Мая Березовська була однією з найвидатніших польських творчинь еротичного мистецтва. Вона відома передусім своїми ілюстраціями до книг та часописів, зокрема малюнками до «Декамерона» Боккаччо. У своєму власному, характерному стилі, який ніколи не відходив від доброго смаку, вона створювала наповнені сексуальністю малюнки та картини. Її репертуар також включав нееротичні роботи, такі як портрети та зображення квітів.
Добра до людей і епатажна
Picture display
standardowy (864px desktop)
Едмунд Березовський, Мая Березовська та Казімєж Грус, між 1918 та 1924 роками, фот. Polona.pl
Picture image
edmund-berezowski-z-corka-maja-jej-maz-kazimierz-grus-1918-24-polona-5062961.jpg
Насправді Маю Березовську звали Марія, але її з дитинства називали Маєю, і за нею остаточно закріпилося саме це ім'я. Дата її народження невідома, оскільки вона сама називала різні роки в різних ситуаціях. Художниця прийшла на світ у містечку Барановичі (на території сучасної Білорусі), найімовірніше, у 1892 році. Перші роки її життя пройшли в Сибіру, де її батько Едмунд, інженер-залізничник, будував Транссибірську магістраль. Її матір мала на ім'я Яніна, уроджена Пшецлавська; Мая також мала старшу сестру на ім'я Елеонора.
У 1908 році Березовська, яка змалку проявляла мистецькі схильності, почала відвідувати художню школу в Санкт-Петербурзі, куди переїхала її родина. У 1911 році вона разом із сестрою жила вже у Кракові. У цьому місті Березовська продовжила свою художню освіту в Жіночій школі образотворчого мистецтва Марії Нєдзєльської, де викладачами були відомі польські художники, зокрема Яцек Мальчевський та Леон Вичулковський. Провчившись два роки в цьому закладі, вона переїхала до Мюнхена, де навчалася в місцевій Королівській академії образотворчих мистецтв.
Березовській та її родині пощастило безпечно пережити Першу світову війну в Києві та околицях. Після війни вона приїхала до Варшави, де закохалася в талановитого карикатуриста Казімєжа Груса. Він познайомив її зі світом пресової ілюстрації, і в 1918 році Березовська дебютувала як рисувальниця в тижневику «Szczutek». Пара одружилася у 1920 році і вела богемний спосіб життя – вони мали широке коло друзів, часто відвідували кав'ярні та інші заклади. Христина Домбровська, племінниця відомого композитора Кароля Шимановського, якось описала Березовську такими словами:
Text
Гадаю, що завжди – скільки я її пам'ятаю – вона була такою самою. Дуже доброю до людей, сповненою гумору і епатажною для більш цнотливих дам.
Author
Małgorzata Czyńska, «Berezowska. Nagość dla Wszystkich», Wydawnictwo Czarne, 2018
На жаль, через агресивну поведінку Груса, пов'язану з алкоголізмом, у 1932 році подружжя розпалося.
Мая Березовська, ілюстрація до книжки «Żarliwa», фот. Galeria Foksal Foundation in Warsaw
До того, як Березовська зарекомендувала себе як творчиня еротичного мистецтва, вона малювала пропагандистські карикатури. На початку 1920-х років, коли організували плебісцит, що мав визначити приналежність Верхньої Сілезії до Польщі чи Німеччині, Березовська створила для преси антинімецькі малюнки. В її доробку були також карикатури антисемітського характеру. Втім, у пізніші роки Березовська стверджувала, що «завжди ненавиділа расизм і шовінізм». Можливо, її пропагандистські карикатури були лише способом заробітку і не відображали її справжніх поглядів.
У 1924-1932 роках вона була членкинею мистецької групи «Ритм», яка тяжіла до фігуративного мистецтва і до якої входила, зокрема, відома художниця Зофія Стриєнська. Близько 1926 року Березовська розпочала співпрацю із сатиричним тижневиком «Cyrulik Warszawski». У кожному номері на останній сторінці з'являлася намальована нею еротична ілюстрація. Ці ілюстрації користувалися великою популярністю серед читачів і принесли Березовській визнання як авторці робіт із сексуальною тематикою.
