Небанальна ніч у горах

kulig-beskid-zywiecki-ag.jpg, default, Куліґ – традиційна зимова забава з катанням на кінних санях. Соблувка, гміна Уйсли, Бескид Живецький, фот. Andrzej Sidor/Forum

#архітектура

#стиль життя

Польські гори пропонують безліч туристичних принад, однак рідко цю частину Польщі пов’язують із цікавою архітектурою. Тим часом серед засніжених вершин можна натрапити на незвичайні будівлі. Ба більше, у багатьох із них можна провести ніч.

Польські гори дуже різноманітні, адже як порівняти бескидські полонини, засніжені вершини Татр і скелясті Судети? На півдні Польщі простір для себе знайдуть і поціновувачі неквапливих прогулянок, і прихильники екстремального скелелазіння. І тих, і інших об’єднує одна риса – їм потрібно десь заночувати. А що, як шукати нічліг у будівлях, що самі по собі є архітектурною принадою?

Курортний дім «Здруй Войцех», Льондек-Здруй

Ukrainian soldiers in the hot springs of Lądek - Dlugopole S.A., photo: Mirosław Jarosz/Foto Gość/FORUM — Льндек Здруй, фот. Mirosław Jarosz/Forum

Льондек-Здруй – один із численних курортів Клодзької котловини. Кожен із них має власні лікувальні властивості, у кожному можна натрапити на цікаві будівлі. Наймальовничішим серед них, мабуть, є курортний дім Здруй Войцех у Льондеку-Здруї. Його витоки сягають середини XVII століття, а будівлю, в якій нині функціонує курорт, зведено в необароковому стилі в другій половині XIX століття.

Об’єкт і донині виконує свою первісну функцію – тут розміщені готельні номери та природолікувальний заклад з оздобленим круглим термальним басейном і мармуровими купелями. На верхньому поверсі будівлі працює питна зала мінеральних вод. Тут можна скуштувати воду з джерел «Здзіслав» і «Марія Склодовська-Кюрі». Це сульфідно-фторидні води, які покращують стан шкіри, знижують рівень холестерину, виводять з організму важкі метали, прискорюють зрощення кісток. Одним словом – подовжують молодість.

Після сходження на кілька навколишніх вершин (зокрема 1424-метрового Сніжник) варто зупинитися в Льондеку-Здруї, відновлюючи сили в оточенні парадної архітектури курортного дому Здруй Войцех.

Вілла Колиба, Закопане

Вілла «Колиба» є одним із творів Станіслава Віткевича і належить до найважливіших реалізацій розробленого ним закопанського стилю. Зведена у 1892–1893 роках для захопленого цим краєм землевласника та колекціонера Зиґмунта Ґнатовського, вона недовго слугувала своєму власникові – у 1906 році він помер бездітним, а будинок продали.

Відтоді вілла не раз змінювала власників і функції – була, зокрема, будинком відпочинку та сиротинцем, зазнала перебудов інтер’єрів і втратила більшість первісного обладнання. На щастя, у середині 1980-х років – майже через 100 років після спорудження – вілла «Колиба» перейшла у власність Татранського Музею.

Після необхідних ремонтів і пристосування до нових функцій (інтер’єри оформив Владислав Гасіор) з 1993 року в будівлі діє Музей закопанського стилю. Хоч у найстарішій віллі, зведеній за канонами закопанського стилю, переночувати неможливо, будинок відкритий для відвідувачів – тут можна побачити не лише відновлені інтер’єри, а й численні пам’ятки цього виняткового напряму в архітектурі.

Санаторій «Патрія», Криниця-Здруй

Стильна будівля санаторію «Патрія» є однією з найцікавіших і найцінніших пам’яток модерністської архітектури в її «багатому» варіанті. Автор проєкту, архітектор Богдан Пнєвський, надзвичайно вправно поєднав тут сувору геометрію й простий ритм, продиктовані модерністською стилістикою, з елегантним оснащенням, якого очікують від розкішного пансіонату. «Патрію» було зведено у 1932–1934 роках як готель за ініціативи співака Яна Кепури. Заклад охоче відвідували шанувальники його таланту, а сам Кепура, за переказами, давав концерти з балкона пансіонату.

