Кароліна Сулей: Показ «East Bound» – це трейлер польської моди чи радше польських мод [ІНТЕРВ'Ю]

Кароліна Сулей: Показ «East Bound» – це трейлер польської моди чи радше польських мод

rad_duet_123.jpg, default, Блузка «Фаянс», сукня «Польські візерунки», штани «Фаянс», дизайн: Rad Duet, фот. radduet, Кароліна Сулей: Показ «East Bound» – це трейлер польської моди чи радше польських мод [ІНТЕРВ`Ю]

#дизайн

Одним із важливих, хоча й непримітних пунктів культурної програми польського головування в Раді Європейського Союзу є показ мод із Польщі під назвою «East Bound». З 12 травня 2025 року в мистецькому просторі Track у Брюсселі можна побачити роботи найцікавіших сучасних дизайнерів та дизайнерок і переконатися, наскільки різноманітною є польська мода сьогодні.

Про те, чого очікувати від цього заходу, розповідає його кураторка Кароліна Сулей – письменниця, журналістка та подкастерка, яка роками цікавиться тематикою моди, а з початку повномасштабної війни в Україні – ще й у практичному вимірі як співзасновниця фонду «Країна».

Пшемислав Ґулда: Як ти обирала дизайнерів та дизайнерок для цього показу?

Кароліна Сулей: Я хотіла показати весь спектр того, що відбувається в польській моді сьогодні, як у стилі вуличного одягу (streetwear), так і в більш елітних стилях моди. У мене складається враження, що лише нещодавно суспільство почало усвідомлювати, що мода в Польщі – це не лише кілька імен, які роками з’являються в жіночих журналах та світських хроніках. Я хотіла показати усі наші технічні можливості, оригінальність, креативність та чутливість. Розкрити наше історичне підґрунтя та вписаний в історію польської моди бунт проти нав’язаної влади, дух підприємництва, уланську фантазію, а також здоровий глузд, успадкований від попередніх поколінь, які жили в нестатках, повагу до праці та речей, природний рефлекс «не марнувати». Хотіла показати польську моду як матрицю того, як може виглядати відповідальна мода ХХІ століття: незакомплексованих дизайнерів і дизайнерок, які не хочуть нікого на Заході «наздоганяти» і не створюють польські версії західних брендів, а винайшли себе завдяки культурному тлу, яке його творці отримали тут, у Польщі, чи – ширше – у колишній Другій Речі Посполитій.

Єжи Антков’як з проєктами підприємства «Moda Polska», 1975 рік, фот. Tadeusz Rolke/AW

Це цікава формула. Чому так?

Бо, на мою думку, історія польської моди у сучасному розумінні цього слова пишеться з моменту відновлення незалежності Польщі і донині ми її творимо разом із білорусами та українцями, які культурно та етнічно споріднені з нами. Наприклад, після початку повномасштабної війни в Україні до Польщі прибули нові громадяни, зокрема творці моди, які стали частиною індустрії, – тому для мене було важливо показати різноманітність та багатовимірність ландшафту польської моди.

Скільки існує цих вимірів?

На щастя, ми вже не є однорідною країною, як і наша мода. Немає єдиної польської моди, є польські модні напрямки – залежно від місця походження дизайнера, його ідентичності, статі, місцевості, про яку він розповідає, вимальовується інша Польща. І я хотіла показати якомога більше таких Польщ. Саме тому на показі представлені бренди, що спираються на традиції Підгалля та Підляшшя, тут є представники Познані, Варшави, Лодзі, Кракова. Я також хотіла охопити всі тридцять років нашої незалежності після політичної трансформації – показ починається з одягу від «Moda Polska», який розробив Єжи Антков’як, а стилізувала його, додаючи власні дизайнерські рішення, внучка легендарного дизайнера Юлія Кромоліцька, яка сьогодні, на початку свого шляху, утверджує бренд, основою для якого є фарбування на рослинній основі та вторинна переробка.

Робота з виставки «Jerzy Antkowiak Moda Polska», Центральний музей текстилю в Лодзі, 2018, фот. Radosław Nawrocki/Forum

Що можна побачити при такому широкому погляді?

