покликання: «У мене таке враження, що я приваблюю книжки: вони хочуть, щоб їх знайшов саме я». На підтвердження цієї теорії він наводить, зокрема, такий приклад: «Якось я їхав до Німеччини, і посеред ночі ми зупинилися на заправці. Я вийшов з автобуса й побачив, що на лавці лежить стос польських книжок, а навколо жодної душі». Каролевський вже опублікував два мемуарні томи антикварних оповідок: «Шарлатанські вірші» й «Таємниці антиквара. Чи пахне рай пилом?», а третій заплановано на осінь – «У чужих домівках».

Зацікавленість у товщах пилу

Picture display

standardowy (864px desktop)

Антикварна книгарня «Шарлатан», Вроцлав, фот. Antykwariat Szarlatan

Picture image

antykwariat-ksiazki-antyki.jpg

Якими якостями повинен володіти хороший антикварний книгар? Дардзінська перераховує: «Необхідно бути терплячими, а також бути людиною з невеликими матеріальними потребами». Каролевський додає: «Ви повинні не боятися товщ пилу, цікавитися тим, що сховане під ними. На думку Ґалонзки, «ідеальна ситуація виникає тоді, коли вам вдається зрівноважити три сфери: любов до книжок, любов до грошей і відкритість до людей». Він продовжує:

Є антиквари, які так люблять книжки, що антикварна книгарня їм потрібна лише для розширення своєї колекції. Очевидно, що у такому магазині шукати раритети – марна справа. Фінансова сліпота й трактування книжок лише як засіб збагачення теж не сприяє успіху. Зрештою, варто насолоджуватися розмовами з людьми, не бути відлюдником – трапляються ж антиквари, які цінують спокій і тишу більше, ніж контакт із клієнтом.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Катажина Дардзінська, антикварна книгарня «Люблін», Краківське передмістя 41, фот. Marcin Skrzypek / Plebiscyt Skarby Kultury Przestrzeni / Forum Kultury Przestrzeni Ośrodka "Brama Grodzka - Teatr NN".

Picture image

teatrnn-Antykwariat-Lublin-Katarzyna-Dardzinska.jpg

Єдина букіністка, яку ми цитуємо у цій статті, наголошує на тому, що кількість жінок у цій галузі зростає. Однак, як зазначає Ґалонзка, тут все ще переважають чоловіки: «У мене є приказка, що антикварний книжковий магазин – це чоловік, а книгарня – жінка. І це правда – хоча не можу пояснити чому – чоловіки переважають в сфері антикварних книгарень». Можливо, справа в ризику, якого немає у звичайній книгарні, де ціни фіксовані заздалегідь?"

Ключовим у цій роботі є досвід: наприклад, для того, хто тільки починає працювати в антикварній книгарні, проблемою може бути оцінка книжок. Варто також покладатися на інтуїцію й на мережеві зв'язки. Антикварний бізнес завжди сповнений невизначеності, але притаманний йому ризик може бути потужним стимулом. Каролевський пояснює:

Оцінка книжок пов’язана з ризиком, який необхідно навчитися зрівноважувати. Однак притаманний цій професії ризик це справді велика сила. Коли я їду на перегляд чиєїсь книгозбірні, ніколи не впевнений, що там знайду: чи нецікаві сучасні видання, чи щось унікальне. Успішний пошук того ідеального місця – одне з найпрекрасніших відчуттів у роботі антиквара. Якщо я не стикаюся з такою ситуацією кожні кілька місяців, то починаю відчувати щось на кшталт наркотичного голоду.

Праця в антикварній книгарні пов’язана з мистецтвом ввічливої відмови, адже не можна приймати все, що трапляється на вашому шляху. Наприклад, постійним повідомленням антикварної книгарні «Закладка» в соціальних мережах є різні версії такого попередження: «Я не купую шкільних підручників». З іншого боку, антикварні книгарні більше конкурують між собою у придбанні цінних книжок, ніж під час їх продажу, тому мережа контактів і добрі стосунки з клієнтами важливі. Однак я не стикався з жодними випадком хижацької конкуренції. Це підтверджує й Антоній Стомпор, кажучи, що хоча в Кракові величезна кількість антикварних книгарень, місцеві букіністи загалом добре ладнають один з одним:

Я завжди заохочую інших мислити на засадах співпраці. Зрештою, ніхто з нас не може мати всі книжки чи охопити всіх читачів, тому ми можемо рекомендувати один одного й підтримувати атмосферу взаємної доброзичливості й поваги. Звісно, є випадки заздрості, страху перед конкуренцією, але за моїми враженнями позитивні приклади співпраці трапляються частіше.