У «Патрії» – де нині для курортників доступні 80 місць для ночівлі – збереглися не лише мармурові підлоги й сходи, а й модерністські скляні люстри та довоєнні електричні вимикачі. Будівля, що невдовзі після Другої світової війни перейшла у власність держави, відтоді безперервно виконує функцію санаторію, де, окрім проживання, пропонують численні лікувальні процедури.

Притулок «Хатка Пухатка», Полонина Ветлинська, Бескиди

Для справжніх шанувальників гірських мандрівок ніч у притулку часто привабливіша за перебування навіть у найстильнішому готелі. У польських горах їх чимало, і підкорювачі вищих та нижчих вершин мають свої рейтинги, улюблені хатини й затишні усамітнені місця.

Одним із найвідоміших польських гірських притулків є «Хатка Пухатка», розташована на висоті 1228 м над рівнем моря на Полонині Ветлинській, під вершиною Гасякова Скеля. Збудована з каменю та дерева хатина постала тут невдовзі після Другої світової війни. Попри досить скромний стандарт, вона має широке коло прихильників, які не уявляють мандрівки в Бескиди без зупинки в «Хатці Пухатці». Адже, як і в кожному гірському притулку, важливе не лише приміщення, а насамперед люди, які творять атмосферу цього місця.

Санктуарій реліквій Дерева Святого Хреста, Святий Хрест, Свентокшиські гори

На вершині узвишшя Святий Хрест уже в XI столітті оселилися бенедиктинці. Це місце розташоване в найдавніших горах Польщі – Свентокшиських. Легенда розповідає, що ще раніше перший храм на горі заввишки 595 метрів збудувала Добрава, дружина Мешка I, однак підтверджень цьому немає. Натомість саме бенедиктинці звели на скелястій вершині абатство, яке протягом століть було важливим релігійним осередком і відомим санктуарієм, де зберігалися реліквії Святого Хреста.
Протягом століть санктуарій не раз розбудовували й перебудовували, і сьогодні він є надзвичайно цінною пам’яткою архітектури. Тут можна побачити споруди різних епох, від готики через бароко до класицизму.

У 2014 році монахи, які опікуються санктуарієм, відремонтували північне крило монастиря, облаштувавши в ньому місця для ночівлі. Завдяки цьому нині монументальний і винятково мальовничо розташований комплекс історичних будівель можна не лише оглянути, а й провести в ньому більше часу.

Замок президента у Віслі

Замок президента у м. Вісла, фот. Tomasz Fritz/AG

Щоб провести відпустку в одному з наймальовничіших зразків архітектури початку XX століття, найкраще було б стати президентом Польщі. Зведена у 1929–1930 роках резиденція й досі належить найвищому посадовцю держави. На щастя, однак, і в цій надзвичайно стильній будівлі звичайний смертний може викупити нічліг і бодай на мить відчути себе представником довоєнної еліти.

Заміську резиденцію для президента Іґнація Мосціцького спроєктував Адольф Шишко-Богуш – визначний і надзвичайно талановитий архітектор, одна з ключових постатей у розвитку польської архітектури міжвоєнного періоду. На одному з перевалів Бескиду Сілезького Шишко-Богуш створив об’єкт водночас мальовничий і модерний. Йому вдалося напрочуд вдало поєднати мотиви замкової архітектури з модерністською геометрією та лаконічністю форм. Кам’яні фасади, високі дахи, оглядові тераси й винятково стильне внутрішнє оздоблення визначають привабливість цієї споруди, а її архітектурні якості додатково підсилює мальовниче оточення.