Між виробами від «Moda Polska», які переміщуються до музейних архівів, та відповідальною, інноваційною модою наймолодших дизайнерів, таких як Юлія чи Катя, що приїхали з Білорусі, є місце для класичного пошиття одягу Томека Оссолінського, високої моди від Ґосі Бачинської чи DUET RAD, натхненних дизайнерськими рішеннями Орської, також для моди, заснованої на мистецтві, як у випадку з Йоанною Гаврот, та вуличних брендів, таких як Pat Guzik чи Dreamland Syndicate. Останній також продає книжки, касети та вінілові платівки. Але там теж є місце для критичного мистецтво за участю моди – такий важливий сьогодні напрям в польському візуальному мистецтві, який на показі представляє Таня Май, білоруська художниця. Її робота – show piece, скульптура в русі – завершить виставку.

Йоанна Гаврот, «Wereable Art – Unseen Threads», Даймару Шінсайбаші, фот. Zuza Krajewska

Якими є твої програмні принципи щодо послання, яке має виникати з цього показу?

Найважливішим для мене було донести до європейської та польської авдиторії, особливо тієї, що пов’язана з польською державністю та польською культурою, наскільки важливим є захист моди під державною парасолькою: системою грантів, субсидій, інкубаційних програм, рекламних акцій, політичного лобіювання. Польська мода – це спадщина, ресурс, експортний товар, як і польський дизайн. Вона потребує нашої уваги, змістовних оцінок, експертів, інститутів. Ми чекали на це роками, протягом яких моду трактували в кращому випадку як перспективну сферу виробництва, але ніколи як ресурс історії, мистецтва, не як бренд, знак якості Польщі в регіоні, як нашу відмінну риса.

Сукні з колекції «Носи довше» («Noś dłużej»), натхненної 1970-ми роками та енергією Studio 54., дизайн: Томаш Оссолінський, фот. Sklep online

Чому варто про це говорити?

Я хотіла показати: те, що ми маємо, – це цікаві речі, які надихають інші країни, заслуговують на увагу, фінансування та популяризацію. Для мене також важливо, щоб це був перший, але не останній такий захід. Нехай це буде лише початок ініціатив, які хочуть представити польську моду, – як за кордоном, так і в країні. Я також дуже рада, що вдалося зібрати разом дизайнерів і зробити колективну подію. Польська мода розпорошена, дизайнери не контактують між собою, не підтримують одне одного, не дбають про інтереси групи, про те, щоб «не йти самотужки», бо вони так звикли, що їм потрібно піклуватися лише про себе, щоб вижити. Настав час вийти з режиму виживання та розмовляти, зайнятися мозковим штурмом, обміном інформацією та розвитком. Можливо, тоді ми збережемо молодих, талановитих дизайнерів у Польщі. Бо зараз вони найчастіше не хочуть залишатися тут: у країні без ідей для цієї галузі, без розроблених програм для молодого бізнесу, без досліджень моди, без підтримки з боку держави.

Що хочеш показати за допомогою цього показу?

Широту нашої галузі, її різноманітність, оригінальність та обсяг роботи, яку ми виконали протягом останніх десятиліть. Робота, яка досі залишалася непоміченою або була стереотипно трактованою. Це лише фрагмент сцени, початок розповіді. Я хотіла би використати цю виставку та шоурум, який її доповнює, щоб показати, що варто цікавитися кожним дизайнером окремо та нашою країною як привабливим простором на карті, який варто поглиблювати, аналізувати й відчувати. Це свого роду візитна картка, трейлер, виставка в русі, знайомство з польською модою, що уникає ментальних обмежень, кліше та упереджень.

Дизайнерські рішення Єжи Антков’яка [галерея]

Embeded gallery style

display gallery as slider

До чого апелюють сьогодні польські дизайнери та дизайнерки?

До місцевого контексту – міст чи регіонів, звідки вони походять і де виростали, до спадщини ПНР, до народних традицій цього регіону Європи. До бунту проти мейнстріму: панку, фемінізму, квіру, до світу візуальних мистецтв та критичного мистецтва, до етичної відповідальності моди.

Зразком для них є радше польські чи закордонні традиції?