«Є багато тем, які пов’язують нас з поляками»: як книжки відкривають спільну історію

Над роботою книжкового антиквара витає тінь смерті – часто шанс купити нові книжки з’являється тоді, коли якийсь колекціонер книжок помирає, а його родина розпродає книгозбірню. У розповідях мої співрозмовників йдеться не лише про ретельно підібрані колекції бібліофілів, а й про невгамовних колекціонерів, помешкання яких заповнені книжками від підлоги до стелі. Продаж книжок також часто визначають нові етапи в житті. Наприклад, коли люди одружуються й розпродують один із двох однакових примірників зі своїх об'єднаних колекцій. Або коли вони написали наукову працю і більше не потребують стосів необхідної для дослідження літератури. Зменшення книжкових колекцій часто є наслідком переїзду або еміграції. Збігнєв Опшондек поділився історією, яка йому трапилася кілька років тому:

Клієнт приніс у мою антикварну книгарню десять коробок книжок. Я думав, що на продаж. Однак він заявив, що ні: «Виїжджаю до США й хочу їх вам подарувати. Я вкрав у вас кілька книжок, коли був молодшим, і тепер хотів би повернути цей борг з відсотками».

Антикварні бестселери

Picture display

standardowy (864px desktop)

Антикварна книгарня «Абецадло», Краків, фот. Antykwariat Abecadło / www.abecadlo.org

Picture image

Antykwariat-Abecadlo-abc-81.jpg

Спостереження книжкових антикварів розвіюють міфи про стан читання. Ґалонзка зазначає:

Багато говорять про те, що молодь зосереджена на своїх телефонах і є втраченим для читання поколінням, але мої спостереження свідчать про те, що саме з цією віковою категорією пов’язані найбільші сподівання. Молоді люди мають інтелектуальні амбіції й цікавляться якісною літературою, також у їхньому розпорядженні більше вільного часу, вони ще не обтяжені роботою й кредитами. Серед клієнтів моєї антикварної книгарні переважають молоді жінки, що підтверджує результати досліджень читацької аудиторії, опубліковані Національною бібліотекою: найбільше читають молоді жінки віком до тридцяти років.

Таку тенденцію підтверджує й Дардзінська: «Я абсолютно не згодна з твердженням, що молодь не читає – мої спостереження в антикварній книгарні свідчать про протилежне». У неї складається враження, що її люблінська антикварна книгарня приваблює насамперед «зацікавлених людей». Вона каже, що до неї звертаються представники різних вікових та професійних груп: «за незначним винятком, серед моїх постійних клієнтів напрочуд мало викладачів і вчителів».

У книжковій крамниці Стампора в Кракові все навпаки: основними клієнтами є представники академічної спільноти й ті, хто шукає рідкісні книжки, тобто так звані «білі ворони». Ґалонзка також зазначає:

На ринку антикварних книжок є нечисельна, але дуже активна група старших чоловіків-бібліофілів. Для них книжка здебільшого є не джерелом знань чи задоволення від читання, а радше колекційним предметом: важливими є їхній стан, палітурка, художнє оформлення й конкретні видання. Цей сектор ринку в Польщі зростає, і ми поступово наближаємося до західних стандартів, за якими особливу цінність мають перші видання.

Найвідоміші романи Віткація – тепер українською

Яких авторів найчастіше шукають покупці? Марцін Ґалонзка каже:

Найбільший рух констатую на полиці зі світовою літературою: мені здається, що можу продати будь-яку кількість примірників книжок Достоєвського, Кафки, Кундери, Грабала чи Набокова. З польської літератури: Віткацій, Ґомбрович, Лем та Бялошевський. Є попит на поезію Герберта й Шимборської – і тут знову ж таки мої спостереження свідчать про те, що жінки найчастіше надають перевагу поетичним збіркам.

Схожі спостереження є й у Катажини Дардзінської, хоча вона фіксує підвищений інтерес до сучасних авторів, наприклад, коли після Нобелівської премії спалахнув бум на Токарчук. Однак у її книгарні є постійний попит на старіші книжки: «Найбільшу популярність мають – як це не дивно у сьогоднішньому політичному контексті – класики російської літератури: Достоєвський, Толстой і Булгаков. Покупці також регулярно запитують про твори Кафки й Ґомбровича».

Наведені вище списки імен значною мірою збігаються з тими, що перерахував Станіслав Каролевський, також відомий як Шарлатан:

Найпопулярнішими є хороші класичні твори, які не часто перевидають: Камю, Достоєвський, Манн, Герберт, Ружевич. Стабільним є попит на «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері. Нещодавно до нього також додалися «Володар мух» Голдінга та книжки Орвелла – можливо, тому що знову настав момент, коли реальність почала нагадувати світ, який він описував.

