8 винаходів з польським «родоводом», які покращили якість життя
Польські вчені та винахідники були авторами багатьох інновацій, якими ми дотепер користуємось у повсякденному житті. Можливо, наш список вас здивує, іноді навіть шокує, але одне можна сказати точно – за кожним пунктом обов’язково стоїть поляк або виходець із Польщі.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Випробування куленепробивного жилета, 1923, фот. з колекції Національної фотокомпанії / Бібліотека Конгресу, Вашингтон, округ Колумбія
Picture image
full_the_bullet_proof_jacket_770.jpg
По-перше, для багатьох це може бути певною несподіванкою, але куленепробивний жилет існує з 1901 року. Його винайшли два поляки – Ян Щепанік і Казімеж Жеґлєнь. Вони використали ідею поглинання енергії кулі послідовними шарами зшитої тканини, тож функція жилета була подібна до тієї, яку ми знаємо й сьогодні. Щепанік і Жеґлєнь провели публічні випробування, щоб продемонструвати непроникність одягу для куль, які в іншому випадку легко пробивали товсті дерев’яні дошки та листи заліза. Такі сміливі демонстрації показали, що бронежилети здатні зупиняти кулі не лише з револьвера калібру 8 мм, але навіть кулі з гвинтівки Манліхера (яка зазвичай може пробивати листи заліза товщиною 12 мм з відстані до 100 метрів…).
Щепанік став всесвітньо відомим у 1902 році, коли обшивка карети іспанського короля Альфонса XIII, покритої куленепробивною тканиною його винаходу, захистила правителя від бомби та ймовірної смерті. Через деякий час з'явилися нові кулі, протистояти яким шовковий жилет вже не міг, і винахід канув у лету. А щодо питання, хто насправді зголосився провести на собі перші випробування винаходу? … Що ж, це був вірний слуга винахідника.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Журнальна реклама ватних паличок, 1950-ті, США. Фотографія публікується з дозволу The Advertising Archive
Picture image
full_cotton_10000_770.jpg
Далі йдуть Q-tips, або ватні палички, як ми їх називаємо сьогодні. Мало хто усвідомлює, що ці популярні палички з ватними кінцями – це винахід народженого у Варшаві Лео Ґерзензанґа, дитинство у юність якого минали у Варшаві. Народився він у єврейській родині, емігрував у віці 20 років до Чикаго, де в 1923 році створив ватні палички, спочатку назвавши їх «Baby Gays». Після зміни назви на «Q-Tips» Лео та його компанія Leo Gerstenzang Infant Novelty Company почали популяризувати свій винахід. Хто б міг подумати, що ці прості палички стануть одним з найбільш популярних у світі товарів, які використовуються для підтримки гігієни?
Picture display
standardowy (864px desktop)
Вітаміни, фот. SSPL / Science Museum / Forum
Picture image
full_witaminy_forum_770.jpg
Якщо мова про здоров’я, то чи знаєте ви, що відкриття вітамінів теж приписують поляку? Казімєж Функ був польським ученим. У 1910 році він почав дослідження, які згодом спричинили велике відкриття. Це сталося, коли він поїхав до Лондона, щоб працювати в Інституті Лістера, де познайомився з його директором Чарльзом Мартіном. Мартін і Функ обговорили хворобу бері-бері, яка зустрічається у людей, які їдять шліфований рис (зерно, очищене від оболонки), та нею не хворіють ті, хто споживає нешліфований рис.
Функ знав про хворобу голубів під назвою поліневрит, яка еквівалентна авітамінозу у людей — вона виникала у голубів, яких годували виключно шліфованим рисом. Вчений провів низку експериментів у результаті яких виявив два різновиди рисового лушпиння – т. зв. фракції А та В. Потім він здійснив серію тестів, під час яких уражених поліневритом голубів поділили на дві групи – одну годували рисом із фракції А, а другу – з фракції В. Голуби, яким давали зерно з фракції A, загинули, тоді як група, якій давали фракцію B, одужала. Функ виявив, що дуже маленькі «мікроелементи» фракції B можуть вилікувати голубів від поліневриту. Він назвав цей мікроелемент вітаміном – від латинського слова «vita», що означає життя, та латинського «amine», що означає сполуку, яка містить азот.
Таким чином Функ отримав вітамін B1, тепер також відомий як тіамін. Відкриття проклало шлях до виявлення вітаміну в ряді харчових продуктів, таких як молоко та ячмінь. Досягнення винахідника дозволили йому проводити дослідження в університетах Франції, Німеччини, Швейцарії, Великобританії та США, де він працював над лікуванням пацієнтів з дефіцитом вітамінів.