Березовська мала величезний успіх у міжвоєнний період, коли 1930 року проілюструвала польське видання «Декамерона» Боккаччо в перекладі Едварда Боє – книга отримала низку нагород за свої естетичні якості. Для цього видання вона підготувала двадцять повносторінкових ілюстрацій, на яких зображені переважно любовні сцени:
Text
Наслідуючи Боттічеллі, який, до речі, також створював образи, натхненні «Декамероном», вона видовжує фігури і робить їх стрункішими, а також, подібно до Брейгеля, додає своїм персонажам комічності та зображує із реалістично монструозними обличчями. [...] Березовська стилізує свої малюнки під народну ксилографію, творячи виразні контрасти між чорним і білим. Ефекти цього виглядають дуже сучасно і нагадують ар-деко.
У цей період Березовська стала об'єктом звинувачень, які поновлюватимуться протягом усього її життя, що вона є пропагандисткою розпусти і розбещеності, а її твори є непристойними.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Мая Березовська, «Поцілунок», фот. Agra Art
Picture image
berezowska_.jpg
З 1932 по 1937 рік Березовська жила в Парижі, де їй вдалося стати ілюстратором таких періодичних видань, як Vogue, Le Figaro та La Vie Parisienne. У цьому місті вона захопилася стилем Пікассо та Леонарда Цуґухару Фудзіта, японського художника, який мешкав у столиці Франції і поєднував естетику своєї батьківщини з європейськими темами. Завдяки цим впливам починає формуватися характерний стиль Березовської: вона використовує плавні, легкі лінії для зображення динамічних сцен. Для створення вражаючої оголеної натури вона потребує лише кількох рухів пензля, втім ніколи не переступає межі доброго смаку.
У Парижі Березовська також стає учасницею великого скандалу, пов'язаного з її карикатурами на Гітлера. Вона погодилася намалювати сатиричні зображення німецького лідера для несприятливої статті про нього, опублікованої в 1934 році в періодичному виданні «Ici Paris». У тексті, зокрема, йшлося про контакти Гітлера з повіями:
Text
Мая вважала статтю [...] смішною і намалювала до неї 11 карикатур. Не було ані найменших сумнівів щодо того, хто на них зображений. Лідер представлений у сміливих любовних сценах. З розпусною посмішкою він пестить оголені груди хтивої красуні, що сидить у нього на колінах, або віддається любовним утіхам на голій землі в парку.
Author
M. Czyńska, «Berezowska. Nagość dla Wszystkich»
Після втручання німецького посольства Березовську звинуватили в образі очільника держави і віддали під суд. Цікаво, що її адвокатом став колишній (і майбутній) прем'єр-міністр Франції Альбер Сарро. Зрештою, Березовська відбулася символічним штрафом в один франк. Вся ця історія ускладнила життя Березовської у Франції, тому в 1937 році вона вирішила повернутися до Варшави.
Перебуваючи в Парижі, вона стала ілюстраторкою польського сатиричного часопису «Szpilki», і продовжила цю співпрацю після повернення. Як і «Cyrulik Warszawski», цей журнал, як правило, містив на останній сторінці еротичний малюнок Березовської. Для часопису «Szpilki» Березовська створила низку ілюстрацій до старопольських фрашок (fraszka – невеликий вірш з гострими або іронічними моментами, прим.ред.), продемонструвавши чудове знання історичних костюмів та реалій.
У цей період вона також писала акварельні портрети та зображення квітів у яскравих, радісних кольорах. Березовська дуже любила квіти, про що свідчить цитата з одного з її радіоінтерв'ю:
Text
Найпрекрасніші речі в цьому світі – це квіти, тварини і гарні людські тіла.
Author
M. Czyńska, «Berezowska. Nagość dla Wszystkich»
Picture display
standardowy (864px desktop)
Мая Березовська у горах, 1930, фот. Polona.pl
Picture image
maja-berezowska-1930-w-gorach-polona-5203542.jpg
Після вторгнення Німеччини до Польщі на початку Другої світової війни Березовській довелося переховуватися, оскільки Ґестапо розшукувало її за карикатури на Гітлера, які вона намалювала в Парижі. Художниця покинула Варшаву і виїхала до Моняків, заміського маєтку в Люблінському воєводстві, де мешкала у своїх знайомих – Ганни Домбровської та Зофії Ольшовської. З часом вона почала сумувати за сестрою та друзями у Варшаві і повернулася до столиці. Там нацисти її вистежили і в січні 1942 року заарештували. Через кілька місяців її відправили до жіночого концентраційного табору Равенсбрюк. Під час війни в таборі було ув'язнено понад 130 000 жінок, 92 000 з них загинули.