Польська мода – після років захоплення зразками із західних Тижнів моди та журналів – має особливу, незалежну мову, якою прагне розповідати власні історії та продавати їх за кордоном. Якщо з’являється натхнення з-за меж Польщі, його пропускають через місцеву чутливість, інтерпретують і поміщають в польський контекст. «Duet Rad» поєднує почерпнуте від порцеляни Влоцлавека натхнення з познанськими дреґ-квінами, додаючи дрібку ретрофутуризму. Йоанна Гаврот створює кімоно, але надає їм авторських форм і покриває їх результатами співпраці з польськими художниками – з класиками, на зразок Войцеха Садлі, або з сучасними творцями, такими як Александра Валішевська чи Маврицій Ґомуліцький. «Duet Acephala» натхненний такими феміністичними постатями, як Сьюзен Зонтаґ чи суфражистками, але в цьому випадку важливим є також контекст польської емансипації у вигляді творчості Аліни Шапочніков та чорних протестів. Тому неможливо чітко розмежувати ці площини, але кожна відповідає на питання «як?»: по-своєму, без сором’язливого приховування біографії чи естетичного коріння.

DS x Waliszewska Cargo Pants Black, DS x Waliszewska Smoker Jacket бренду «Dreamland Syndicate», фот. Dreamland Syndicate

Чи має сучасна польська мода якийсь особливий характер?

Безумовно. Ба більше: вона має особливі характери, оскільки не є монолітною. Я роками намагаюся показати це у своїй роботі. Від моєї дебютної збірки репортажів «Modni. Od Arkadiusa do Zienia», через том історії польської моди «Reason and Flair – a century of fashion in Poland» під моєю редакцією, подкасти та радіовиступи, серію подкастів «Supernowa», присвячену Аркадіусові, до документального серіалу «Mody Polskie» для TVP Kultura та проєктів фундації «Kraina». У них я показую, що польська мода сьогодні не лише виразна, а й суспільно та культурно важлива і може слугувати платформою для зустрічей, обговорення ідентичностей та просторів. Вона також може сприяти розумінню, хто ми сьогодні, у часи криз. Ці виразні характери мають кілька спільних ключових рис: вони автентичні, напрацьовані в польових умовах від своїх основ. Незважаючи на негаразди: попри споживацтво, комерціалізацію моди, відсутність академічної та державної підтримки, функціонування в просторі невігластва, – вони продовжують поглиблювати та розширювати сферу свого впливу.

Чи є якісь конкретні риси, що відрізняють польську моду від моди інших країн? Що сьогодні може найбільше зацікавити іноземну авдиторію?

Безумовно, історія стійкості, виживання попри всі труднощі, діяльність попри відсутність зрівноваженої системи моди, постійне пограбування, дефіцит, війну, переміщення осіб, бідність, втрату майна та безпеки, тоталітаризм, відсутність смаку, зодноманітнення. Польська мода за своєю суттю є відповідальною модою. Швидка мода виникла в нашій країні як відповідь на західні промислові стратегії, але наша модна ДНК – це, з одного боку, кустарне виробництво, робота з тим, що є під рукою, а з іншого – якість, майстерність та прив’язка до одягу як носія ідентичності. У Польщі мода не є пристанищем еліти, буржуазним, консервативним наративом. Вона має підривний потенціал, вона народна, неґречна, політична, бунтівна. А якщо прагне стабільності, то хоче спиратися на мистецтві, поезії, класиці та якісному виконанні.

Повний список дизайнерів, які беруть участь у заході: Acephala, Анна Орська, Bohema Clothing, CACKO, Dreamland Syndicate, Ґося Бачинська, Ірина Джус, Єжи Антков’як/Юлія Кромоліцька, Йоанна Гаврот, KANVA, Кацярина Нестсярович, Міхал Шульц, Pat Guzik, Rad Duet, Radek Anais Laro, Таня Май, Таша Кацуба, Томаш Оссолінський, Ванда Новак.

Показ супроводжує закордонну культурну програму польського головування в Раді Європейського Союзу.

Автор: Пшемислав Ґулда

Переклад: Тарас Лильо

Мова Ukrainian

мода

дизайн