Аліція Міллер, фот. aurietobyedison.com
Здоров'я – це життєво важливо, чи не так, та не менш важливе здоров’я суспільства. Прорив у цій сфері стався завдяки Аліції Інґлард, яка згодом змінила прізвище на Міллер. Її піонерська робота мала вирішальне значення не тільки для фізичного здоров’я чи гігієни, вона допомогла людству зробити цивілізаційний стрибок у праві на благополуччя. Фактично Міллер заклала основи для того, що згодом стане законом, який забороняє насильство над дітьми.
Народилася вона 12 січня 1923 року в Пйотркуві-Трибунальському. Другу світову війну Аліція Енґлард пережила з підробленими арійськими документами. Саме під час війни та окупації вона вивчала філософію у Варшаві на таємних курсах Тадеуша Котарбінського та Владислава Татаркевича. Згодом вона здобула докторський ступінь в Базельському університеті. У Швейцарії, де жила, вийшла заміж за поляка і взяла його прізвище Міллер. Дослідниця вивчала життя багатьох диктаторів і деспотів, таких як Гітлер, Мао та Сталін. Вона дійшла висновку, що кожен диктатор в динстві був жертвою насильства.
Її погляди на згубні наслідки побиття дітей у Європі не відразу сприйняли з розумінням, адже європейські суспільства звикли до різних форм тілесних покарань. Проте саме завдяки наполегливості Міллер сучасні діти захищені законом. Дослідниця написала багато книжок, чимало з яких перекладено різними мовами, що мало значний вплив на психологів у всьому світі. На превеликий жаль, світові так і не вдалося позбутися диктаторів, тому потрібно ще багато зробити для захисту дітей і, як довела Міллер, тим самим захистити самих себе.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Пам'ятка Вільнюса на есперанто, 1900. Репродукція листівки, фот. Piotr Mecik / Forum. Портрет Людвіка Заменгофа з архіву Всесвітньої есперанто-асоціації
Picture image
full_ludwik_zamenhof_kartka_esperanto_770.jpg
Іншою ідеєю, яка привернула увагу всього світу, є винайдення Людвіком Заменгофом найпопулярнішої штучної мови – есперанто. Заменгоф, поляк єврейського походження, був офтальмологом за професією і мовознавцем за покликанням. У 1887 році він опублікував перший підручник штучної мови. Мріючи про краще майбутнє для людства, він намагався довести, що основною причиною непорозумінь і суперечок між людьми є… мовний бар’єр. За його словами, виходом було створення спільної сучасної мови, до того ж значно легшої за латину.
Незважаючи на те, що мова есперанто так і не стала загальносвітовою, тією чи іншою мірою нею користуються приблизно два мільйони людей. Тож Kion vi pensas pri ĉi tio? (Що ви про це думаєте?)
Picture display
standardowy (864px desktop)
Комп'ютер Commodore 64 мав 64k оперативної пам'яті (RAM), був оснащений процесором MOS 6510 та операційною системою BASIC. Фото: SSPL / Science Museum / Forum
Picture image
full_the_commodore_64_forum_770.jpg
Чи знаєте ви, хто створив найуспішнішу в комерційному сенсі модель комп’ютера, занесену до Книги рекордів Гіннеса? Так, це не хто інший, як винахідник Commodore 64, відомий у світі під своїм американським іменем Джек Тремел. Цей талановитий підприємець народився як Яцек Тшмєль в сім’ї польських євреїв у 1928 році. Після німецького вторгнення до Польщі у 1939 році німецькі окупанти перевезли його сім’ю до гетто Ліцманштадт у Лодзі, де він працював на швейній фабриці.
Після ліквідації гетто його родину відправили в концтабір Аушвіц. Під час селекції концтабірний «лікар» Йозефа Менгеле вказав на Яцека та його батька як придатних для фізичної роботи. Обидвох Тшмєлів відправили до трудового табору Алем, що поблизу Ганновера. Мати Яцека залишилася в Аушвіці За офіційними документами, батько Тшмеля помер у таборі від тифу, але сам Яцек був упевнений, що його вбили ін'єкцією бензину.. Майбутнього підприємця в квітні 1945 року врятувала з табору 84-та стрілкова дивізія. У листопаді 1947 року він емігрував до США. Незабаром Тремел приєднався до армії США, де навчився ремонтувати офісне обладнання, зокрема друкарські машинки.
У 1953 році Тремел отримав кредит від американської армії на суму 25 тис. доларів і відкрив у Бронксі невеликий бізнес з ремонту офісної техніки, а потім почав випускати власну продукцію. Він назвав її портативною друкарською машинкою Commodore. Тремел хотів назвавти свою компанії у військовому стилі, але назви на кшталт «Адмірал» і «Генерал» уже були зайняті, тому він зупинився на «Коммодор».
Почавши з виробництва калькуляторів, компанія швидко переорієнтувалася на персональні комп’ютери. Модель Commodore 64, головний хіт 1982 року, залишила позаду таких гігантів, як Apple і IBM. За приблизними підрахунками, компанія продала 17 мільйонів цього пристрою!
