Здобув освіту в Академії образотворчих мистецтв у Відні під керівництвом Й. Таутенгейма (1897-1900) і в Школі витончених мистецтв у Парижі в майстерні М. Жувре, учня Огюста Родена і Люсьєна Шнегга. У 1909-1914 роках жив у маєтку Щеньовських на Поділлі. У 1914-1920 роках – професор Школи красних мистецтв у Варшаві та Варшавської політехніки. Митець був членом Товариства польських художників «Мистецтво» (Sztuka) та групи «Ритм». Починаючи з 1900 р. він виставляв свої скульптури в Товаристві заохочення красних мистецтв у Варшаві, а з 1903 р. в Товаристві друзів красних мистецтв у Кракові, а згодом в інших виставках у Польщі та за кордоном. У 1920 і 1934 роках брав участь у Венеціанській бієнале.
У ранній період творчості створював скульптури з символічними темами, демонструючи певний вплив Огюста Родена, помітний у чутливому моделюванні поверхні твердого тіла (наприклад, в жіночих актах «Сфінкс» (1904), «Ідол», 1906 та «Молодість», 1907). Проте незабаром у його творчості з’явилася тенденція до чіткого композиційного розташування, заснованого на сильних контрастах чітко розмежованих форм. Це було очевидно в таких роботах, як «Виклик» (1907) і «Жінка та чоловік» (1908). Близько 1910 р. митець почав програмно схилятися до так званого нового класицизму — загальноєвропейської тенденції, яка була реакцією на «роденізм» у скульптурі. Форма його творів стає монументальною і водночас спрощеною, позбавленою будь-яких деталей і нюансів ліплення. Створена в 1911 році «Єва» (бронза, відлита в Уяздовському парку у Варшаві, мармурова версія в саду Трокадеро в Парижі) — це робота, яка відкриває зрілий стиль Віттіга, що нагадує творчість Арістіда Майоля, одного з головних представників «нового класицизму» у Франції. Своє мистецьке кредо Віттіг підсумував у «Лекції про скульптуру» (1915 р.). Там він засудив наслідування Родена, що поширювалося в польському мистецтві, і закликав звернутися до традиції, аби відновити цілісність і специфічну архітектоніку (так звану тектоніку) скульптури. Він також постулював повернення до прямого різьблення форм у твердому матеріалі (хоча у власній творчій практиці переважно використовував глиняну модель).
Едвард Віттіґ, «Єва», фото люб’язно надано Євою та Мареком Войцеховськими / CC
Вироблений митцем монументальний стиль користувався великим визнанням у міжвоєнний період. Творчість Віттіга розглядалася як «золота середина» між академічною традицією та новаторськими мистецькими течіями, які прагнуть до синтезу. Завдяки цьому скульптор став одним із провідних представників групи «Ритм» (заснована в 1922 р.), яка шукала «новий стиль». Він виконав низку офіційних замовлень для монументальних робіт, зокрема «Пам'ятник Польській військовій організації» перед будинком «Захента» у Варшаві. Фігура вмираючого воїна, зображена на цьому монументі, заснована на «Бойовій групі», виконаній художником у 1915 році. Вона донині зберігається в Національному музеї у Варшаві. «Пам'ятник Польській військовій організації», втрачений під час Другої світової війни, реконструйовали у 1999 році.
Ще одним монументальним твором Віттіга, що користувався великою популярністю, був Пам'ятник Авіатору, над яким художник працював з 1924 року. Урочисте відкриття цього твору відбулося в 1931 році на Любельській площі у Варшаві. Знищений німцями в 1940-му, пам’ятник був реконструйований Альфредом Єсьоном і розміщений у 1968 році в невдалому для такої роботи місці – на Алеї Жвірки і Віґури.
У 2001 році Варшава збагатилася ще одним пам'ятником за проєктом Віттіга. Це пам’ятник Юліушу Словацькому, що встановлений на Банковій площі, на місці демонтованого у 1989 році пам’ятника Феліксу Дзержинському. Постать поета у класичному стилі, оповиту багатими драпіровками, відлили з бронзи за гіпсовою моделлю, що зберігається в Національному музеї у Варшаві. Віттіг виготивив її в 1932 році для пам’ятника Словацькому у Львові.
Багатий доробок митця включає також надгробні скульптури, бюсти та портретні медальйони, серед яких особливо виділяється портрет Юзефа Пілсудського (1919 р.), який виконаний у характерному для ієратичного, синтетичного стилю Віттіга.
Джерела:
- Rutkowski S., "Edward Wittig", Warszawa 1925
- Kozicki Władysław, "Edward Wittig. Rozwój twórczości", Warszawa 1932
- Kaczmarzyk Dariusz, "Rzeźba polska od XVI do początku XX wieku". Katalog zbiorów Muzeum Narodowego w Warszawie, Warszawa 1973
Автор: Пьотр Шуберт, Академія образотворчих мистецтв у Варшаві, лютий 2002.
