Юзеф Панкевич, «Портрет дівчини в червоній сукні»

«Портрет дівчинки в червоній сукні», на якому зображена семирічна Юзефа Одерфельд, є одним із найвидатніших творів Юзефа Панкевича. Особливу увагу привертає темно-червоний колір її вбрання.

Юзя була однією з п'яти дітей Адама Одерфельда та Яніни з Коніців. Її батько – варшавський правник і меценат мистецтва, який не тільки колекціонував картини, а й дружив із художниками та іншими митцями. До того грона належав і Юзеф Панкевич. Про художній рівень, тогочасне визнання й соціальний статус митця свідчить факт його авторства кількох картин із зображенням членів сім’ї Одерфельдів. У колекції Національного музею у Варшаві є також портрети дружини мецената з однією з його доньок і самого Адама Одерфельда. За цю першу картину Панкевич отримав срібну медаль на Міжнародній загальній виставці в Парижі в 1900 році. Можна додати, що замовлення Одерфельда деякий час були важливим джерелом доходу для художника, який завдяки цьому міг здійснювати подальші мистецькі подорожі.

Цікаво, що це не єдиний портрет Юзефи. У 1894 році Владислав Подковінський узявся намалювати її, але небажання маленької чотирирічної моделі позувати зупинило роботу. Через важку хворобу художник не зміг завершити роботу. Через три роки Юзя знову стає моделлю.

У 1897 році за роботу береться Панкевич. Ось що про процес створення твору пише Роберт Котовський у своїй книжці, присвяченій картині та її героїні:

[художник] працював над портретом кілька тижнів. Він писав із натури і, як більшість його картин того часу, при штучному освітленні – у цьому випадку при яскравому, теплому, злегка жовтуватому полум’ї нафтової лампи, що світило з правого боку, ніби з-за рами полотна. Омріяний портрет коханої доньки висів у вітальні Адама Одерфельда вже у квітні 1897 року.

На картині бачимо світловолосу дівчинку в червоній сукні. Вона була зображена обличчям до глядача, з висоти колін. На ліве плече спадає пасмо пухнастого волосся. Цією рукою вона спирається на стілець, що стоїть боком, а в правій руці стискає хустку. Героїня картини стоїть у кімнаті, на однорідному сіро-бежевому тлі з дещо зеленуватим відтінком. У правому кутку композиції, над кріслом, видно дві ніжні орхідеї. Увагу привертає вбрання Юзі – парадна сукня з характерними буфами, червонінь якої є найважливішим колірним і композиційним елементом твору. Саме вона підкреслює контраст між тонкими рисами обличчя дівчинки та її світлим волоссям.

Дівчинка й квіти кидають ніжні тіні на розташовану за ними стіну. Значення світла в цьому випадку важко переоцінити – воно та його особливість підкреслюють індивідуальні форми образу. Це також надає якоїсь загадковості й самій портретованій дівчинці.

Зауважмо також, що насправді ми не можемо побачити контури окремих кшталтів, які створюють враження кількох вібруючих форм. При цьому Панкевич точно передав риси дівчинки, ми не сумніваємося, як вона виглядала. За словами Ірени Коссовської, «тонке сфумато розмиває гостроту малюнка, а ключову роль відіграють вишукані гармонії та барвні дисонанси».

Варто наголосити на цій думці – згадані контрасти позірні, тому що в підсумку образ утворює гармонійну цілісність. Слід також відзначити ощадливість художника в малюванні деталей – на картині немає зайвих додатків, ми бачимо просте (хоча і не позбавлене елегантності) вбрання дівчинки, її розпущене волосся і майже однорідне тло. Жодних декоративних елементів, які б відволікали погляд від головної героїні.

Можна додати, що розміщення на картині насиченого червоного елемента, іноді навіть контрастного, контрапунктного, було одним із найпоширеніших прийомів в модерністському живописі. Можливостей було багато: художники охоче малювали цим кольором маки, червоні парасольки пань під час прогулянки або хустки, які жінки накидали на плечі чи голови. Однак у випадку Панкевича цей ефект був використаний по-особливому. Домінуючим кольором на картині стає червінь, яка визначає всю колірну тональність твору.

Картина усім подобалася. Варто зазначити, що митець на прохання дідуся та бабусі дівчинки також зробив авторську репліку твору. Це цікаво, якщо згадати ставлення художника до портретного живопису. У своїй праці «Юзеф Панкевич [1866-1940]» Анна Бернат зазначає:

портрети – важлива сфера живопису Панкевича, хоча можна припустити, що це не конче відповідало намірам художника. Частково оплачені замовлення, частково зобов'язання перед товаришами змушували Панкевича все життя малювати портрети. І коли ця творча людина бралася за щось, то з властивою їй ретельністю віддавала цьому свій талант, інтелект і мистецьку інтуїцію. Портрети також були для нього приводом для художніх етюдів і рішень.

Анна Бернат, «Юзеф Панкевич [1866-1940]», Варшава 2006

Саме критики відзначали роль живописної техніки Панкевича. Коли картина була представлена у Варшаві в 1898 році, Юзеф Ришкевич так писав про неї у часописі «Tygodnik Illustrowany»:

Серед портретів виділяються дві роботи Юзефа Панкевича. На одному з портретів зображена дівчинка в червоній сукні, з дуже добре витриманим світлом лампи; на другому – голова маленького хлопчика. Для обох цих творів характерна висока технічна майстерність автора, незважаючи на певну млявість, яку ця техніка через свою надмірну гладкість надає відтвореним на зображенні об’єктам, втрачаючи відмінність [...] наприклад, тіла від сукні, стіни тощо.

Дослідники шукали різні джерела натхнення художника. Було зауважено, що в роботі помітний вплив японізму та іспанського портретного живопису, особливо картин Дієго Веласкеса, а також портретів Джеймса Макніла Вістлера. Важко однозначно з’ясувати, але це не змінює того факту, що «Портрет дівчинки в червоній сукні» є одним із найвидатніших творів Панкевича і одним із найважливіших портретів, які намалювали польські художники близько 1900 року.

Юзеф Панкевич, «Портрет дівчинки в червоній сукні», полотно, олія, 77 х 58,5 см, Національний музей у Кельце

Переклад: Тарас Лильо

польський живопис

польське мистецтво

модернізм