Красиві та маловідомі старі міста Польщі

Old Town in Złotoryja, view from the Smith’s Tower, photo: Bartłomiej Kudowicz / Forum, no-image, Злотория, стара частина міста, фот. Bartłomiej Kudowicz, Красиві та маловідомі старі міста Польщі

#архітектура

Про них зазвичай мовчать туристичні путівники, хоча годі заперечити їхню чарівність. Часи їхньої слави минули назавжди, але вузькі вулички та потріскані стіни приховують магію старих часів. Запрошуємо вирушити разом із нами в сентиментальну подорож десятьма дивовижними старими містами Польщі.

Ниса - сілезький Рим

Зі сторінок історії

Nysa fot. Witold Skrzypcza / Reporter — Ниса, фот. Witold Skrzypcza / Reporter

Кілька століть тому Ниса, розташована на торговому шляху, що з’єднує Сілезію з Чехією, могла похвалитися багатою архітектурою. Про її значимість свідчило те, що в хроніці Гартмана Шеделя за 1493 рік поселення згадане серед сотні найважливіших центрів Європи, а герб Ниси зобразили на воротах Карлового мосту в Празі (шість білих лілій на червоному щиті). Майже 500 років Ниса була столицею єпископського князівства, а з огляду на «панораму ста веж» (церкви, ратуша та бастіони) її називали сілезьким Римом. У XVIII столітті прусське панування перетворило Нису на міську фортецю. Через століття розпочався бурхливий розвиток освіти. Знаменно, що заснований у ті часи театр діяв аж до кінця Другої світової війни, яка зруйнувала 70 відсотків будівель міста.

Ниса сьогодні

Зруйнований центр міста та середньовічну ратушу відбудували. Про часи давньої слави нагадує готична форма костелу св. Якова і св. Агнешки, створеного за зразком гнезненського собору. Ярмарки, що влаштовувалися в день небесних покровителів цієї найважливішої міської споруди, приваблювали купців з найближчих країн. Ярмаркову метушню пам’ятає маньєристичний Будинок муніципальних ваг (нині бібліотека), що споруджений 1604 року, або бароковий Гарний колодязь, вкритий залізною решіткою, яка вже понад три століття не іржавіє. Відповіддю на знаменитий римський фонтан Берніні є Ниський фонтан Тритона (1701 рік), висічений у славнівицькому мармурі.

Беч – перлина Підкарпаття

Зі сторінок історії

З низовини перемістимося до передгір’я Карпат. Там, як писав Мирон Білошевський: «На зеленім узгір’ї / готикою виткали / твердиню / золотарів / ткачів / кушнірів. / Ткали твердиню на горі / ткали замок середньовічний...» Саме в Бечі перетиналися торговельні шляхи, у трьох, нині неіснуючих, замках зупинялися польські князі та королі. Тут князь Конрад Мазовецький підписав сумнозвісну угоду з Тевтонським орденом, а Вацлав Потоцький розпочав «Хотинську війну». До того, як місто занепало після шведського вторгнення, воно було важливим судовим центром. Тут працював легендарний кат Юрко, який під час тортур цитував уривки з Гомера, Овідія та Горація.

Беч сьогодні

Biecz, Kamienica Barianów Rokickich z 1523 jest dzisiaj siedzibą Muzeum Ziemi Bieckiej, fot. Franciszek Mazu / AG — Беч, Будинок Бар’янів Рокіцьких з 1523 року. Тепер тут розміщено Музей Бецького краю, фот.
Franciszek Mazu / AG

У містечку, яке називають «малим Краковом», час плине повільно, його вимірює годинник XVI століття з 24-годинним поділом. Він розташований на прикрашеній геометричними візерунками вежі ратуші, що височіє над ринковою площею – найбільшою в Польщі щодо решти міста. Найціннішою пам’яткою Беча є пізньоготичний парафіяльний костел з нотним панно 1633 року, єдиним у Польщі та Європі. Прогулюючись вузькими вуличками, можна зазирнути до кам’яниці Ходорів з історичними сіньми. Будинок належав розбійнику Бечу – легендарному засновнику поселення. А от у ренесансній Кромерувці тепер діє музей. Під деякими будівлями є великі підвали, де зберігалося вино, імпортоване з Угорщини.

Ярослав – ярмарковий центр Європи

Зі сторінок іторії

Jarosław, rezydencja Orsettich, fot. Krzysztof Koch / AG — Резиденція Орсетті в Ярославі, фот. Krzysztof Koch / AG

На найбільших (після Франкфурта) ярмарках XVI-XVII століть торгували вином, медом, шовком, зерном, сіллю, рибою, шкірою. Тут змішалися мови, культура і релігія Сходу і Заходу, Півночі і Півдня Європи. Функцію складів виконувала нескінченна мережа підвалів і коридорів, що тяглися під староміською забудовою Ярослава; сьогодні підземний шлях є визначною туристичною пам'яткою. Протягом століть багатим купецьким поселенням правили знатні родини: Тарновські, Замойські, Любомирські, Чарторийські та сам король Ян ІІІ Собеський.

