Історія польської моди ХХ століття в 10 акцентах
Стиль одягу відображає історичні зміни, важливі суспільні події, культурні впливи, економічні тенденції та політичні реалії. У польській моді ХХ століття це проявляється особливо яскраво.
Банально звучить твердження, що мода – це щось більше, ніж просто змінювані фасони суконь, костюмів, сумок і капелюхів. Одяг може бути виразом протесту або, навпаки, бажанням інтегруватися в групу; це відображення не лише трендів, а й суспільних настроїв, прагнень та навіть спогадів про важливі події. За допомогою моди можна формувати спосіб мислення, пробуджувати нові потреби та надихати на творчість. Розглядаючи минулі тренди крізь призму часу, ми отримуємо своєрідну енциклопедію суспільних, економічних, політичних і культурних змін.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Палац Культури і Науки, показ весняної колекції «Моди Польської», 1989, Варшава, фот. Тадеуш Загоздзінський / РАР
Picture image
moda_polska_1989_pap.jpg
Не інакше було й у бурхливому, сповненому трагічними подіями ХХ столітті. Сліди тих драматичних змін, політичних, соціальних і технологічних революцій чітко простежуються у тому, як змінювалася мода. Перехід від епохи елегантних приватних домів моди через державні підприємства й базарні лотки до міжнародних мережевих магазинів у торгових центрах – це своєрідна хроніка економічної історії нашого регіону. Жіночі журнали й досі є цінним джерелом для вивчення способу життя та повсякденної реальності поколінь.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Каталог дому моди «Богуслав Херсе» у Варшаві на сезон 1906/1907, фот. Національний музей у Варшаві
Picture image
dom_mody_herse_polona.jpg
Перші доми моди почали з’являтися в Європі у першій половині ХІХ століття; на польські землі ця бізнес-ідея прийшла трохи пізніше, адже один із найстаріших і найбільш ексклюзивних домів моди «Богуслав Херсе» відкрив свої двері у Варшаві вже в 1868 році. В елегантних домах моди стильні міщани поповнювали свій гардероб. Однак візити до таких місць, покупки у Херсе, Домі мод братів Яблковських чи у Зміґридерів мали також велике значення для формування іміджу та підкреслення соціального статусу.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Обкладинка тижневика «Мода і життя» та розкладка «Шкільний одяг для учениць» з тижневика «Мода і життя», 1949, репродукція: FoKa / Forum
Picture image
moda_i_zycie.jpg
Питання зовнішнього вигляду та поради щодо догляду за собою почали з’являтися на сторінках преси приблизно в той самий час, що й доми моди. Перше видавництво, яке позиціонувалося як «журнал для жінок», було "Bluszcz" («Плющ»), що виходив з 1865 року. Протягом ХХ століття вийшло десятки видань для дам (тоді публікації для жінок були єдиним видом цього жанру), і кожне з них безсумнівно впливало на формування поглядів та способу життя – хоча б тому, що вони користувалися великою популярністю. Журнал "Moda i Życie Praktyczne" («Мода і практичне життя»), який публікувався з 1945 року, давав поради, як виглядати стильно у повоєнній реальності, а також навчав виготовляти іграшки для дітей з тканинних відходів. Найбільш популярний у 60-х роках "Ty i Ja" («Ти і я») формував смак і відкривав нові культурні явища, а постійні рубрики в "Przekroju" («Огляді») демонстрували модне вбрання та радили, як його пошити. "Zwierciadło" («Дзеркало»), "Kobieta i Życie"(«Жінка і життя»), "Przyjaciółka"(«Приятелька») публікували поради не лише щодо одягу, а й з організації інтер’єрів, кулінарії, етикету тощо.