Польська класика у новому звучанні: як співачка Sanah оживляє поезію

Із цього обов’язкового переліку класики випадають спостереження Збіґнєва Опшондека з Кросна. Його бестселерами є видання про мистецтво:

Я завжди цікавився мистецтвом, тому за ці роки мені вдалося зібрати унікальну колекцію альбомів та біографій відомих митців. Над моїм помешканням з’явилося Бюро мистецьких виставок. Як наслідок, митці з усієї країни, які проводять там свої виставки, вдихнули нове життя в мою антикварну книгарню.

Згаданий вище особливий інтерес до класичної літератури не обов'язково означає, що це найприбутковіша галузь антикварного бізнесу такого типу. Ґалонзка зауважує:

Найбільше грошей я заробляю на відносно нових книжках із гуманітарних наук. Зазвичай їх видали відносно невеликими тиражами і вони часто мають велике значення для того, хто пише наукову роботу чи інтелектуально зростає. На жаль, закони попиту й пропозиції швидко роблять їх дуже дорогими.

Каролевський, своєю чергою, розповідає, що протягом двох десятиліть антикварної діяльності він був свідком багатьох хвиль піднесення і падіння популярності:

Наприклад, зараз повертається Івашкевич, якого ще десять років тому було фактично неможливо продати. Не так давно величезну популярність мав Шульц – сьогодні ж бачу, що попит на нього дещо зменшився. Однак ця література настільки хороша, що, поза усіляким сумнівом, вона знову буде досить популярною. Найчастіше, однак, такі хвилі стосуються сучасних авторів, які були сильно розрекламовані та мали величезні наклади. Візьмімо, наприклад, серію про Гаррі Поттера – відбулася зміна поколінь, і сьогодні вона не має й тіні колишньої популярності.

Ґжеґож Юзефчук про творчість Бруно Шульца: Це порада, де шукати сенс власного існування

Антоній Стомпор наводить ще один приклад зміни моди й тенденцій:

Двадцять років тому антикварні книгарні зовсім не цікавилися релігійною літературою, книжками про теологію чи історію Костела. Я був одним із небагатьох антикварів, які купували такі видання, але мушу визнати, що добрий десяток років вони пролежали на складі. Сьогодні такі видання часто користуються великим попитом – наприклад, за требники й молитовники XIX століття можна отримати значну суму.

JЙого антикварна книгарня «Абецадло» належить до групи польських антикварних книгарень – разом із краківськими «Rara Avis» та «Антикваріатом Войтовича», варшавським «Ламусом» (пол. «Lamus») i «Квадригою» та вже згадуваним «Шарлатаном», – які також проводять антикварні аукціони. Вони приваблюють не лише приватних колекціонерів, а й бібліотеки та культурні установи. Деякі з них – Національна бібліотека у Варшаві та Яґеллонська бібліотека у Кракові, а також музеї, зареєстровані в Державному реєстрі музеїв – мають на аукціонах право першочергової купівлі.

Серед книжок-рекордсменок на антикварних аукціонах книгарні «Абецадло» опинилося перше видання Біблії Якуба Вуєка (примірник 1599 року з краківської друкарні Лазажової приватний колекціонер купив майже за 60 000 злотих) чи книжки з присвятами Кароля Войтили часів його перебування на посаді єпископа Кракова. Коли ми розмовляли, власник книгарні «Абецадло» готував спеціальний аукціон на честь 109-ї річниці з дня народження Тадеуша Улевича, професора старопольської літератури Яґеллонського університету й відомого у Кракові бібліофіла. На аукціон були виставлені книжки з присвятами, які він отримав від авторів і редакторів книжок, а також рідкісні видання з його колекції.

Важливою подією для Стомпора стало придбання книжок, що були надруковані у видавництві краківського майстра палітурної справи Роберта Ягоди, автора мистецьких палітурок, який працював на початку ХХ століття. Стомпор зауважує: «Найбільш привабливим у цій професії є те, що постійно з’являються книжки, про які я ніколи не чув. Це щоденна пригода».

Про що ще мріють антиквари? Ґалонзка зізнається, що в його випадку – це книжки з цікавими написами авторів: «Я тримав у руках багато таких книжок, але вони й далі викликають сильні емоції. Так було, наприклад, коли я натрапив на примірник «Неспокою», дебютної збірки Ружевича, з авторською присвятою Чеславу Мілошу».