Ярослав сьогодні

Про колишніх мешканців середмістя нагадують тільки розкішні кам'яниці на ринковій площі. У пізньоренесансній резиденції Орсетті збереглися аркади. Нині тут діє музей, присвячений історії міста та регіону. Поруч розташована кам’яниця Аттаванті з історичною дзеркальною кімнатою. Тепер у цьому будинку розмістився Центр культури та промоції. У центральній частині площі домінує багаторазово перебудована ратуша XV століття. Сучасного неоренесансного вигляду вона набула на межі ХІХ-ХХ століть. Просторове розташування Ярослава майже не змінилося з часу заснування міста в 1375 році.

Пьотркув-Трибунальський – столиця правосуддя

Зі сторінок історії

Piotrków Trybunalski , rynek, fot. Cezary Pecold / Reporter — Пьотркув Трибунальський, ринок, фот. Cezary Pecold / Reporter

Староміська схема Пьотркува сягає XIII століття, хоча його забудова датується пізнішим періодом. У цій столиці справедливості народився польський парламентаризм і демократія. Другою частиною назви місто зобов’язане Коронному трибуналу, місцем розташування якого була ратуша. Муровану будівлю XV століття розібрали у другій половині XIX століття. Під час археологічних досліджень, через 100 років після руйнування, розкрили склепіння храму, а потім реконструювали фрагменти стін.

Пьотркув Трибунальський сьогодні

Ринкову площу в Пьотркуві оточують понад 140 будівель з історичними назвами: Війтівська, Палац Пшилуських, Королівська Пошта. Їхні класицистичні інтер'єри приховують оригінальні бочкові склепіння, сліди аркад, залів і балкових перекриттів. Старе місто приваблює кінематографістів з усього світу. Оновлені фасади кам’яниць та забруковані вулиці «зіграли» в польських постановках: «Королева Бона», «Ян Серце», «Провесінь», «Ва-банк», «Пси»; а також зарубіжні: «Тебе звуть Юстина», «Прихована». Атмосфера Пьотркува зачарувала й режисера знаменитого «Якова-брехуна», а Робін Вільямс сказав, що «таких декорацій, як у Пьотркуві, немає навіть у Лос-Анджелесі».

Ридзина – перлина польського бароко

Зі сторінок історії

Rydzyna, fot. Travelphoto/ Forum — Ридзина, фот. Travelphoto/ Forum

З центральної частини країни ми вирушаємо у Велику Польщу, де є не менш мальовнича, хоч і невелика Ридзина. Її першим управителем був Ян із Черніни, чия могутня родина з часом прийняла це прізвище від міста. Наприкінці XVII століття володіння перейшли до родини Лещинських, які звели на місці замку з XV століття бароковий палацово-парковий комплекс. Під час їх правління до Ридзини приїхали відомі будівничі Помпео Феррарі та Ян Штієр, автори багатьох пам’яток архітектури Великої Польщі. Діяльна родина Сулковських надала місту сучасного вигляду.

Ридзина сьогодні

Барокові споруди гармонійно вписуються в природний ландшафт місцевості. Просторове планування розробив Кароль Марцін Франц, творець пізнього барокового костелу св. Станіслава, де знаходиться надгробок засновника міста Ридзина. Центральну частину міста займає невелика квадратна ринкова площа, оточена низькими фронтонами та коньковими кам’яницями 18-19 століть. Ратуша 1752 року увінчана дерев'яною башточкою. Посеред площі стоїть статуя Святої Трійці в стилі рококо в пам'ять про епідемію чуми. Автором пам’ятника є Анджей Шмідт із Решеля – ще одна архітектурна перлина. Тож давайте на мить поглянемо на Вармію.

Решель – історія, зачарована містом

Зі сторінок історії

Reszel, widok na kościół św. Piotra i św. Pawła, fot. Przemysław Skrzydło / AG — Решель, вид на костел св. Петра і св. Павла, фот. Przemysław Skrzydło / AG

До колишньої фортеці Бартів, оточеної ровом і укріпленої фортифікаціями, вели троє брам: Висока, Рибацька та Крулевецька. З 1241 року територія перебувала під владою Тевтонських лицарів, які побудували дерев'яну сторожову вежу. Поруч було засноване поселення, яке в 1337 році отримало права міста. Через півстоліття у місцині вже стояв замок вармінських єпископів із готичним костелом, що прилягав до нього, а також ратуша, лікарня, водопровід, товарні склади. Тут відпочивало військо Владислава Ягайла після перемоги під Грюнвальдом. Решель досяг найбільшого розквіту під польським скіпетром: у часи Відродження та Бароко він був відомий на всю Річ Посполиту своїми різьбярськими, скульптурними, ковальськими та золотарськими майстернями. Після першого поділу Польщі місто опинилося в межах Пруссії, а великі пожежі ще більше ослабили місто, яке занепадало.

