Між містом і передмістям

jozefoslaw_z_lotu.jpg, default, Юзефослав з висоти пташиного польоту, фот. Solectwo Józefosław / https://solectwojozefoslaw.piaseczno.eu

#архітектура

#суспільство

Адміністративний поділ Польщі не враховує існування територій, які сьогодні розвиваються найінтенсивніше і найшвидше приваблюють нових мешканців. Хоча їх і відносять до старих категорій, це — ні міста, ні села, ні навіть передмістя.

Найбільше село в Польщі налічує понад 14 тисяч мешканців. Воно розташоване за кільканадцять кілометрів по прямій від Палацу культури і науки, але тут марно шукати тих елементів, які зазвичай асоціюються з селом: сільськогосподарські поля, домашню худобу, господарські споруди. Адже цим селом є Юзефослав — населений пункт, що належить до ґміни Пясечно, який ще з 90-х років (а особливо інтенсивно — протягом останніх кільканадцяти років) забудовується новими житловими кварталами багатоквартирних та одноквартирних будинків. Юзефослав зберіг свій сільський статус із давніх часів, адже колись це було традиційне село, заселене фермерами, які обробляли землю. Його трансформація відбулася досить швидко й радикально, адже змінилися як мешканці, так і забудова. Вигідне розташування села поблизу Варшави та стрімке зростання цін на землю в околицях столиці стали стимулом для колишніх мешканців продавати землю інвесторам, які дуже швидко почали забудовувати будинками вузькі смуги розділених полів. Отже, Юзефослав із традиційного села перетворився на мережу житлових масивів із характерним «смуговим» плануванням: нові комплекси будинків зводять на довгих і вузьких ділянках — на сітці колишніх сільськогосподарських межувань, які не передбачали житлового зонування з дорогами, перехрестями тощо.

Найбільше село в Польщі

Згідно з адміністративним поділом країни, Юзефослав — це село. Але всі його мешканці — міщани. Це люди, які, працюючи в місті, придбали тут будинки або квартири. Більше того, дослідження показують, що в цьому населеному пункті переважає польський «середній клас». У 1998 році в Юзефославі проживало менш ніж 600 осіб, у 2012 — 7 тисяч, а сьогодні — понад 14 тисяч. Подібних «сіл» поблизу найбільших польських міст є чимало, адже скрізь відбувався подібний процес викупу девелоперами зручно розташованих сільськогосподарських угідь під житлову забудову. Згідно з даними Головного статистичного управління, яке досліджує внутрішню міграцію населення, у 2023 році кількість мешканців польських сіл зросла майже на 47 тисяч; водночас чисельність міського населення зменшилась на 46 тисяч (ці цифри — це сальдо міграції, що виникло після порівняння тих, хто оселився, із тими, хто виїхав).

Picture display

standardowy (864px desktop)

Території Астрономо-геодезичної обсерваторії Варшавської політехніки в Юзефославі, фот. з приватного архіву пана Матерацького, передане Катажиною Кжишковською-Сутдо архіву Юзефослава і Юліанова / Публічна бібліотека в Пясечно

Picture image

obserwatorium-politechniki-warszawskiej-3.jpg

Зміна способів проживання — безперечно одне з найважливіших явищ, які ми спостерігаємо у XXI столітті. Політична трансформація започаткувала і уможливила низку змін, які після впровадження ринкової системи в Польщі, а передусім після фактичної передачі житлового будівництва до приватних рук, настільки посилилися, що змінили форму й розміри міст і сіл, транспортну та комунікаційну системи, міське планування, а також суспільні відносини. Адже те, як і де ми живемо, значною мірою визначає наш спосіб життя — як індивідуальний, так і у взаєминах з іншими людьми.

Приклад з-під Варшави

Picture display

standardowy (864px desktop)