Лікувально-курортний район Устронь Заводє

У 1959 році влада Сілезії ухвалила рішення про створення курортно-відпочинкового поясу, що простягнувся між містами Устронь, Вісла та Щирк. У зв’язку зі стрімким зростанням кількості робітників у промисловості та гірничодобувній галузі Сілезії тут почали зводити будинки відпочинку, санаторії та реабілітаційні центри.

Найважливішим, найбільшим і найцікавішим з погляду архітектури є, безперечно, комплекс, збудований у 1966–1975 роках у районі Заводє в Устроні. Його проєкт розробила група архітекторів під керівництвом Генрика Бушка та Александра Франта. Тут, зокрема, постав головний корпус санаторію, розрахований на 800 пацієнтів і поєднаний із природолікувальним закладом, з’явилися бювет мінеральних вод, концертно-кінотеатральна зала, магазини та спортивні об’єкти.

Найцікавішою частиною ансамблю є, однак, група з 17 лікувально-реабілітаційних корпусів. Вільно розташовані на гірському схилі, вони вирізняються світлими фасадами на тлі довколишньої зелені, а завдяки характерній пірамідальній формі здалеку нагадують скельні утворення, що виринають із лісу. Попри те що сьогодні деякі з цих «пірамід» перебувають у занедбаному стані, більшість і далі виконує свою первісну функцію, пропонуючи нічліг як курортникам, так і туристам.

Готель «Гарнась», Буковина-Татшанська

У 1971 році було завершено будівництво будинку відпочинку «Гарнась» у Буковині-Татшанській. Архітектори Лешек Філяр, Пшемислав Ґавор і Єжи Пілітовський, проєктуючи цю споруду, приділили багато уваги створенню максимально привабливих умов для відпочинку. Будівлю, зведену на гірському схилі, спланували й зорієнтували так, щоб повністю використати переваги такого розташування.

Пшемислав Ґавор у 1971 році на сторінках місячника «Architektura» пояснював:

Характерна косо зорієнтована форма будівлі є виявом прагнення забезпечити глибше проникнення сонячного світла до житлових кімнат, подовжити час користування лоджіями та відкрити якомога привабливіші краєвиди з інтер’єрів. Водночас досягається вигідний вигляд силуету будівлі, якщо дивитися на неї з боку дороги.

Проста модерністська форма, доповнена лоджіями, що тягнуться вздовж усього фасаду й утворюють динамічну мозаїку квадратних ніш, залишається привабливою і сьогодні. Кілька років тому будівля перейшла у власність приватного інвестора, який перетворив інтер’єри «Гарнася» на розкішний готель, а саму споруду дбайливо відновив, повернувши їй колишню велич.

Європейський центр геологічної освіти, Хенціни

Від 2015 року фах геолога набув нової привабливості – вивчаючи цю науку або проводячи геологічні дослідження, можна потрапити на територію Європейського центру геологічної освіти, збудованого на дні покинутого кар’єру. Це науково-дослідний осередок, створений з ініціативи геологічного факультету Варшавського університету і спроєктований архітектурною студією WXCA. Комплекс складається з п’яти будівель, у яких, окрім місць для ночівлі, розміщено лекційні зали, лабораторії та аудиторії для практичних занять.

Будівлю звели поблизу Хенцін не випадково – це один із найцікавіших у геологічному сенсі регіонів Європи. Ба більше, в багатьох місцях тут добре видно або легко доступні послідовні шари, з яких сформована наша планета. Завдяки цьому Європейський центр геологічної освіти швидко став надзвичайно живим простором, що приваблює науковців з усього світу. Окрім наукових переваг, комплекс заслуговує на увагу й своєю архітектурою – дуже сучасною, але водночас тонко вписаною в специфічне довкілля, з повагою до природного рельєфу та місцевого ландшафту.

Європейський центр геологічної освіти в м. Хенціни [галерея]

Embeded gallery style

display gallery as slider

Мова Ukrainian

Закопане

архітектура

туристичні маршрути