Picture display
standardowy (864px desktop)
Аполлон-15, Місяцехід на поверхні Місяця, 1 серпня 1971 року, сфотографував астронавт Девід Скотт/ The Granger Collection, New York / Forum
Picture image
full__bekker_lunar_roving_vehicle_forum_770.jpg
Говорячи про технології, не можна не згадати Мечислава Беккера та його місяцехід (Lunar Roving Vehicle / LRV). Здобувши освіту у Варшавській політехніці, в 1931-1931 рр. він працював у Армійському науково-дослідному інституті (Wojskowy Instytut Badań Inżynierii), що діяв при у Міністерстві військових справ Польщі. Там Беккер розробляв системи гусеничної техніки для роботи на нерівній місцевості. Восени 1939 року, після німецького вторгнення до Польщі, Беккер служив у підрозділі, який відступив до Румунії, а потім опинився у Франції.
В 1942 році Беккер прийняв пропозицію канадського уряду переїхати до Оттави, щоб працювати над дослідженням бронетехніки. У 1943 році він вступив до канадської армії як дослідник і досяг звання підполковника. Звільнений у 1956 році, він переїхав до США. Його дослідницька група виграла конкурс NASA на створення транспортного засобу здатного пересуватися поверхнею Місяця. Проєкт реалізували в рамках програми «Аполлон», його напрацювання стали основою для створення місяцехода, який сконструювали компанії Boeing і General Motors.
Беккер був співавтором загальної ідеї та зробив значний внесок у проєктування та створення місяцехода, що використовувався в місіях Аполлон-15, Аполлон-16 та Аполлон-17. Крім того він був автором кількох запатентованих винаходів у сфері позашляховиків – зокрема для позаземного використання!
Picture display
standardowy (864px desktop)
нтоній Цєрпліковський на балконі свого паризького помешкання, 1963, фот. Władysław Sławny / Forum
Picture image
full_cieplewki_antoni_forum_770.jpg
Що спільного між Кеті Холмс, Вікторією Бекхем, Умою Турман і Ріанною? Звісно ж, зачіска «боб», яку винайшов Антоні «Антек» Цєрпліковський (1884-1976), перший у світі знаменитий перукар. Цєрпліковський відкрив салон Antoine de Paris в Парижі, де здобув популярність як мсьє Антуан.
Майбутня знаменитість народилася в польському містечку Серадз у бідній селянський сім’ї. Хлопець навчався перукарству, працюючи у свого дядька в Лодзі. 17-річним, у 1901 році, він переїхав до Парижа, фактично без копійки за душею та майже не знаючи французької мови. У столиці моди він влаштувався перукарем в салоні Galeries Lafayette.
Антоній Цєрпліковський з клієнткою, 1963, фот. Władysław Sławny / Forum
Влітку Цєрпліковський працював у Довілі, де відпочивали представники т. зв. вищого світу, тож міг поспостерігати за багатими й впливовими людьми. Якось, в 1904-му, він створив стильну зачіску для Лілі де Мур, коханої спадкоємця бельгійського престолу. Вона загубила свій модний капелюшок, тож їй довелося з’явитися перед публікою без обов’язкового тоді головного убору. Коли вона показалася перед людьми з вишуканою зачіскою, то це викликало фурор, відтак інші модниці поспішили до того самого перукаря. Стиль Антуана дотепер наслідують багаті знаменитості, а стилісти-початківці прагнуть стати такими зірками як він.
Історик перукерського мистецтва Стівен Здатний додає до цієї бочки меду ложку дьогтю:
Text
[Антуан] стверджував, що в 1909 році винайшовзачіску «боб», тобто стрижку а-ля Жання Д’арк. Але це була самореклама. Точніше було б сказати, що Антуан, мабуть, розсунув межі модернізму в мистецтві зачіски більше, ніж будь-хто з його сучасників, тому його ім’я стало асоціюватися з інноваціями, які, ймовірно, винайшов не він. Швидше за все він популяризував ці новинки, коли робив зачіски для своїх найвідоміших клієнтів.
Нині складно уявити, що зачіска «боб», яку Антуан робив для самої Коко Шанель, свого часу була настільки революційною, що жінок, які ризикнули з'явитися з «бобом» на публіці, звільняли з роботи, а деякі чоловіки навіть подавали на розлучення.
У 1925 році Антуан відкрив свій салон на П'ятій авеню в Нью-Йорку, а пізніше його імперія розрослася між Парижем, Токіо, Мельбурном і Ванкувером. До 1945 року тільки в США був 121 салон Antoine de Paris. Перукар працював з такими зіркам, як Сара Бернар, Елеонора Дузе, Жозефін Бейкер, Бріджит Бардо та Едіт Піаф. Наприкінці 1970 року Антонтій Цєрпліковський вирішив повернутися в рідний Серадз, де й помер 1976-му у 91-річному віці.
Авторка: Пауліна Шлоссер, 15 вересня 2014 р