Решель сьогодні

Zamek w Reszlu, fot. Przemysław Skrzydło / AG — Замок у Решелі, фот. Przemysław Skrzydło / AG

Незважаючи на плин часу, місто ніби завмерло. На вулицях старого міста, яке можна пройти пішки за кілька десятків хвилин, відчувається атмосфера середньовіччя. Окрім своєрідних візиток Решеля: монументального готичного замку чи парафіяльного костелу св. Петра і св. Павла, в місті збереглися фрагменти оборонних мурів та два муровані мости у вигляді акведуків.

Тикоцін – підляський Казімеж

Зі сторінок історії

Tykocin, kościół Świętej Trójcy, fot. Piotr Kamionka/Reporter — Тикоцін, костел Пресвятої Трійці, фот. Piotr Kamionka/Reporter

Тикоцін відігравав роль річкового порту на річці Нарва. Тут любили бувати литовські князі та польські королі, зокрема Зигмунт Август. За його правління в місті було 10 медових, 36 пивних та 15 горілчаних шинків. Місцевий замок, нині реконструйований, був на той час найважливішою фортецею Речі Посполитої, а Август II Сильний саме тут заснував найвищу польську нагороду: орден Білого Орла. Протягом кілька століть Тикоцін був єврейським містечком, а в синагозі 1642 року зараз розміщено музей.

Тикоцін сьогодні

Барокова споруда, яка видніє з боку річки і закриває східну стіну ринку – це костел Святої Трійці. Головний трапецієподібний майдані вартує Стефан Чарнецький, який колись був власником Тикоцина. Гетьман у шляхетському вбранні з позолоченою булавою в руці – робота французького скульптора П’єра де Кудре. Вздовж вулиць старого міста, вимощених каменем, височіють дерев'яні будинки. Шанувальники цієї інтимної атмосфери звикли називати Тикоцін підляським Казімежом Дольним або повторювати «містечко-казка» за Агнешкою Осєцькою.

Хойніце – ворота до Кашубії

Зі сторінок історії

Stary Rynek w Chonicach, fot. Witold Skrzypczak / Reporter — Старий ринок у місті Хойніце, фот. Witold Skrzypczak / Reporter

Насолоджуючись лісовим краєвидом, перемістимося в околиці Тухольських Борів, де починається і закінчується Кашубія. Йдеться про місто Хойніце, завойоване тевтонськими лицарями на початку XIV століття. Зведені в той час величезні оборонні стіни з 22 вежами та 4 брамами, доповнені системою ровів і дамб, зробили поселення одним із найкраще укріплених у регіоні. Пізніші війни та пожежі сильно пошкодили фортифікаційні споруди, матеріал яких, починаючи з XVII століття, використовували для розширення міста. Збереглася Члухівська брама, збудована в стилі поморської готики, що закривалася на ніч залізною решіткою. Вона був арсеналом, в'язницею та церковною дзвіницею, а тепер тут історико-етнографічний музей.

Хойніце сьогодні

Йдучи від Члуховської брами до ринкової площі, ми проминаємо колоритні багатоквартирні будинки XVIII та XIX століть. Неоготичне серце міста – ратуша, побудована на початку XX століття. Її силует використано в польській версії гри «Монополія». Фасадну стіну будівлі з червоної цегли прикрашають численні барельєфи з ремісничими і торговельними мотивами, а також герб, який не змінювався з часів заснування міста (голова тура із золотим кільцем у ніздрях і квіткою між ріжками). У залі засідань міської ради – вітражі із зображеннями чеснот: справедливості, освіченості, милосердя.

Хелмно – місто кохання

Зі сторінок історії

Chełmno, fot. Arkadiusz Wojtasiewicz / AG Click and drag to move — Хелмно, фот. Arkadiusz Wojtasiewicz / AG

Розташоване на дев’яти пагорбах Хелмненської височини, поселення отримало привілеї міста в 1233 році. Цей акт став зразком для локації понад двохсот інших польських міст. Хелмно, як перша столиця Тевтонської держави, динамічно розвивалось. Вже наприкінці XIII століття тут побудували мережу вулиць у формі шахівниці, що розходилися навколо ринкової площі, а також шість готичних костелів і понад двокілометрові міські мури, що збереглися донині.

Хелмно сьогодні

Хоча Хелмно вже не сяє колишнім блиском, варто доторкнутися до стін, у яких зачарована багатовікова історія. Цікавим зразком мистецтва маньеризму є ратуша другої половини XVI століття. На її західній стіні висить так званий Хелмінський жезл – середньовічний зразок мір, що використовувався в Тевтонській державі. А в найбільшому храмі міста зберігаються мощі святого Валентина, що пояснює визначення «місто кохання». Після тривалої прогулянки Старим містом можна сісти на одну з кількох лавок для закоханих – кажуть, що це віщує успіх у сердечних справах.

Джерела: Wiśniewski Michał, Ziejka Franciszek, "Arcydzieła architektury i urbanistyki. Polskie starówki", Olszanica 2013; Glinka Tadeusz, Piasecki Marek, "Polska. 60 wycieczek. Najpiękniejsze miejsca", Poznań 2007; staypoland.com, polskieszlaki.pl, polskaniezwykla.pl; а також власні матеріали авторки.

Мова Ukrainian

старі польські міста

архітектура

історія Польщі

архітектурні пам'ятки