Творці Великого театру
Оглядаючи ювілейну виставку, варто звернути увагу на репліку золотої медалі для Кароля Курпінського, одного з найважливіших творців польської опери. Медаль профінансували з громадських внесків і вручили композиторові після вистави «Замок на Чорштині» 11 травня 1819 року. Роком пізніше композитор почав видавати «Музичний тижневик» – перше польське музичне періодичне видання.
Курпінський, автор однієї з музичних версій відомої опери «Краків’яки і ґуралі», був пов’язаний з варшавською оперною сценою від 1810 року. Саме під його диригентською орудою під час інавгурації нової будівлі 1833 року прозвучав «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні (арією з «Цирульника» відкривався ювілей театру в листопаді 1925 року). Після відкриття Великого театру Курпінський обіймав посаду музичного директора – організував постійний хор, розширив склад оркестру і, передусім, клопотався про розвиток польського оперного репертуару.
Погляд на виставці привертає також червона афіша, що анонсує прем’єру опери «Галька» Станіслава Монюшка – вона відбулася у Великому театрі у Варшаві 1 січня 1858 року. Раніше афіші створювали у двох версіях: червона сповіщала про прем’єру вистави, чорна – про наступні покази. Це була перша повна, чотириактна постановка опери – раніше «Гальку» ставили у Вільнюсі лише у двох актах. Варшавська прем’єра стала подією не лише культурною, а й патріотичною. До кінця 1858 року «Гальку» поставили 35 разів. Уже за пів року після прем’єри Станіслав Монюшко обійняв посаду директора сцени Великого театру. Восени того ж року відбулася прем’єра його опери «Фліс», а сім років по тому – «Страшного двору».
На цьогорічній виставці варто також придивитися до літографії Якуба Мельхера «Артисти варшавської сцени» за рисунком Юзефа Сіммлера, на якій зображено, зокрема, Алоїза Ґонзаґу Жултовського – одного з найвидатніших акторів і співаків XIX століття, улюбленця публіки, який виступав, серед іншого, в «Краків’яках і ґуралях». Його скульптура від 1894 року прикрашала фойє театру. Сьогодні статуя не має обличчя – у 1944-му гітлерівці його знищили. Саму скульптуру після війни відшукали й викупили у варшавського каменяра за три пляшки спирту.
Окреме місце на виставці присвячено також першій жінці-директорці театру – оперній співачці світової слави Яніні Королевич-Вайдовій. Вона двічі обіймала посаду директорки театру: вперше ще до відновлення незалежності Польщі, вдруге – у 1930-х роках. Із її постаттю пов’язана цікава бувальщина. Одного вечора 1918 року Королевич-Вайдова в останню мить змінила заплановану виставу з «Жидівки» на «Гальку», а під час спектаклю провела польських солдатів через театр, щоб ті застали зненацька німецьке військо, яке переховувалося по інший бік будівлі, – після чого повернулася на сцену. По завершенні вистави вона вивела публіку запасним виходом. Біля головного входу в цей час і далі тривала стрілянина.
Ще однією мисткинею, якій присвячено увагу на ювілейній виставці у Варшавській національній опері, є Зофія Стриєнська. На експозиції можна побачити її проєкти костюмів до балету «Гарнасі» Кароля Шимановського.