У таборі Березовська потоваришувала з акторкою Ядвіґою Копієвською, яка допомогла їй пережити невимовні випробування цього місця. Обидві вибралися з Равенсбрюка живими і залишалися подругами все життя. Під час табірного ув'язнення Березовська створила прекрасні портрети своїх сокамерниць, виснажених жахливими умовами. Пізніше вона прокоментувала це наступними словами:
Text
Я знала, що вони надішлють їх [портрети - ред.] своїм сім'ям, і я хотіла підбадьорити ці сім'ї, а також хотіла, щоб зображені жінки були задоволені, принаймні власним виглядом. Це те, що дійсно допомагає жінці вижити.
Author
M. Czyńska, «Berezowska. Nagość dla Wszystkich»
У Равенсбрюці Березовська стала жертвою жахливого медичного експерименту – лікар ввів їй невідому речовину, що зруйнувала її здоров'я. Березовській вдалося одужати, хоч до кінця життя вона потерпала від таких проблем зі здоров'ям, як слабкість кінцівок та запалення. Навесні 1945 року, з огляду на майбутню капітуляцію нацистської Німеччини, Равенсбрюк закрили і Березовську, після трьох років перебування в таборі, Червоний Хрест забрав до Швеції для відновлення здоров'я.
Елегантність і сексуальність
Мая Березовська «За столиком у кафе Mała Ziemiańska», photo: DS
У Швеції Березовська оселилася в готелі в містечку Єнчепінг і почала розвивати свою мистецьку діяльність. Вона створювала олійні та акварельні картини, зокрема портрети та композиції з квітами. У грудні 1945 року її роботи показувалися на виставці у Стокгольмі, яку відвідали члени шведської королівської родини: Принц Євген Наполеон Ніколаус і принц Оскар Фредрік Вільгельм Олаф Густав Адольф. Попри те, що справи Березовської у Швеції складалися добре, у 1946 році вона вирішила повернутися до Польщі, щоб бути ближче до своєї сестри та друзів.
Повернувшись до Варшави, вона відновила свою кар'єру ілюстраторки для преси. Втім, Польща на той час перебувала під владою комуністичного режиму, а офіційною естетичною доктриною в країні ставав соціалістичний реалізм. Еротика та оголеність, з якими Березовська міцно асоціювалася, не схвалювалися комуністичною цензурою, тож художниця опинилася в дещо складному становищі. Вона намагалася пристосуватися, малюючи будівельників і працівників заводів, але навіть такі її роботи піддавалися критиці, наприклад, коли вона намалювала робітницю, яка годує грудьми. Зрештою, на зламі 1940-х і 1950-х років їй було складно знайти роботу як художниці.
Тож у цей період Березовська співпрацювала з театрами (вона вже розробляла театральні костюми до війни). Вона створювала сценічні декорації та костюми, переважно для дитячих вистав. Березовська також активно працювала в рекламі, створюючи вивіски та... сірникові коробки.
Після смерті Сталіна у 1953 році комуністичний режим у Польщі дещо послабився і Березовській було легше знайти роботу ілюстраторки. Того року вийшла друком збірка сатиричних творів видатного польського письменника епохи Відродження Міколая Рея «Різні випадки цього світу» («Różne Przypadki Świata Tego»). Книга, яка містила 55 ілюстрацій Березовської, стала дуже популярною серед читачів.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Малюнок Маї Березовської, що висів в її квартирі, 1979, фот. Jerzy Kośnik / Forum
Picture image
rysunek-mai-berezowskiej-w-jej-mieszkaniu-fot-1979-jerzy-kosnik-forum-0428339969.jpg
Березовська мала великий успіх, коли проілюструвала видану 1954 року збірку фрашок відомого поета Яна Штаудинґера «Piórka» (укр. - «Пір'я»). Книга розійшлася накладом у десятки тисяч примірників і Березовська продовжувала ілюструвати наступні збірки Штаудинґера. Ось як її ілюстрації до «Пір'я» описує Йоланта Собонь у статті «Maja Berezowska Jako Ilustrator Książki» («Майя Березовська як книжковий ілюстратор»):
Text
Розмір малюнків відповідає переважно дворядковим фрашкам; ілюстрації невеликі, вони або розміщені перед віршами, або слідують за ними. Завдяки чітким лініям і ретельно промальованим деталям малюнки здаються декоративними «дрібничками», форма яких резонує з блискучою гостротою, характерною для гумору Штаудинґера. Основними елементами цих зображень є різноманітні любовні пригоди чоловіків і жінок, амур з луком і стрілами, – завжди присутній у творчості Березовської , – та букети квітів.
