Знявши в 2000 році резонансну «Вірність» із Софі Марсо в головній ролі, Жулавський на 15 років зник з кінематографа. За цей час він опублікував аж 11 книжок – романів, збірку фейлетонів та есе, з яких найцікавішим з літературного погляду був виданий 2005 року роман «Запах місяця» про сліпого художника, який намагається змиритися з плином часу.
У 2015 році Жулавський ефектно повернувся в кіно. Він екранізував «Космос» (1965) Вітольда Ґомбровича, роман про безуспішні пошуки сенсу світу. Зберігаючи дух літературного оригіналу, Жулавський вільно потрактував його букву – переніс дію роману з міжвоєнного періоду в сьогодення, а Закопане замінив португальською провінцією. Цей фільм був спільним франко-португальським виробництвом, а на екрані з'явилися актори з Франції, Португалії та Швейцарії, серед яких Жан Франсуа Бальмер, Сабіна Азема, Вікторія Ґерра, а також Рікардо Перейра та Антоніо Сімао.
Під час фестивалю в Локарно 2015 року Жулавський за цей фільм отримав нагороду (найкраща режисура). Вручаючи її, члени журі фестивалю писали, що вона є «найкращим способом заохотити цього витонченого автора не чекати надто довго, щоб знову взяти до рук камеру». ЗМІ також з інтересом сприйняли «екзистенційний трилер» Жулавського, відзначивши сенсуальність його образу, почуття гумору та режисерську майстерність.
Про останній фільм Анджея Жулавського писав Тадеуш Соболевський («Gazeta Wyborcza», 30 червня 2016 р.):
«Космос» — це не лише чорна, сюрреалістична комедія — це метафізичний фільм. Людина — включно з самим автором — показана як огидна істота. Проте питання, яке пронизує майже всі книжки та фільми Анджея Жулавського – і цей фільм зокрема – веде далі. Суть у тому, як вийти за рамки людського погляду? Як, описуючи зло, досягти добра, одкровення, преображення? І як цього досягти поза релігією, яку Жулавський вважав одним із джерел зла?
Окрім кінорежисерських робіт, Анджей Жулавський поставив на Оперній сцені Національного театру у Варшаві «Страшний двір» Станіслава Монюшка (1998) та написав сценарій до фільму «Хвороба любові» (режисер Жак Дере, 1987).
Він також знімався в повнометражних фільмах: 1961 — «Самсон» (режисер: Анджей Вайда; також режисерська співпраця), 1985 — «Печаль і краса» (французьке виробництво; режисерка Джой Фльорі), 2003 — «Небезпечні зв’язки» (французький телевізійний мінісеріал; режисер Жозе Даян).
Також є героєм документальних фільмів, зокрема: 1994 – «Меланхолія. Портрет Анджея Жулавського» (польсько-бельгійське виробництво, реж. Сільві Ґідель); 2000 — «Жулавський про Жулавського» (режисер й автор сценарію Якуб Скочень); 2007 – «Варшава, литий бір» (режисери Філіп Ґіґу, Жан-Франсуа Робін). У цьому 60-хвилинному фільмі Анджей Жулавський представляє французам історію Варшави на тлі поточних змін у Польщі. У 2008 році видавництво «Krytyka Polityczna» опублікувало інтерв’ю-ріку з Жулавським, яке взяли Пйотр Клетовський і Пйотр Марецький. Книжка має назву "Жулавський. Путівник політичної критики".
У 2001 році нагороджений Командорським хрестом із зіркою Ордена Відродження Польщі. У 2002 році разом з Анджеєм Ярошевичем отримав «Золоту жабу» на 10-му Міжнародному фестивалі мистецтва авторів-кінооператорів «Camerimage» у Лодзі. Також у 2002 році його нагороджено орденом Почесного легіону. У 2008 році Жулавський отримав нагороду за режисерську творчість з особливою візуальною вразливістю на XVI Фестивалі «Plus Camerimage» у Лодзі.
Кінематографічний доробок Анджея Жулавського реконструювала асоціація «Alpe Adria Cinema» для італійського фестивалю в Трієсті. Результати річних пошуків були представлені в січні 2003 року. Огляд задокументований у ретельно виданому каталозі. Цей каталог вийшов польською мовою, доповнений полемічним вступом польського видавця та есе. Книга має назву «Одержимість. Екстремальне кіно та письменництво Анджея Жулавського» (за ред. Серхіо Найтца; польську версію підготувала Катажина Мерта, «Twój Styl», Варшава 2004).
Фільмографія – художні фільми:
- 1967 — «Pavoncello» (телефільм; за оповіданням Стефана Жеромського; сценарій спільно з Мірославом Жулавським).
- 1967 — «Пісня тріумфуючої любові» (телефільм; за повістю Івана Тургенєва; сценарій спільно з Мірославом Жулавським).
- 1971 — «Третя частина ночі» (сценарій спільно з Мірославом Жулавським).
- 1972 - «Диявол» (прем'єра фільму відбулася в 1988 році).
- 1976 — «L'important c'est d'aimer» («Найважливіше — любити»; виробництво Франція-Італія-Німеччина; за мотивами роману Крістофера Франка «Американська ніч»).
- 1981 — «Possession» («Одержимість»; виробництво ФРН-Франція; сценарій спільно з Фредеріком Туттеном).
- 1984 — «La femme publique» («Публічна жінка»; виробництво Франція; за мотивами роману Домініка Ґарньє; сценарій спільно з Домініком Ґарньє).
- 1985 — «L'amour braque» («Зухвале кохання»; виробництво Франція; за романом «Ідіот» Федора Достоєвського; сценарій спільно з Етьєном Рода-Ґілем).
- 1987 — «На срібній планеті» (за мотивами «Місячної трилогії» Єжи Жулавського).
- 1989 — «Борис Годунов» (виробництво Франція-Югославія-Іспанія).
- 1989 — «Mes nuits sont plus belles que vos jours» («Мої ночі прекрасніші за ваші дні»; виробництво Франція; сценарій за мотивами роману Рафаель Біледу).
- 1990 – «La note bleue» («Блакитна нота»; виробництво Франція).
- 1996 — «Шаманка» (виробництво Польща-Франція; сценарій Мануели Ґретковської).
- 2000 – «La fidélité» («Вірність»; виробництво Франція; за мотивами роману Марі Мадлен де Лафаєтт «Герцогиня Клевська»).
- 2015 – «Космос» (виробництво Франція/Португалія; за мотивами роману «Космос» Вітольда Ґомбровича)
Книжки:
- 1991 – «Литий бір»
- 1992 – «Був сад; В очах тигра»
- 1993 - «Йонаш»
- 1994 – «Подорожні юки; Молівода; Пекельники»
- 1996 – «Листи додому»
- 1997 – «Кікімора; На небі меч мій п’яний»
- 1998 – «Мавпа з кровоточивим серцем»
- 1999 - «Персеїди»
- 2000 – «Завулок покори»
- 2002 – «Як ніщо; Удвох»
- 2003 – «Смертельний пан; Про неї»
- 2004 – «Місячний квиток»
- 2005 – «Цнота; Запах місяця»
- 2007 – «Бог; Ці пані»
- 2010 – «Нічник»
Переклад: Тарас Лильо
Авторка: Галина Ольчак-Морачевська