Picture image

scenki-z-zycia-julianow.jpg

Юзефослав поблизу Варшави є добрим прикладом для таких спостережень. Уже в 90-х роках на перших доступних ділянках тут почали зводити нові будинки — однак це часто були багатоквартирні будинки, менші, камерніші, ніж великопанельні мікрорайони, з яких багато хто тоді прагнув вирватися. Закриті комплекси будинків із двосхилими дахами, еркерами, декоративними елементами й підземними гаражами були у 90-х роках мрією молодих сімей. Тоді ніхто не звертав уваги і не замислювався над тим, що ці зведені «в полі» житлові масиви, окрім житла в огородженій будівлі з цікавішою формою, ніж типовий блок, не пропонують нічого, крім даху над головою. Відсутність зелені, громадських просторів, магазинів, шкіл і дитсадків, зон відпочинку, навіть місць, де можна просто прогулятися, стала очевидною вже в наступні роки, коли темпи забудови новими масивами блискавично зросли. Юзефослав, як і десятки подібних до нього поселень у Польщі, — це, простіше кажучи, огороджені комплекси будинків, поділені під’їзними дорогами. Тут важко знайти інші елементи урбанізованого простору. Немає площ, ринків, скверів; уздовж деяких вулиць навіть немає тротуарів, що яскраво свідчить про домінуючий спосіб пересування в такому середовищі — приватним автомобілем.

Це — одна з найважливіших характерних рис так званого «сучасного села». Деякі дослідники зараховують його до «не-місць» — таких як аеропорти чи готельні номери, тобто просторів, позбавлених ідентичності й історії, створених для виконання конкретної мети й однієї функції. У випадку «села XXI століття» цією функцією є — у буквальному сенсі — «проживання». А можливо — з погляду головних творців цих територій — радше «дохід»? Адже якщо традиційні передмістя або периферії міст формувалися на основі містобудівних планів, то сучасні житлові території під містом таких планів зазвичай не мають. І саме це найбільше уподібнює їх до сіл, які також ґрунтуються на найпростішій дорожній сітці.

Добре жити

Ще понад десять років тому було очевидно, що Юзефослав потребує просторової реформи — втручання, яке мало б на меті зробити простір більш зручним для життя (тобто насамперед — доповнення відсутньої інфраструктури). Інвестиціями мешканців намагався привабити бурмістр сусіднього варшавського району Урсинів, якому мріялося приєднання Юзефослава (тоді — кілька, нині — понад десяток тисяч нових платників податків); статус-кво захищав бурмістр Пясечна, переконуючи, що в малій ґміні легше управляти коштами та інвестиціями. Проте навіть за умови найкращих намірів місцевої влади такі інвестиції зовсім не є простими, адже землі під забудову було продано девелоперам без збереження площ під школи, площі, сквери, спортивні майданчики, дитячі ігрові зони, публічні простори. Для їхніх потреб органи місцевого самоврядування змушені «вирізати» клаптики землі з тих, які ще залишилися у їхньому розпорядженні, — у випадкових місцях, без жодного шансу на створення, наприклад, центральної площі чи великого парку. Навіть побудувати школу — непросте завдання. У наявній школі в Юзефославі у дві зміни навчаються дві тисячі дітей. Триває планування другої освітньої установи.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Житловий комплекс Antonówka Józefosław, фот. пресматеріали девелопера Ampar Bis

Picture image

osiedle_jozefoslaw.jpg

Це типова ситуація для більшості підміських житлових територій у Польщі, призначених для забудови в 90-х роках. Адже тоді вирішили, що створені до політичної трансформації місцеві плани, плани зонування, будь-які концепції містобудування на майбутнє слід викинути в смітник і створити нові — адекватні до капіталістичних часів. Без проблем вдалося реалізувати лише першу частину цього плану — тобто скасувати всі регулювання, що стосувалися масштабів, щільності, розташування нової забудови. Процес створення сучасних місцевих планів натомість виявився виснажливим, складним і тривалим, тому ці плани й досі створюються й досі охоплюють лише окремі ділянки країни. Але нова забудова все одно з’являється — не можна зупинити розвиток міст чи сіл лише через відсутність місцевих планів. Тож забудова базується на так званих умовах забудови — окремих рішеннях щодо конкретних ділянок, без урахування містобудівної структури всієї околиці.

Планування — це добре

І тут знову можна навести приклад Юзефослава, влада якого намагається між черговими огородженими житловими масивами впроваджувати об’єкти та простори спільного користування, що покращують якість життя. Але це — ситуативні дії, що використовують ще доступні публічні землі, яких небагато. В ідеальному сценарії (так, як це відбувається в багатьох країнах Західної Європи), перш ніж будь-яка приватна ділянка буде продана девелоперу, ґміна створює місцевий план, у якому визначає місця для доріг, зелених зон, шкіл, торгівлі, рекреації тощо. У Польщі зазвичай усе відбувається навпаки. І це стосується не лише таких місць, як Юзефослав, але й великих міст, де під нові житлові масиви ще донедавна виділяли цілком великі, раніше незабудовані території. Наприклад, «Містечко Вілянув» у Варшаві (чи хтось іще пам’ятає грандіозні візії зеленого, пішохідного «містечка» з ринком, площами, скверами, які представляв інвестор перед початком будівництва?) або Нарамовіце в Познані. У Відні, ще до того як девелопер уперше ввіткнув у землю лопату на території нового великого житлового району Seestadt Aspern на сході міста, там було збудовано всі дороги, район під’єднали до мережі громадського транспорту, відкрили дві станції міської залізниці. Перший трамвай до вже заселених із 90-х років познанських Нарамовіц прибув лише у квітні 2022 року.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Вид на заводи «Vantiva», Юзефослав, фот. Адам Стемпень / AW