Author
Acta Universitatis Lodziensis, Folia Librorum, 2002
У 1963 році Березовська опублікувала авторський альбом своїх робіт під назвою «Piórkiem Przez Stulecia» («Пером крізь століття»). Він містив 83 ілюстрації до свавільних віршів таких відомих польських та іноземних поетів, як Ян Кохановський чи Вацлав Потоцький. Ця книжка також дуже добре продавалася. Її малюнки та карикатури публікували багато періодичних видань, зокрема «Przekrój», «Nowa Kultura» та «Szpilki», позаяк вони дуже подобалися читачам. Окрім цього, Березовська створила численні осібні роботи, такі як малюнки пензлем та акварелі. Ось як сексолог Анджей Депко пояснює привабливість еротичного мистецтва Березовської:
Text
Сила еротичних малюнків Березовської полягає в тому, що вони створені [...] жінкою із її рівнем чуттєвості. Вона хотіла поділитися тим, що вважала найпрекраснішою частиною еротики – віддала частинку себе, свого способу мислення і почуттів, своєї чуттєвості.
Author
M. Czyńska, «Berezowska. Nagość dla Wszystkich»
Сміливіші сцени, створені Березовською (наприклад, із зображенням не просто пари, а цілої групи коханців), не пройшли б цензуру і не були опубліковані. Але їх охоче купували приватні колекціонери. Багато її робіт зосереджені на жіночому сексуальному задоволенні.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Могила Маї Березовської на Повонзках, фот. Sławomir Olzacki / Forum
Picture image
maja-berezowska-grob-na-cmentarzu-powazkowskim-forum-0428619311.jpg
У другій половині 1960-х років здоров'я Березовської почало погіршуватися. Вона страждала від ревматизму, проблем із зором, а також зламала праву руку, якою малювала. Ця рука не зросталася належним чином, відтак художниця почала малювати лівою рукою. Це становило велику проблему. Її роботи, створені лівою рукою (як і ті, що були зроблені травмованою правою) вважалися менш ефектними, ніж її попередні праці, оскільки в них відчувався менш впевнений стиль. Березовська навіть просила колег, таких як художник Вальдемар Кельчевський, допомогти їй завершити деякі замовлення.
Втім, зміна стилю Березовської не вплинула на її популярність. У цей період вона створила, зокрема, ілюстрації до «Диявольських витівок» (1968) та «Райських яблучок» (1971) поета Лєха Конопінського. Роком пізніше «Деса» (акціонерне товариство, що спеціалізується на творах мистецтва – прим.ред.) організувала у Варшаві виставку її робіт, які й надалі користувалися великим попитом серед приватних колекціонерів.
Мая Березовська померла 31 травня 1978 року, її поховали на Повонзківському цвинтарі у Варшаві. Все своє майно вона залишила подрузі Ядвізі Копієвській, яка створила музей, присвячений художниці, у колишньому помешканні Березовської на вулиці Волоській у Варшаві. Згодом він припинив своє існування; нині велика колекція робіт Березовської зберігається у Музеї карикатури у Варшаві.
Впродовж життя Березовської її роботи часто виставлялися як у Польщі, так і за кордоном, наприклад, у Лондоні, Чикаго чи Бейруті. Вона залишається в пам'яті як одна з найвпливовіших творчинь еротичного мистецтва в Польщі.
Text
В історії польського еротичного мистецтва не було більш різноманітного митця, ніж Березовська. До неї ніхто не використовував еротику як свій головний засіб вираження. [...] Для неї сексуальний акт – це найприродніша річ на Землі.
Author
M. Czyńska, «Berezowska. Nagość dla Wszystkich»
