Людські постаті
Magdalena Abakanowicz, "Tłumu III", wystawa w CSW Zamku Ujazdowskim w Warszawie, 1995, fot. Andrzej Lange /PAP
Повторюваним мотивом у творчості Маґдалени Абаканович є людина, її тіло, а також стан та становище в сучасному світі. Скупчення анонімних, майже ідентичних людських фігур, що стоять, ходять або сидять, виставлених в музеях або розміщених просто неба, скульпторка найчастіше створювала з джутових, скріплених живицею мішків. Так з’явилися, зокрема, «Альтерації» (1974-1975) – 12 спорожнілих людських фігур, що сидять у ряд, «Голови» (1973-1975) – серія круглих форм, що нагадують людські безликі голови, «Спини» (1976-1980) – 80 негативів людського тулуба, «Натовп I» (1986-1987) – 50 стоячих постатей, та «Хлопчики» («Ragazzi», 1990) – 40 «шкір», знятих з молодих хлопців. З 1980-х років Абаканович також використовувала й інші матеріали для створення скульптур у формі людських постатей – бронзу, дерево та камінь. Ось як про ці роботи висловлювався Кароль Сенкевич:
Постаті Абаканович не мають облич, тієї частини тіла, яка найбільше визначає людську індивідуальність. Безликі, вони також не мають ідентичності, не можуть виразити себе, позбавлені голосу. Хоча кожна постать зберігає певні особливі або відмінні риси, вони здебільшого непомітні. Значення має повторюваність, одноманітність та безособовість. Індивід завжди губиться в натовпі, але також у натовпі він займає своє місце.