Picture image

zaklady_vantiva_aw.jpg

Наслідки знищення системи планування у 90-х роках відчуваються й досі. У 2023 році пристрасті в Юзефославі розпалювала тема забудови 10-гектарної ділянки, розташованої в центрі населеного пункту, на території колишньої фабрики Vantiva (колишній Technicolor). Мешканці мріяли про парк, якого в селі дуже не вистачає (хоча Юзефослав лежить на околиці міста, зелених прогулянкових чи рекреаційних зон тут годі шукати — більшість уже забудована). «Кілька років тому самоврядування намагалося ухвалити план, у якому на території Vantiva, окрім виробництва, було також передбачено рекреаційну зону. (…) — Але такі положення щодо цього місця були оскаржені в адміністративному суді й скасовані. Наразі плану для цієї території немає», — пояснював у жовтні 2023 року газеті «Gazeta Stołeczna» Даніель Путкевич, бурмістр Пясечна.

Міське село

Picture display

standardowy (864px desktop)

Вулиця Пулавська у Варшаві на висоті вул. Лаґєвницької, вигляд у північному напрямку, фот. Адріан Грицюк / CC BY-SA 3.0 PL

Picture image

ulica_pulawska_na_wysokosci_ul._lagiewnickiej.jpg

Парадоксів життя та управління у такому «міському селі» як Юзефослав набагато більше. Величезною проблемою є громадський транспорт. До Юзефослава з Варшави курсують приміські автобуси; на думку мешканців, їх замало, вони переповнені (до того ж, частина вулиць у межах села та довкола нього надто вузькі, аби ними могли їздити зчленовані автобуси). Однак коли влада Варшави на вулиці Пулавській — головній артерії, що з’єднує Пясечно з Варшавою — запровадила автобусну смугу, аби принаймні покращити пунктуальність рейсів, мешканці Юзефослава різко запротестували, побоюючись ще більших заторів. Адже тут кожен, хто має змогу, їздить власним автомобілем (значну частину пасажирів становлять учні старших класів, які їдуть із приміських будинків до столичних ліцеїв). Наслідком цього є також специфічна форма торгівлі: у населеному пункті небагато «звичайних» магазинів — як до них дістатися, якщо на деяких вулицях тротуар є лише з одного боку? Значно простіше збудувати торговий центр із супермаркетами та парковкою. Зрештою, і так багато мешканців роблять покупки «по дорозі» — повертаючись «з міста до села». Існування таких багатотисячних «сіл» — це також навантаження на сусіднє місто. Їхні мешканці сплачують податки у своїй ґміні, але в значній мірі користуються інфраструктурою Варшави, Познані, Ґданська, Вроцлава. Вони працюють і паркуються у місті, там віддають старших дітей до шкіл, відвідують культурні заклади (яких у селі зазвичай немає), отримують медичні послуги, очікують від міста розвитку громадського транспорту тощо.

Про те, наскільки шкідливим для довкілля, а також для суспільних відносин є процес розповзання міст (а отже — і виїзд їхніх мешканців до сусідніх «сіл»), написано вже не одне дослідження. На жаль, ніде досі не винайдено «золотого рецепту», як зупинити це явище. Ба більше, ситуація тільки погіршується. Драматичне зростання цін на житло змушує багатьох — майже всупереч власній волі — виїжджати за місто, бо лише там квартири трохи дешевші. Це явище стосується не лише Польщі. Передмістя Лондона, Парижа, Амстердама — населені пункти, які раніше були сонними, маленькими містечками за десятки кілометрів від столиці — сьогодні стали місцем проживання працівників великих міських компаній. Просто майже ніхто вже не може собі дозволити житло у самому місті.

Переклад Марії Шагурі

Мова Ukrainian

село

Юзефослав