Picture display
standardowy (864px desktop)
«Бікіняж» – кольорові шкарпетки та краватка, фот. Ф. Козінський, репродукція: FoKa / Forum
Picture image
bikiniarz_121_forum_.jpg
Одяг – це найпростіший і найкращий спосіб продемонструвати свою життєву позицію, погляди та приналежність до певної групи. До того, як мода стала демократичною, ще в 20-30-х роках за одягом можна було без труднощів визначити, до якої соціальної групи належить особа. Так само, ще до Другої світової війни, жінки, які носили штани, вважалися скандалістками; атрибути одягу чи зачіски дозволяли безпомилково визначити, чи перед тобою бікіняж (поль. bikiniarz – представник молодіжної субкультури післявоєнної Польщі, який захоплювався західною культурою, носив курортний одяг і слухав рок-н-рол – прим. перекладача) або джолеро (поль. dżolero – представник молодіжної субкультури, який захоплювався танцювальною культурою, носив стильний одяг та часто відвідував нічні клуби – прим. перекладача). Це було ще в 50-х роках. Справжній розквіт субкультур припав на 80-ті, коли одяг став «офіційним повідомленням», що визначає особистість.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Міс Світу 1989, полька Анета Кренглицька та актор Богуслав Лінда у ролі ведучого. Концерт у Театрі Studio «Польща вітає Міс Світу. Miss World 1989», фот. Ян Богац / PAP
Picture image
miss_polonia_89_pap.jpg
Перший загальнонаціональний конкурс краси в Польщі відбувся у 1929 році. До Другої світової війни їх було ще чотири. Спроба відновити захід у 50-х роках не мала успіху, і лише з 1984 року конкурс став регулярним. Сьогодні його популярність дещо зменшилась, але протягом десятиліть цей «огляд» краси молодих жінок викликав величезний інтерес та емоції, а переможниці ставали зірками. Конкурс Miss Polonia є також енциклопедією макіяжів, зачісок і суконь, які згодом охоче наслідували панянки.
У другому десятилітті ХХІ століття ручна праця переживає ренесанс – модним стає шиття, виготовлення косметики, створення подарунків, переробка вже існуючих предметів у стилі «zero waste» (безвідходна технологія) тощо.
Обкладинка «Жінка і життя» з 1975 року, фот. Даніель Дмітрієв / Forum
Якщо поглянути на історію польської моди, ідея «зроби це сам(а)» неодноразово ставала однією із найпопулярніших. Однак раніше її популярність здебільшого пояснювалася потребою та постійним дефіцитом. Невдовзі після Другої світової війни одяг «створювали» (адже не завжди можна було його пошити) з того, що було під рукою – наприклад, пальта з ковдр. У кризові 80-ті майже в кожній родині була швейна машина, багато жінок в’язали на спицях, а майстрування перестало бути лише хобі, перетворившись на необхідний спосіб забезпечення домогосподарства. Власноруч зроблена «мода» була частиною повсякденного життя поляків і польок протягом усього ХХ століття.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ярмарок «Європа» біля «Стадіону Десятиліття» у Варшаві, 1994, фот. Мацей Беліна-Бжозовський / PAP
Picture image
stadion_xx_warszawa_pap.jpg
Політична та економічна трансформація 1989 року була довгоочікуваною і бажаною. З-поміж багатьох позитивних змін вона мала забезпечити доступ до товарів «із Заходу», які протягом десятиліть були важкодоступні в Польщі. Проте, перш ніж тут з’явилися торгові центри з товарами, ідентичними тим, що за кордоном, вигляд польок і поляків формували базари та ринки, які стали перехідним етапом між нещодавно зруйнованою системою державної торгівлі й сучасними магазинами зі світу капіталізму. Характерні «будівлі-щелепи», розкладні ліжка, намети і розстелена на тротуарах плівка на початку 90-х були найпопулярнішими «домами моди», де ціле покоління творило свій стиль. Сьогодні це може здаватися соромно, але колись «будівлі-щелепи» стали важливим етапом розвитку польської моди та економіки, адже саме там народжувався молодий польський капіталізм.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Показ моди фірми «Hoffland», Торгівельні будинки «Центр», Варшава, 1990, фот. Анджей Верніцький / East News
Picture image
hoffland_en.jpg
Один із найстаріших досі існуючих модних брендів у світі – Hermès, створений у 1837 році, а за ним йде Louis Vuitton, заснований у 1854 році. Польща таких брендів не мала, але це не змінює того факту, що на модній карті країни з’явилися яскраві та впізнавані компанії, які назавжди увійшли в історію. Серед найстаріших – доми моди Херсе та Брати Яблковські (другий відновили у 90-х роках, що є найкращим доказом сили цього бренду). Заснована у 1958 році Moda Polska (Мода Польська) протягом багатьох десятиліть була провідним підприємством модної індустрії в країні, постачаючи одяг і формуючи стиль життя та поведінки соціуму. Того ж року засновано дім моди «Telimena». Підприємства текстильної промисловості CORA працювали з 1949 року, навіть виготовляли польські джинси, однак їх популярність не могла зрівнятися з Hoffland, який у певний момент став майже культовим серед молоді.