Будинки продажу й будинки культури

Picture display

standardowy (864px desktop)

Поетична зустріч із Романом Гонетом, антикварна книгарня «Закладка», Варшава, фот. Krzysztof Żuczkowski/Forum

Picture image

Antykwariat-Zakladka-forum-0741533557.jpg

Серед польських міст Краків, мабуть, має найбільше антикварних книгарень на квадратний метр (або лише трішки поступається Варшаві за цим показником). Антоній Стомпор шукає пояснення цьому феномену в історії: місто не було зруйноване під час війни, тому зберегло тяглість традицій інтелігенції, які формували букіністи й бібліотечні колекцій. Він каже про традиції та історію краківського друкарства, що сягає епохи Відродження, і, зрештою, про те, що місто може похвалитися найстарішим університетом у Польщі. Він називає Краків «щасливим для книжок містом». У 2013 році Краків став сьомим містом у світі, яке отримало звання Міста літератури ЮНЕСКО. Книгарні й букіністичні магазини Кракова також можуть розраховувати на фінансову підтримку міста – наприклад, кошти на організацію авторських зустрічей чи дискусійних клубів читачів. Це, на його думку, перетворює букіністичні магазини Кракова не лише на «торгові будинки», а й на «будинки культури».

200 років Великого театру – Національної опери у Варшаві

Варшавська книгарня «Закладка» також організовує серії присвячених конкретним авторам зустрічей, й авторські вечори. Ґалонзка зауважує, що більшість цих подій випливають із зацікавлень постійних відвідувачів його книгарні, які самі пропонують теми для наступних зустрічей. На культурній карті Кросна також виділяється антикварна книгарня Збіґнєва Опшондека. Десять років тому донька запропонувала йому відкрити в антикварному магазині книжок галерею. За цей час він організував близько ста виставок – як місцевих митців, так і молодих художників, графіків, плакатників. Вхід до виставкового простору пролягає через стару шафу. Назва галереї – «Hetta». Вона походить від норвезьких хатинок «hytte», які на гірських шляхах є укриттями. У 1980-х роках Опшондек подорожував автостопом по Норвегії. На нього велике враження справила система обміну в цих дерев'яних котеджах – бери те, що тобі потрібно, і залиш те, чого не потребуєш. Він стверджує:

Для мене ця назва символізує те, що можна поселитися серед книжок і проводити з ними життя. А також те, що важливо ділитися з іншими. Я намагаюся не завищувати ціни у своїй антикварній книгарні й пропоную надлишкові примірники безкоштовно, щоб вони отримали друге життя.

Про адаптацію цін на книжки до місцевого ринку висловлювалася також Дардзінська:

Мій принцип полягає в тому, що краще продати більше книжок за менші гроші, ніж реалізовувати кілька книжок на місяць за великі гроші. Я хочу, щоб книжки були доступними для людей, щоб вони не були предметами розкоші. І важко прищепити людям бажання купувати книжки, якщо вони непомірно дорогі – якщо люди стоятимуть перед дилемою: купити харчі чи купити роман.

Як на шоколадній фабриці

Уявлення про роботу антиквара часто відрізняється від його реальної повсякденної праці. Ґалонзка пояснює:

Часто стикалася з думкою, що робота антиквара пов’язана з цілоденним читанням книжок. Я можу дозволити собі читати у вільний час, а функціонування антикварної книгарні вимагає постійної роботи. Моя книгарня, як і більшість антикварних книжкових магазинів сьогодні, спирається на двох стовпах, тобто на онлайн-продажу й на стаціонарному продажу. Щоб онлайн-продажі були прибутковими, потрібно постійно пропонувати нові книжки, ретельно їх описувати, фотографувати й сканувати.

Ще один стереотип полягає в тому, що це легка праця. Але ж книжки мають свою вагу, транспортування великих колекцій вимагає значних фізичних зусиль. Через це маю проблеми зі спиною.

Дардзінська також звертає увагу на фізичні аспекти роботи книжкового антиквара. Однак вона підкреслює: «Я все роблю сама. Це питання фізичної форми. Це солодкий тягар – якби мені довелося носити щось, крім книг, це не приносило б мені такої радості». Вона також торкається іншого аспекту, який стереотипно може асоціюватися з цією професією, тобто спокуси необмеженого доступу до книжок:

Спершу мені було дуже важко встояти. Гадаю, це трохи схоже на роботу на шоколадній фабриці – спочатку ти їси шоколад без обмежень, поки врешті-решт не переїдаєш і не починаєш дозувати споживання. Я зрозуміла, що мені ніколи не забракне цікавих книжок, і я не повинна мати все й одразу. Щоб усвідомити це, довелося багато років працювати над собою.

Переклад: Тарас Лильо

Мова Ukrainian

колекціонування

книжки