Інфлюенсерки до епохи Інтернету
Picture display
standardowy (864px desktop)
Акторка Пола Неґрі на пляжі з собакою, 1927, фот. Narodowe Archiwum Cyfrowe/https://audiovis.nac.gov.pl
Picture image
pola_negri_nac.jpg
Хоча інтернет став доступним у Польщі лише в другій половині 90-х років, задовго до цього існували явища, які ми сьогодні пов’язуємо з його розвитком. Серед них – популярний нині феномен «інфлюенсерів», тобто людей, які своїм образом впливають на моду, смаки та погляди. Вони надихають і стають прикладом для наслідування. В історії польської моди було чимало таких постатей, а їхній вплив на тренди став надзвичайно великим. До Другої світової війни світовий стиль визначали Пола Неґрі чи Зула Поґожельська, кожна з них по-своєму викликала емоції й була взірцем для наслідування. Подібна ситуація була після війни. Кумирів обирали залежно від власного темпераменту чи характеру: одні жінки прагнули бути як спокуслива Каліна Єндрусік, інші мріяли наслідувати загадковий образ Полі Ракси. У 90-х роках бунтівна молодь черпала натхнення у стилі Кори, тоді як чимало прихильниць мала й Шазза. Зрештою, вивчення кумирів того часу дозволяє зрозуміти не лише те, які сценічні костюми охоче наслідували, але й краще відчути дух епохи.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Малґожата Браунек у фільмі «Полювання на мух», реж. Анджей Вайда, 1969, фот. Рената Пайхель / Studio Filmowe Zebra / Filmoteka Narodowa – Instytut Audiowizualny / fototeka.fn.org.pl
Picture image
Małgorzata Braunek w filmie "Polowanie na muchy", reż. Andrzej Wajda, 1969, fot. Renata Pajchel, Studio Filmowe Zebra/Filmoteka Narodowa/www.fototeka.fn.org.pl
У музеях, присвячених великим історичним подіям, нерідко серед експонатів можна знайти прості повсякденні речі, зокрема й елементи гардеробу. Адже вони теж є свідченням своєї епохи та її впізнаваним символом. Найяскравішим прикладом цього є двокутний капелюх Наполеона. Польську історію теж можна розповісти через елементи одягу. Усім зрозуміле значення, яке мали штани, вперше вдягнуті жінками, або мініспідниці, що з’явилися згодом. Важливість цих змін значно виходила за межі питань зовнішнього вигляду. Іконічними для Польщі стали кольорові шкарпетки Леопольда Тирманда, військова куртка Збіґнєва Цибульського, так звана бананова спідниця Марилі Родович та окуляри «мухи» Малґожати Браунек. Символічного значення, пов’язаного з історичними подіями набули чорні вовняні светри, які носили опозиціонери, і навіть… білі шкарпетки – впізнаваний знак перших польських «бізнесменів» після трансформації.
Іконічні місця для модних фотосесій
Picture display
standardowy (864px desktop)
Тадеуш Рольке, реклама моди Барбари Гофф, Варшава. На фото: модель Люцина, фот. Тадеуш Рольке / Agencja Gazeta
Picture image
Tadeusz Rolke, reklama mody Barbary Hoff, 1967, Warszawa. Na zdjęciu: modelka Lucyna., fot. Tadeusz Rolke / Agencja Gazeta
Дивлячись на красиві фотографії в журналах і каталогах моди, мало хто замислюється над тим, наскільки важливим є вибір локації для такої фотосесії. Тим часом, саме місця, на фоні яких рекламується одяг, відіграють величезну роль. Вони створюють настрій, атмосферу, передають дух певного тренду, слугують появі конкретних асоціацій. Водночас розповідають і про покоління, для якого ці фотографії створені. Колекції, представлені в оздоблених залах Лазєнковського Палацу у Варшаві, будуть сприйматися зовсім інакше, ніж на фоні сучасних будівель. У Польщі, а передовсім у столиці, існують місця, які особливо часто використовували як фон для презентації одягу. Їхня популярність була тісно пов’язана з часом, коли ці сесії проводилися. Класикою жанру залишаються зали Королівського замку чи згаданих Лазєнок, але своє «зіркове п’ятихвилиння» мали й такі яскраві місця у Варшаві, як Площа Конституції чи Східна стіна (модерністський комплекс 1960-х років у центрі міста, символ повоєнної модернізації – прим. перекладача). Протягом багатьох років великою популярністю як місце для сесій і модних показів користувалася ультрасучасна, модерністська тераса Центрального дому товарів (пізніше – "Smyk"). Наприкінці XX століття одним із улюблених місць зйомок став Свєнтокшиський міст.
Переклад: Надія Кіщук
